Значення БРІКС зростає із збільшенням числа членів організації. Наскільки ефективною вона може бути, чи складе конкуренцію Заходу і яка роль Росії на посаді голови організації?
Аргентина все-таки не вступатиме до БРІКС на початку січня 2024 року. Про це повідомив новий уряд країни у соцмережі X (колишній Twitter). Для організації це удар, який вона зможе перенести. Адже її членами стануть п’ять інших країн – з них такі енергетичні важкоатлети, як Саудівська Аравія, ОАЕ, Іран, а також Єгипет та Ефіопія.
Своїм розширенням БРІКС стає більш вагомою у світовій політиці та зміцнює свою роль як голос Глобального Півдня. Вступ нових членів до лав БРІКС відбувається в період головування в організації Росії. І коли у жовтні 2024 року в Казані на саміті БРІКС Володимир Путін розстелить гостям червону килимову доріжку, на загальній фотографії глав держав та урядів буде вдвічі більше учасників, аніж їх було досі.
Нинішня БРІКС суттєво зміцніла та виросла за час свого існування – з того часу, коли банкіри Goldman Sachs у 2001 році вперше застосували абревіатуру БРІК для назви свого інвестиційного фонду. Так англійською була позначена четвірка країн – Бразилія, Росія, Індія та Китай.
Вперше лідери цих держав зустрілися у 2009 році, а у 2011 році перша африканська країна – ПАР – вступила до цієї організації, яка з того моменту стала називатися БРІКС. БРІКС дивовижний тим, що попри ідеологічні відмінності між країнами-учасницями – Бразилія, Індія, Південна Африка є демократичними, а Китай та Росія – авторитарними державами, це не заважає їм прагматично співпрацювати. Навіть зіткнення між індійськими та китайськими військовими за спірну територію у 2020 році не підірвали БРІКС.
Нові учасники – новий конфліктний потенціал
Нові члени БРІКС також несуть із собою новий конфліктний потенціал. Єгипет та Ефіопія давно сперечаються з приводу води на річці Ніл. Саудівська Аравія та Іран десятиліттями борються за лідерство у регіоні Перської затоки.
Попри те, що країни БРІКС мають різні інтереси, мінімального консенсусу їм вдалося досягти, каже політолог Йоханнес Плагеман (Johannes Plagemann) з Гамбурзького аналітичного центру GIGA:
“Кожен з них бажає такий світовий порядок, в якому менше домінуватиме Захід”.
Але це не означає, що вони ворожі до Заходу. У БРІКС рішення можуть ухвалюватися лише одноголосно. Тому ні Китай, ні Росія, ні в майбутньому Іран не зможуть просувати їхню нинішню позицію. А для більшості країн-членів БРІКС характерною є позиція, яку у вересні озвучив міністр закордонних справ Індії:
“Індія не є західною країною і не є антизахідною країною”.
Членство у БРІКС, пояснює політолог Гюнтер Майхольд (Günter Maihold), не лише підвищує статус країни у міжнародній політиці. Воно надає також шанс уникнути необхідності переходити до того чи іншого табору в ситуації зростання геостратегічної конкуренції між Китаєм і Росією, з одного боку, і Заходу, – з іншого.
“З членством у БРІКС стає очевидним, що кожна з країн не хоче дотримуватися колективної логіки прихильників одного з таборів, але хоче зберігати свою незалежну позицію”, – каже Майхольд.
Які переваги для Росії
Ознакою такої незалежності можна вважати те, як Володимира Путіна на початку грудня, попри вторгнення Росії в Україну, з величезними почестями приймали у себе майбутні члени БРІКС Саудівська Аравія та ОАЕ. І це попри міжнародний ордер на арешт президента РФ. В ОАЕ, в Абу-Дабі, на момент візиту Путіна, вулиця, якою їхав президентський кортеж, була прикрашена російськими прапорами, а бойові літаки прикрасили небо над пустелею в кольори російського триплету. За такої гостинності стосовно президента РФ можна було навіть засумніватися в тому, що ОАЕ вважаються союзниками США і що в цій країні знаходяться три американські військові бази.
Головування у БРІКС та проведення саміту у 2024 році дає Росії кілька переваг, аналізує Плагеман. На внутрішньополітичному рівні це має продемонструвати, що Росія в жодному разі не ізольована на світовій арені, як цього намагається домогтися Захід:
“А крім того, для Росії, по суті, йдеться про те, щоб економічно не залежати від Заходу, ефективно оминати санкції, вигідно продавати свої ресурси”.
Вже зараз навіть прихильники Заходу, всередині БРІКС, майже не дотримуються санкцій проти Росії. Частково їх сприймають як сигнал тривоги: обмеження проти Росії та Ірану, заморожування валютних резервів, виключення з міжнародної платіжної системи SWIFT призвели до пошуку, про всяк випадок, альтернативи тій фінансовій системі, в якій домінують США. Створити справжню альтернативу складно та потребує часу. Але ОАЕ, наприклад, здійснюють постачання газу та нафти до Індії та Китаю, приймаючи платежі в національній валюті, а не в доларах.
БРІКС поки що не потребує власного секретаріату. Але у фінансовому секторі організація має свою структуру – New Development Bank. З прийняттям до організації Саудівської Аравії та ОАЕ банк може збільшити свій капітал. Берлінський професор Майхольд пояснює, що таким чином у розпорядженні організації з’являться альтернативні фінансові джерела для національних проектів розвитку, а також можливість надавати допомогу боржникам на інших, менш типових для Світового банку та МВФ умовах.
Що робити з БРІКС
Плагеман очікує, що посилення Глобального Півдня та відносне ослаблення впливу Заходу призведе і до інших змін. Автор нещодавно опублікованої книги “Ми не всі. Глобальний Південь і зарозумілість Заходу” вважає, що — “менше уваги приділятиметься ідеологічній сумісності, дотриманню норм демократії та прав людини, а всі учасники більше концентруватимуться на просуванні своїх власних інтересів”.
Плагеман виступає за спокійніше ставлення до БРІКС. Він пропонує сприймати організацію як партнера, там де це відповідає інтересам справи: “Якщо великі міжнародні інститути, як ООН, стають все менш ефективними, групи та інститути, що залишилися, потенційно повинні вміти кооперувати. Нарощування протистояння ні до чого не приведе”.
“Те, про що у своїх поїздках світом говорить міністр закордонних справ ФРН Анналена Бербок (Annalena Baerbock) – партнерство та співробітництво на основі спільних цінностей, не розглядається як фундамент відносин”, – каже Майхольд.
“На те, що ми намагаємося уявляти як порядок, заснований на правилах, країни БРІКС відповідають: не ми встановлювали правила і немає підстав, чому ми повинні їм слідувати або підкорятися їм”, — додає він.
Майхольд у доповіді для берлінського фонду “Наука і політика” (SWP) зробив конкретну пропозицію, як домогтися того, щоб БРІКС та Захід розпочали діалог. Для цього необхідні різні майданчики в рамках G7 та БРІКС. Спочатку вони не повинні бути публічними та займатися тими політичними сферами, які найменше зачіпають геополітичну конкуренцію: питання клімату чи охорони здоров’я.
Маттіас фон Хайн | Наталья Позднякова для DW
