Про Центр нової американської безпеки: Місія Центру нової американської безпеки (CNAS) полягає у розробці сильної, прагматичної та принципової політики національної безпеки та оборони. Спираючись на знання та досвід своїх співробітників і радників, CNAS залучає політиків, експертів і громадськість до інноваційних, заснованих на фактах досліджень, ідей та аналізу, щоб сформувати і підняти дискусію про національну безпеку. Ключовою частиною нашої місії є інформування та підготовка лідерів національної безпеки сьогодні і завтра.
Резюме
Правильна політика США щодо росії вимагає розуміння вразливих місць росії і того, як їх використати. Архітектор політики стримування Джордж Ф. Кеннан визнавав слабкості і внутрішні протиріччя Радянського Союзу – вразливості, які, на його думку, зрештою призведуть до краху комуністичного режиму. Те ж саме можна сказати і про сьогоднішній день. Глибоко персоналізований, авторитарний режим, який президент Владімір Путін вибудовував протягом останніх 23 років, має вразливі місця, які, за умови постійного і сильного тиску, можуть прокласти шлях новому політичному керівництву, більш схильному до конструктивних відносин зі Сполученими Штатами та їхніми союзниками. Використання цих вразливих місць може допомогти Сполученим Штатам та їхнім союзникам ускладнити здатність росії підтримувати війну в Україні та агресію за її межами, а також розширити коаліцію країн, які бажають і здатні протистояти такій агресії.
Війна росії в Україні створила або посилила давні вразливості росії. Ця серія есеїв визначає 10 найбільш критичних вразливостей сучасної росії в оборонній, економічній, дипломатичній та політичній сферах, які Сполучені Штати та їхні партнери можуть використати в своїх інтересах.
В оборонній сфері:
- Залежність росії від імпортних компонентів для виробництва озброєнь робить її вразливою до спроб обмежити їх постачання;
- Потреба росії поповнити власні запаси озброєнь і посилення західних санкцій ускладнюють для неї підтримку продажів озброєнь, надаючи можливість послабити ключові російські зв’язки;
- Війна росії в Україні також поставила під загрозу її доступ до технологій і талантів, які тривалий час підживлювали її агресію в кіберпросторі.
В економічній сфері:
- Санкції обмежують простір для монетарної та фіскальної політики, а це означає, що фінансовій системі росії доведеться відігравати значно більшу роль у фінансуванні уряду та стимулюванні економіки. Водночас, влада не зможе надати банкам підтримку, необхідну для ефективного виконання цих функцій;
- Економіка росії залишається надзвичайно залежною від продажу вуглеводнів, що робить економічний добробут країни залежним від цін на енергоносії та вразливим до дій, які можуть перервати приплив надходжень від енерго
У дипломатичній та політичній сферах:
- Зростаюча здатність України накладати витрати на росію – на полі бою, за допомогою асиметричних засобів, а також у дипломатичній, культурній та правовій сферах – створить значну довгострокову вразливість для росії;
- Війна росії в Україні відштовхнула від неї широкі верстви населення Центральної Азії та Південного Кавказу, що змусило деяких з найближчих союзників росії почати дистанціюватися від Москви. Несподівано низькі військові показники росії в Україні та відволікання уваги від інших регіональних криз підштовхують сусідів росії шукати інших дипломатичних і безпекових партнерів;
- Війна Путіна в Україні підірвала силу і життєздатність російської дипломатії, підірвавши традиційну міць і зробивши її вразливою до тиску, який ускладнить Москві в осяжному майбутньому «бити понад» свою геополітичну вагу;
- Війна росії в Україні створює нові внутрішні виклики для Путіна та його довготривалої здатності підтримувати високий рівень суспільної підтримки. Автократам, які втрачають народну підтримку, не лише важче керувати, але й підвищується ризик масових протестів або перевороту еліт;
- Війна росії в Україні спричинила черговий масштабний відтік росіян, у тому числі найкращих і найталановитіших. Хоча втеча опозиційно налаштованих груп загалом вигідна Кремлю, оскільки дозволяє уникнути посилення тиску на режим, для Заходу російські вигнанці можуть слугувати каналом надходження інформації до росії, резервом талантів і можливістю інвестувати в кращі відносини з майбутньою росією.
Вступ
Росія вийде з війни в Україні політично, економічно і військово слабшою, ніж до вторгнення в сусідню країну. Українські сили серйозно послаблюють російську армію, в той час як західні санкції обмежують російську економіку. НАТО розширюється, а російський вплив зменшується в регіонах, де Кремль історично мав політичний вплив, таких як Центральна Азія. Проте, хоча росія буде ослаблена, Москва адаптується перед обличчям цих зростаючих викликів. Наприклад, росія знаходить способи обійти санкції та експортний контроль, запроваджені Сполученими Штатами та Європою, пом’якшуючи їхній вплив. І, незважаючи на історичну відмову Європи від російських нафти і газу та відчутний вплив верхньої межі ціни на нафту на доходи російського уряду, Москва збільшила продажі до інших країн, таких як Китай та Індія. Росія може бути ослаблена війною в Україні, але вона залишиться довгостроковим викликом – досить потужною державою, здатною впливати на світову політику і ставити під загрозу інтереси США.
Вирішення цієї проблеми вимагатиме від Сполучених Штатів і Європи продовження поточних зусиль, спрямованих на обмеження і стримування здатності Кремля підтримувати агресію в Україні і, ширше, за межами російських кордонів. Це також потребуватиме довгострокового і сталого підходу для зменшення впливу інструментів і тактик, на які Москва найбільше покладатиметься, і які, з огляду на деградацію її конвенційних збройних сил в Україні, ймовірно, будуть значною мірою включати неконвенційні методи, такі як дезінформація, саботаж і кібератаки, в тому числі на об’єкти критичної інфраструктури. Отже, стратегії протидії сучасній росії повинні нагадувати стратегію стримування, вперше викладену в 1940-х роках, яка була розроблена для здійснення постійного і сильного контртиску на режим, чия параноя і невпевненість у собі становили явну небезпеку для Заходу, так само, як це робить сьогодні режим Путіна.
Зусилля США, спрямовані на використання вразливих місць росії, не повинні переслідувати мету організувати зміну режиму – це мають вирішувати самі росіяни. Однак Сполучені Штати і їхні союзники повинні максимально використовувати недоліки росії, щоб допомогти створити умови, більш сприятливі для реформаторів всередині росії, які працюють на користь більш ліберальної і менш ворожої нації. Сполучені Штати і їхні союзники не повинні ухилятися від дій, що сприяють таким політичним змінам, зі страху перед тим, що буде після Путіна. Політичні зміни в росії несуть у собі ризики – насильства, хаосу і внутрішнього конфлікту – але вони також відкривають можливість більш обнадійливого майбутнього для росії та її відносин з сусідами і Заходом.
Безпосередньо, зусилля Заходу, спрямовані на використання вразливостей росії, необхідні для того, щоб запобігти продовженню росією її агресивної війни в Україні. Аналогічно, політика США має бути спрямована на те, щоб підірвати здатність росії підтримувати агресію за межами своїх кордонів, чи то шляхом послаблення її військового потенціалу, чи то шляхом створення численних викликів, з якими Кремлю доведеться зіткнутися, споживаючи його пропускну спроможність для підтримки своєї зловмисної діяльності. Крім того, зусилля, спрямовані на вразливі місця росії, можуть допомогти США у розширенні коаліції країн, які бажають і можуть протистояти російській агресії, в тому числі шляхом послаблення російського впливу на її давніх партнерів.
Вторгнення росії в Україну чітко викрило багато її вразливих місць. Наприклад, невдале планування і погані дії російської армії в Україні продемонстрували вразливість, яка приходить з персоналізацією влади. Рішення Путіна оточити себе слухняними і лояльними людьми призвело до того, що він серйозно прорахувався не лише у своєму рішенні про вторгнення в Україну, але й у своєму розумінні того, як розвиватиметься конфлікт, і в помилковому плануванні, яке за цим послідувало. Так само невдалий заколот на чолі з керівником «Вагнера» Євгєнієм Прігожиним у червні 2023 року виявив вразливість, яку створив сам Кремль, надто покладаючись на приватну військову компанію. Дозволивши розвиватися альтернативному центру влади, який має доступ до зброї, Путін поклав початок найсерйознішому виклику своїй владі, з яким він зіткнувся з моменту вступу на посаду в 2000 році. Хоча Кремль, можливо, і нейтралізував безпосередню загрозу, в тому числі через ймовірне вбивство Прігожина, весь цей епізод оголив слабкі місця, які з часом можуть наздогнати режим.
Ця серія есеїв визначає 10 найбільш вразливих місць сучасної росії в оборонній, економічній, дипломатичній та політичній сферах. Деякі з цих вразливостей, такі як залежність росії від експорту нафти і газу або еміграція багатьох найрозумніших і найталановитіших росіян, існують давно, але загострилися після вторгнення росії в Україну. Інші вразливі місця, про які йдеться в есеях, були створені війною, наприклад, здатність України нав’язати росії витрати в осяжному майбутньому або виклик, з яким стикаються російські дипломати в міжнародних організаціях.
Росія має багато вразливих місць, які не увійшли до цієї серії, наприклад, приклад «Вагнера», про який ми говорили раніше, або її похмурі демографічні перспективи. Вони являють собою ключові слабкі місця російської держави та її уряду, але у Сполучених Штатів і Європи є небагато реальних можливостей для використання цих вразливостей.
Ця серія есеїв зосереджена на 10 найбільш критичних вразливих місцях всередині росії, якими можуть скористатися Сполучені Штати та їхні партнери. Занадто довго Сполучені Штати залишалися на задвірках протистояння з росією. Ці есеї пропонують дорожню карту для більш рішучої позиції Заходу.
