Війна росії в Україні спричинила чергову велику еміграцію росіян, у тому числі найкращих і найталановитіших з них. Хоча втеча опозиційно налаштованих груп загалом вигідна Кремлю, оскільки дозволяє уникнути посилення тиску на режим, для Заходу російські вигнанці можуть слугувати каналом надходження інформації назад до росії, резервом талантів і можливістю інвестувати в кращі відносини з майбутньою росією, пише Марія Снєговая для CNAS
Вразливість
Війна росії в Україні 2022 року спричинила хвилю еміграції, яка не має аналогів у новітній історії. Загальна кількість росіян, які покинули країну, оцінюється приблизно в 800 000 осіб або більше. Росіяни, які виїхали з країни, значно відрізняються за своїми навичками, політичними уподобаннями і тим, наскільки вони потрібні Кремлю на батьківщині. Однак їх об’єднує те, що вони, як правило, належать до більш високоосвічених, заможних і молодих верств російського населення. (Часто це молодші і краще освічені люди, ніж російське суспільство в цілому. Хоча багато молодих росіян хотіли б виїхати з країни, їм часто бракує закордонного досвіду, мовних навичок, грошей і навіть паспортів, необхідних для цього). Їхній від’їзд з росії створює кілька вразливих місць для Кремля.
Перш за все, великий відтік молодих, освічених і працездатних росіян створює значний дефіцит робочої сили і проблеми, що призводять до подальшого зниження потенціалу зростання вже стагнуючої економіки росії та її зростаючого військово-промислового сектору. Хоча багато хто продовжував працювати в росії в перші кілька місяців після втечі з країни, з часом їхні економічні зв’язки з батьківщиною послабилися, оскільки вони змогли знайти нові робочі місця на місцях або відкрити власний бізнес.
Лише у 2022 році кількість працівників у віці від 16 до 35 років скоротилася на 1,33 мільйона осіб, а їхня частка у складі робочої сили стала найнижчою за весь час спостережень, починаючи з 1996 року. Основним чинником такого різкого скорочення стала пов’язана з війною еміграція молодих росіян (за оцінками, 80-90 відсотків тих, хто виїхав, – це люди віком до 45 років). Зменшення кількості працівників ще більше посилилося через триваючу мобілізацію (щонайменше 350 000 чоловіків було мобілізовано на військову службу). У квітні цього року рекордна кількість (35%) опитаних підприємств у росії заявили, що відчувають нестачу працівників. Згідно з нещодавнім звітом Центрального банку росії, ситуація ще гірша: 60 відсотків компаній повідомили про нестачу працівників (більшість з них – кваліфіковані фахівці). Щонайменше 75% компаній були змушені підвищити зарплати, щоб утримати працівників.
Особливо високий дефіцит робітничих кадрів у таких галузях, як машинобудування, верстатобудування, виробництво металопродукції, металургія, лісова промисловість, деревообробка, хімічна промисловість та харчова промисловість. Не вистачає також «білих комірців». Згідно з опитуваннями, більшість росіян, які виїхали з країни (близько половини), зайняті в ІТ-індустрії (переважно ІТ-фахівці, а також обслуговуючий персонал). За офіційними оцінками, близько 10 відсотків (100 000) усіх ІТ-працівників виїхали з росії у 2022 році і не повернулися. Як наслідок, до 80 відсотків державних організацій, включаючи системно важливі підприємства та компанії критичної інформаційної інфраструктури, відчули дефіцит кваліфікованих фахівців з інформаційної безпеки. (Особливістю нинішньої хвилі міграції є те, що разом з рекордною кількістю професіоналів виїхали і ІТ-компанії, в тому числі деякі з найбільш передових міжнародних фірм, які визначають тренди російських ІТ). Голова правління Сбєрбанка росії заявив, що дефіцит ІТ-фахівців у країні перевищує 1 мільйон осіб, і що в найближчі роки ситуація ще більше погіршиться. Оборонні компанії також страждають від серйозного кадрового дефіциту, який оцінюється в 400 000 працівників (з яких 120 000 – з вищою освітою), що є дуже значним показником, враховуючи, що в галузі загалом зайнято близько 2 мільйонів осіб.
Їхній від’їзд також послаблює коефіцієнт утриманства в росії (відношення кількості росіян пенсійного віку до загальної кількості населення), що збільшує навантаження на російське суспільство і, потенційно, на державний бюджет. Ще до вторгнення Росії в Україну відтік мізків був головним викликом для росії. З 2020 по 2023 рік, на додачу до звичайного демографічного погіршення, росія втратила від 1,9 до 2,8 мільйона осіб (багато з них – молоді та добре освічені) внаслідок комбінованого впливу COVID-19, мобілізації та війни.
У довгостроковій перспективі ця еміграція ставить під загрозу здатність росії стати більш демократичною і прозахідною. Порівняно з пересічним росіянином, вигнанці, які виїхали незабаром після лютого 2022 року, частіше демонструють антивоєнні настрої, прозахідні погляди, вищий рівень знеособленої довіри та здатність будувати горизонтальні мережі. Це найбільш модернізований прошарок російського суспільства, його новий вищий середній клас. Ще до війни прозахідні ліберальні групи становили менше 7% російського населення. (Наприклад, оскільки переважна більшість правозахисників покинула росію в перші місяці війни, в деяких російських містах сьогодні залишилося лише один-два з шести-семи найвідоміших громадських активістів). Від’їзд цих груп вплине на дискурс всередині росії; оскільки багато з них покинули країну, залишиться менше поміркованих голосів, тому прокремлівські наративи, ймовірно, стануть більш домінуючими.
Зусилля росії щодо пом’якшення або компенсації вразливості
Кремль вітає від’їзд тих росіян, які найбільш схильні виступати проти війни та уряду Путіна. Кремль не розглядає еміграцію цієї групи як вразливість – вона вигідна Кремлю, оскільки слугує клапаном скидання тиску, що посилює його контроль над російським суспільством. Російський офіційний дискурс часто представляє від’їзд цієї групи як «природне і необхідне самоочищення суспільства».
Кремль намагається виробити послідовний підхід до менш опозиційно налаштованих росіян, які виїхали (здебільшого, щоб уникнути мобілізації), значною мірою через те, що вони є настільки неоднорідною групою. Більшість росіян, які покинули країну, – це ІТ-фахівці, приватні підприємці, представники культурних кіл, академіки і науковці, активісти, офісні працівники, журналісти і працівники некомерційного сектору, лікарі, математики, фізики, криптографи, фінансисти, рекламісти та перекладачі. Політика Кремля, спрямована на ці вкрай необхідні професійні групи, є набагато м’якшою, навіть якщо вона варіюється між батогом і пряником. Батоги включають погрози конфіскувати майно або запровадити вищі податки для росіян, які виїхали або працюють віддалено, з метою повернути їх назад. Однак поки що Кремль, схоже, віддає перевагу пряникам для цих груп. Переважно спрямована на ІТ-спеціалістів, політика пряника включає податкові канікули для російських ІТ-компаній, звільнення від військової служби для працівників ІТ-сектору та пільгові іпотечні кредити. Відображаючи нагальність і системність проблеми, протягом минулого року Кремль продовжував розширювати ці запропоновані пільги. Перевага надається тому, щоб росіяни продовжували працювати у вітчизняних компаніях, нехай навіть віддалено.
Щоб збільшити кількість кваліфікованих фахівців, російський уряд терміново запровадив нові освітні програми та програми перепідготовки кадрів для таких галузей, як оборонна промисловість. Наприклад, безробітним тепер пропонують безкоштовні професійні курси, які допоможуть їм знайти роботу у військово-промисловому комплексі. Кремль також розглядав можливість створення нових освітніх кластерів, орієнтованих на потреби регіональних промислових підприємств. Серед запропонованих рішень – відновлення системи примусової праці шляхом залучення засуджених з російських в’язниць. Кремль навіть намагався зняти обмеження на дитячу працю з 14 років.
Якщо не вдасться повернути достатню кількість росіян і підготувати нових кваліфікованих працівників усередині країни, Кремль також планує залучити до росії кваліфікованих іноземних громадян. Наприклад, нещодавно він спростив бюрократичні вимоги для іноземних ІТ-працівників, щоб вони могли жити і працювати в росії. 12 травня 2023 року президент росії Владімір Путін підписав новий указ, спрямований на полегшення імміграції в країну. Особливий інтерес для Кремля можуть становити іммігранти з таких країн, як Азербайджан, Вірменія та країни Центральної Азії, які історично були джерелом трудових мігрантів до росії через безвізовий режим. Деякі з них можуть стати новим джерелом кваліфікованої робочої сили, в той час як інші постачатимуть більше «гарматного м’яса» для відправки в Україну.
Можливості для США та їхніх союзників скористатися вразливістю
Боротьба Кремля за припинення відтоку кваліфікованих фахівців з росії може надати Заходу унікальну можливість використати структурну вразливість сучасної російської економіки. У короткостроковій перспективі Сполучені Штати і Європа повинні зосередити свої зусилля на тому, щоб дати можливість новим вигнанцям, особливо тим, хто володіє навичками в галузі науки, технологій, інженерії та математики (Science, Technology, Engineering and Mathematics – STEM), продовжити свою роботу за межами країни. Хоча Вашингтон і Брюссель можуть бути зацікавлені в залученні таких фахівців, вони також можуть допомогти забезпечити більш сприятливий клімат для вигнанців у третіх країнах, таких як Туреччина, Казахстан, Грузія чи Вірменія, де зараз проживає більшість нових вигнанців. Ці групи потребують підтримки певних категорій для отримання річних віз, які б дозволили їм швидко виїхати до безпечного місця, а також допомоги в отриманні дозволів на роботу та ідентифікації у якості біженців. Сполучені Штати і Європа могли б запропонувати більш широку правову допомогу, в тому числі з візами, дозволами на проживання і роботу, екстрену допомогу з житлом і їжею, психологічну допомогу, мовну і професійну підготовку, підтримку в налагодженні контактів, а також стипендії і можливості працевлаштування. Вони також можуть сприяти імміграційним процесам з метою возз’єднання сімей. Німеччина і Чехія вже запровадили такі ініціативи, і ці зусилля можна повторити в інших контекстах.
Багатьом новим емігрантам потрібен лише невеликий поштовх для економічної інтеграції в нових країнах. Для багатьох таких ініціатив, як пільгові кредити для стартапів, навчальні програми для самозайнятості та стратегія стартапів, можуть бути достатніми для успішної економічної інкорпорації в нове суспільство. Також необхідна цілеспрямована медіа-стратегія, яка б виходила за рамки того, що робить «Радіо Свобода»; якщо залишити цю нішу вакантною, вона ризикує бути зайнятою прокремлівськими засобами масової інформації.
Нові вигнанці підтримують тісний контакт зі своїми мережами в росії: майже 50% емігрантів спілкуються зі своїми родичами і друзями в росії щодня або майже щодня. Захід повинен розглядати це як можливість протистояти російській внутрішній пропаганді і поширювати більш прозахідні настрої в країні. Спільнота вигнанців може слугувати каналом передачі інформації, додаючи некремлівські джерела новин у свої мережі, які залишаються в росії, використовуючи соціальні мережі на кшталт WhatsApp або Telegram, месенджери, YouTube, самвидав і закриті непублічні заходи. Цього також можна досягти за допомогою політики підтримки журналістських розслідувань та інших російських ЗМІ, які допомагають отримувати інформацію в росії. Це має додаткову перевагу у вигляді посилення західної політики, наприклад, викриття лазівок у санкційних режимах і законодавстві.
У довгостроковій перспективі нова еміграція може стати джерелом більш стабільних відносин з майбутньою росією. На відміну від попередніх еміграційних хвиль, багато хто з сьогоднішніх вигнанців, особливо активістів і журналістів, мають намір повернутися до росії в майбутньому, а не прагнуть інтегруватися в приймаючі суспільства. Як показує історія, їхнє бажання повернутися додому є потенційною можливістю вплинути на зміни в постпутінській росії. Тому варто розробити політику, таку як візова підтримка або допомога у створенні стартапів, яка дозволить цим мережам підтримувати себе.
Спільноти нових російських емігрантів зберігатимуть децентралізовану міжнаціональну структуру, а не матимуть одного лідера чи організацію, яка б їх об’єднувала. Однак російські емігранти часто отруєні радянською спадщиною, яка включає низьку здатність до побудови горизонтальних мереж, знижений рівень довіри і небажання займатися волонтерством або інвестувати в місцеві громади. Тому вони, як правило, потребують громадянських навичок і координаційної допомоги, яка допоможе подолати проблеми колективних дій і розвинути громадянські практики, такі як участь в акціях протесту, навички досягнення консенсусу та створення асоціацій. Така підтримка, надана через продемократичні організації російських діаспор, які працюють з новими емігрантами, може сприяти створенню горизонтальних мереж між ними і допомогти їм повернути ці знання назад до росії.
Допомога та активна взаємодія з російською діаспорою у вигнанні не лише допоможе посилити внутрішню вразливість росії, але й завадить Кремлю використовувати ці нові громади як агентів впливу в країнах, що їх приймають. Хоча нові емігранти є більш політично обізнаними і, як правило, більш ліберальними, ніж попередні хвилі російських емігрантів, з часом відсутність успішної інкорпорації в приймаючі суспільства і відсутність цільових російськомовних джерел ризикує викликати неприязнь до приймаючих суспільств, особливо серед другого покоління (дітей емігрантів), що може надати Кремлю можливість використовувати їх як інструменти м’якого впливу. Робота з російськомовними діаспорами та підтримка мережі російськомовних джерел, орієнтованих на ці групи, допоможе зменшити ці ризики.
