Деякі регіони України обезлюділи, народжуваність впала, населення старішає, тривалість життя скорочується. Ці тенденції збережуться й після війни, якщо не протидіяти вже зараз, застерігають соціологи.
Майже два роки повномасштабної війни, яку розпочала Росія, спровокували в Україні серйозні демографічні проблеми, констатують фахівці. Вони вказують на руйнування всіх трьох демографічних складових формування людського капіталу: народжуваності, тривалості життя та міграції.
Тривалість життя українських чоловіків катастрофічно скорочується
Середня очікувана тривалість життя чоловіків в Україні через повномасштабне вторгнення РФ впала на вісім років у порівнянні з відносно мирним 2021 роком, підрахували в Інституті демографії та соціальних досліджень України. Якщо два роки тому в Україні середня тривалість життя чоловіка становила 65 років, то в 2023 році вона становитиме 57,3 року.
“Останні роки перед великою війною у нас ситуація з тривалістю життя покращувалася, але війна внесла серйозні корективи: дуже багато смертей як цивільних, так і військових на фронті. За цей період дуже впала середня тривалість життя чоловіків і це просто катастрофа для України”, – заявив головний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень України Сергій Романюк під час однієї з конференцій у Києві.
Соціологи констатують, що продовження бойових дій та наступні хвилі мобілізації тільки погіршуватимуть ці показники. Натомість, аби мати можливість оборонятися та звільняти окуповані території Збройним силам України (ЗСУ) бракує рук, тому військові попросили додатково мобілізувати до 500 тисяч людей, повідомив у ході пресконференції 19 грудня український президент Володимир Зеленський. Очевидно, що здебільшого мобілізовуватимуть чоловіків.
Українська нація старішає
Демографічне старіння в Україні нині пов’язано з вкрай низьким рівнем народжуваності. В Інституті демографії та соціальних досліджень констатують, що наразі народжуваність в Україні впала до найнижчих показників у країнах Європи. Коефіцієнт народжуваності зараз складає 0,7, у той час як для зростання чисельності населення повинен бути більше 2.
“Цей тренд триватиме ще й після війни і в довгостроковій перспективі відобразиться на наступних поколіннях, бо не будуть народжені ті, хто має народжувати через 19-20 років. І все це супроводжується старінням нації, оскільки пенсіонерів зараз на 20 відсотків більше, аніж тих, кому 15+. І це серйозні втрати людського капіталу”, – зазначає Романюк.
Згідно з дослідженням Українського інституту майбутнього, сьогодні в Україні проживає близько 29 мільйонів людей, з яких 17 мільйонів або 58,6 відсотка є професійно неактивними. З них 8 мільйонів – пенсіонери, і лише 4,8 мільйона – діти до 15 років. Невелика кількість молоді, яка перейде у працездатний вік, – це велика проблема України. “Якщо нічого не змінювати, у перспективі кількох років пенсіонерів в Україні буде вдвічі більше, ніж працюючих”, – вважають в Українського інституту майбутнього.
З вимушеної еміграції повернуться не всі
Якихось позитивних змін поки що не передбачається через інтенсивні міграційні процеси. Через війну з України виїхало, за різними оцінками, від 5 до 8 мільйонів осіб. Це переважно молоді працездатного віку жінки з вищою освітою, третину біженців з України складають діти. І чим довше триватиме війна, тим менша вірогідність того, що ці сім’ї повернуться, кажуть соціологи.
“Готовність повертатися чи не повертатися залежатиме від тривалості війни. Якщо війна продовжуватиметься, то з кожним роком Україна остаточно втрачатиме 10-15 відсотків бажаючих повернутися”, – прогнозує директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха, з яким поспілкувалась DW. За його словами, все залежить від того, як українські біженці змогли адаптуватися до життя за кордоном: чи вивчили мову, чи знайшли роботу, як діти сприймають зміни.
“Як показують дослідження, 47 відсотків українських біженців вважають, що змогли адаптуватися до умов в країні перебування”, – сказав Головаха. Втім, на переконання соціолога, економічний чинник підтримки українських біженців у європейських країнах також грає роль, адже уряди окремих країн поки що забезпечують їх соціальними виплатами, медичним страхуванням та житлом. “Якщо західні країни припинять соціальну підтримку українців, то це значно вплине на рішення багатьох повертатися додому”, – вважає Головаха. Він прогнозує, що остаточно залишаться за кордоном менше половини тих українців, котрі виїхали.
Деякі території збезлюдніли через війну
Усі ці демографічні процеси, спровоковані війною, негативно впливають на економіку країни. Безпековий фактор, через який виїхало чимало людей, уже призвів до повної деіндустріалізації східних регіонів та втрату потенціалу аграрного сектору, зокрема на півдні України. “Разом з переміщенням людей, відбувається і переміщення економіки та розбалансування ринків праці”, – каже заступниця голови Інституту регіональних досліджень НАН України Ірина Сторонянська.
Науковці вказують на повне обезлюднення окремих українських територій. “Північ та схід Чернігівської та Харківської областей, Сумська область, частина Запорізької області, лівобережна Херсонщина – це те, що поступово обезлюдіє через безпековий фактор. Також посуха, спровокована підривом Каховської ГЕС, відіб’єтесь на структурі сільськогосподарського виробництва, а відповідно й поселень людей на тих територіях”, – зауважує Сергій Романюк з Інституту демографії та соціальних досліджень України.
Що потрібно зробити вже зараз?
Аби уникнути кризи людських ресурсів, уряд уже оновлює Стратегію регіонального розвитку до 2027 року. До роботи над нею залучили близько 300 незалежних експертів, дослідників, громадських активістів, представників неурядових організацій, аналітичних центрів та міжнародних організацій. Серед основних стратегічних цілей поки що називаються, як коментують експерти, з котрими спілкувалась DW, досить абстрактні речі – такі, як формування згуртованої держави, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів та розбудова ефективного багаторівневого врядування. Зараз документ проходить узгодження.
Соціологи радять поквапитися з практичними підходами, зокрема у міграційній політиці. “Вже зараз потрібно виробити практичні кроки повернення людей: розробляти закони, які б сприяли реадаптації тих, хто повернувся, бо їм потрібно буде починати все спочатку, подбати про полегшення умов для ведення бізнесу, створювати робочі місця саме за тими спеціальностями людей, які виїхали і мають намір повернутися, думати як знову адаптувати дітей до української освітньої програми”, – каже директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха. Окрім цього, він вважає, що слід сформувати бачення, лишати чи позбавляти громадянства українців, які залишаться за кордоном.
Романюк натомість вважає, що компенсувати людські ресурси потрібно буде шляхом збільшення виплат при народженні дитини та запропонувати молодим батькам більше альтернативних варіантів роботи після народження малюка, аби на час догляду вони могли самореалізовуватися та працювати. Це на думку науковця, допоможе стимулювати народжуваність. “Також ми нікуди не дінемося від асиміляції людей з різних країн, і нам вже треба думати про це. Бо без цього ми просто не виживемо – нам потрібні трудові ресурси та заселення покинутих територій”, – зазначив Романюк.
“Душа болить, що так мало пологів”: як народжують у Херсоні
