Рішення Генерального секретаря ООН Гутерріша скликати Раду Безпеки щодо Гази було піддано широкій критиці – але він мав рацію.
6 грудня 2023 року Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш надіслав листа до Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, в якому закликав Раду невідкладно розглянути ситуацію в секторі Газа. При цьому він послався на статтю 99 Статуту ООН. Ця коротка стаття уповноважує Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй виносити на розгляд Ради Безпеки будь-яке питання, яке, на його думку, “може загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки”. Вона вважається найгострішим політичним мечем Генерального секретаря.
У своєму листі до Ради Безпеки Гутерріш спочатку засуджує насильство, вчинене Хамасом 7 жовтня, вимагає звільнення всіх заручників і висловлює свій жах з приводу сексуалізованого насильства, якого зазнали жертви масового вбивства, про що згодом стало відомо. Потім він звернувся до ситуації в секторі Газа, заявивши, що з початку ізраїльської військової операції було вбито понад 15 000 осіб, більше 40% з яких – діти. Крім того, близько 80 відсотків населення стали внутрішньо переміщеними особами. За словами Гутерріша, система охорони здоров’я і громадський порядок перебувають на межі колапсу. Обстріли з боку ізраїльської армії практично унеможливили доставку гуманітарної допомоги. Гутерріш завершує свій лист повторним закликом до гуманітарного припинення вогню, що забезпечить гуманітарну допомогу на всій території сектора Газа і врятує життя людей.
Акція була негайно розкритикована. Міністр закордонних справ Ізраїлю Елі Коен, наприклад, натякнув, що Гутерріш, серед іншого, потурає зґвалтуванням. Для деяких коментаторів активація статті 99 в контексті війни в Газі є ще одним доказом нерівноправного ставлення до Ізраїлю в Організації Об’єднаних Націй. Наприклад, Гутерріш або його попередник не стали б застосовувати статтю 99 під час війни в Сирії, Ємені та Україні. Тому критика була спрямована не проти уявної бездіяльності Генерального секретаря і його попередників у вищезгаданих конфліктах, а проти того, що він зараз вживає заходів у контексті Гази.
Однак критики не беруть до уваги той факт, що війна в Газі має іншу якість з точки зору її інтенсивності.
Однак критики випускають з уваги той факт, що війна в Газі має іншу якість з точки зору інтенсивності, ніж ті, про які йшлося раніше, і не може бути просто стерта з лиця землі, посилаючись на антиізраїльські настрої в ООН. Два центральних пункти Гутерріша – кількість жертв серед цивільного населення та гуманітарний доступ – є доказом цього. Точкою порівняння є громадянська війна в Сирії, що триває з 2011 року, яка неодноразово згадувалася в дебатах.
За даними Сирійської мережі з прав людини (SNHR), до 15 березня 2023 року жертвами війни стали 230 224 цивільні особи, переважно від рук сирійського режиму. Оскільки немає сенсу порівнювати абсолютні цифри жертв між громадянською війною, яка триває майже 13 років, і антитерористичною кампанією, яка триває з 7 жовтня, орієнтиром слугує кількість загиблих на тиждень. Це означає, що в середньому близько 343 цивільних осіб на тиждень ставали жертвами війни в Сирії в період між початком революції в березні 2011 року і березнем 2023 року. Однак, оскільки збройні конфлікти розвиваються не лінійно, а радше хвилями ескалації та деескалації, до загальної кількості жертв слід додати кількість жертв у 2013 році, який був найкривавішим роком, коли SNHR зафіксувала 66 046 смертей серед цивільного населення, а також кількість жертв у 2013 році. Це дає щотижневу цифру в 1 179 смертей.
Визначити точну кількість жертв серед цивільного населення в Газі неможливо, оскільки ситуація з даними набагато гірша. Станом на 19 грудня 2023 року медіа-офіс Хамасу повідомив Організації Об’єднаних Націй про 19 667 загиблих, але не робить різниці між бойовиками та цивільними особами. Ізраїльська армія наразі повідомила про 8 000 загиблих бойовиків ХАМАС, що означає, що війна забрала 11 667 жертв серед цивільного населення (станом на 19 грудня 2023 року). Це узгоджується з підрахунками Ягіля Леві, професора політології Відкритого університету Ізраїлю, який у своєму дослідженні дійшов висновку, що співвідношення загиблих серед цивільного населення та бойовиків становить 61:39. Таким чином, щотижнева кількість жертв серед цивільного населення в Газі протягом усього конфлікту, починаючи з 7 жовтня, становить близько 1167 осіб, що приблизно в 3,4 рази перевищує середній показник по Сирії. Якщо порівняти 2013 рік у Сирії з Газою, скоригований на тиждень припинення вогню, то війна в Газі забирала приблизно на 117 жертв більше на тиждень, ніж у рік з найбільшою кількістю жертв у Сирії. Журнал +972 нещодавно опублікував всебічне розслідування причин великої кількості жертв серед цивільного населення, яке також проливає світло на використання штучного інтелекту, що, за словами офіцера ізраїльської розвідки, перетворює Газу на “фабрику масових вбивств”.
Порівняння з конфліктами в Ємені та Україні ще більше підтвердило б наведені вище розрахунки, оскільки обидва конфлікти пов’язані зі значно меншою кількістю жертв серед цивільного населення, ніж у Сирії. Однак розрахунки не містять жодних тверджень щодо законності, пропорційності та застосування принципу розрізнення воєнних дій – військове насильство проти цивільного населення також може бути законним у конфліктах, якщо воно спрямоване насамперед на військові об’єкти або якщо бойовики зловживають цивільними об’єктами. Однак ці питання повинні бути терміново вирішені в правовому полі після закінчення війни.
Що стосується другого пункту Гутерріша, гуманітарної ситуації в Газі, то тут також повчальним є порівняння з Сирією як найсерйознішою гуманітарною кризою 21-го століття на сьогоднішній день. Йдеться про військовий наступ сирійського та російського режимів на рубежі 2019/20 років, який був одним з найсерйозніших за своїми гуманітарними наслідками за весь час конфлікту. В рамках тодішнього наступу Сирія і Росія захопили південь провінції Ідліб і частини західного Алеппо у опозиційних груп і за кілька тижнів змусили близько мільйона людей покинути свої домівки.
Більшість з них втекли в напрямку турецько-сирійського прикордонного переходу Баб аль-Хава і далі на північ, в райони Афрін і Азаз провінції Алеппо. У той же час почала надходити надзвичайна гуманітарна допомога: гуманітарні вантажі перевозилися в кризовий регіон через два прикордонні переходи Баб аль-Хава і Баб ас-Салам з Туреччини. Хоча гуманітарна ситуація була вкрай критичною, надійний доступ до постраждалих і можливість виїхати в безпечніші регіони запобігли гуманітарній катастрофі.
З іншого боку, мешканці Гази не мають можливості втекти до безпечного регіону в межах (або за межами) сектору Газа.
В рамках нинішньої війни проти ХАМАСу близько 1,9 мільйона людей стали внутрішньо переміщеними особами, що майже вдвічі більше, ніж під час наступу в Сирії. Це відповідає приблизно 85 відсоткам усього населення Гази. Під час сирійського наступу кількість внутрішньо переміщених осіб становила близько 25 відсотків від загальної кількості населення північного заходу Сирії, що становить близько 4 мільйонів осіб.
По-перше, люди в Газі не мають можливості втекти до безпечного регіону в межах (або за межами) сектору Газа. Повітряні удари, зокрема, призводять до того, що в анклаві немає безпечного місця для цивільного населення, що також робить безглуздими різні заклики покинути північну частину Сектора Газа. Гуманітарний доступ також суттєво обмежений – для здійснення гуманітарних поставок потрібні перерви і безпечні коридори, інакше життя гуманітарних працівників опиняється під загрозою. На сьогоднішній день 134 співробітники Організації Об’єднаних Націй були вбиті в ході конфлікту.
Гуманітарний доступ до сектору Газа вкрай обмежений. На початку війни в Газі ізраїльський уряд оголосив, що не дозволить жодних поставок продуктів харчування, питної води, медикаментів і палива, а тому герметично закриє сектор Газа. Кілька разів був обстріляний прикордонний перехід Рафах до Єгипту. Питання про те, чи було це зроблено для того, щоб перешкодити доставці гуманітарних вантажів до Гази, навіть всупереч волі ізраїльського уряду, залишається неясним. Однак ізраїльський уряд попередив на самому початку кампанії, що вантажі з гуманітарною допомогою, які мали потрапити до Гази через Єгипет, будуть розбомблені при перетині кордону.
В принципі, гуманітарні поставки з Єгипту до Гази були б можливі і без згоди ізраїльського уряду. На відміну від Сирії, де режим відрізав частину своєї території від допомоги і, відповідно, згідно з юридичним тлумаченням Організації Об’єднаних Націй, для гуманітарної допомоги з третіх країн необхідна резолюція Ради Безпеки, Газа не є частиною ізраїльської території. Отже, ізраїльський уряд не має суверенних прав у Газі, і тому немає необхідності звертатися до Ради Безпеки. Фактична блокада Гази через військове домінування також суперечить міжнародному гуманітарному праву, яке вимагає від сторін конфлікту “забезпечити швидку і безперешкодну доставку гуманітарної допомоги цивільному населенню, яке її потребує”.
Знадобився потужний тиск, особливо з боку уряду США, щоб знову дозволити доставку гуманітарних вантажів.
Для відновлення гуманітарних поставок знадобився потужний тиск, зокрема з боку уряду США. Починаючи з 20 жовтня 2023 року, загалом 4 805 вантажівок доставили гуманітарні вантажі в сектор Гази (станом на 19 грудня 2023 року), переважно на південь. Люди на півночі повністю відрізані від допомоги. До війни в середньому 500 вантажівок з гуманітарними та комерційними товарами перетинали кордон щодня. Таким чином, загальна кількість гуманітарних вантажів з 20 жовтня по 10 грудня відповідає звичайній кількості приблизно за десять днів. Цього аж ніяк не достатньо, щоб задовольнити попит. Наприкінці грудня 2023 року правозахисна організація Human Rights Watch дійшла висновку, що ізраїльський уряд незаконно використовує голод як зброю проти населення Гази.
Якщо ми знову подивимося на використання Гутеррішем статті 99 Статуту ООН у світлі критики, то прийдемо до висновку, що критика, а також звинувачення на адресу самого Гутерріша не є обґрунтованими. Гуманітарна ситуація в Газі, а також велика кількість жертв серед цивільного населення за одиницю часу є безпрецедентними.
Автор: Д-р Костянтин Вітшель є консультантом з питань Ізраїлю, Палестини, Сирії, Ємену та миру і безпеки на Близькому Сході і в Північній Африці у Фонді ім. Фрідріха Еберта (FES).
Джерело: IPG–Journal, США
