Мобільність навчання: зробити це нормою в ЄС

Навіть якби амбітні цілі до 2030 року були досягнуті, пише Софія Фернандес, мобільність навчання все одно була б привілеєм меншості.

У листопаді Європейська комісія оприлюднила свій пакет «Мобільність навичок і талантів», як це передбачено під час Європейського року навичок 2023 року. Центральною є пропозиція «Європа в русі», спрямована на оновлення системи мобільності Європейського Союзу, щоб розширити можливості навчальної мобільності для всіх. Головна мета полягає в тому, щоб поступово зробити навчальну мобільність нормою в Європейському освітньому просторі, а не винятком.

Сьогодні в ЄС менш ніж кожен сьомий випускник вищого навчального закладу та кожен 16-й студент, який здобуває професійно-технічну освіту (ПТО), отримують досвід навчання за кордоном. Незважаючи на прогрес за останнє десятиліття у сприянні навчальній мобільності, шлях до вільного пересування учнів у ЄС все ще стримується перешкодами, які пропозиція комісії має на меті усунути.

Перетворення позитивних намірів на відчутні результати залежить від дій держав-членів: вони мають перетворити рекомендації на національні плани дій, спрямовуючи свою роботу до 2030 року, і повинні будуть мобілізувати всі відповідні зацікавлені сторони. Хоча ініціатива комісії більш ніж вітається, однієї лише її буде недостатньо, щоб зробити навчальну мобільність нормою в Європі. Досягнення цієї мети також вимагатиме від ЄС та держав-членів посилення наявних ресурсів.

Переваги мобільності

Сприяння навчальній мобільності дає багато переваг, як індивідуальних, так і колективних. Мобільні учні набувають навичок, необхідних для їхнього особистого, освітнього та професійного зростання, підвищуючи свою здатність до працевлаштування. З економічної точки зору, мобільність навчання може допомогти пом’якшити нестачу кваліфікованих кадрів, з якою стикаються 74% малих і середніх підприємств у Європі. У соціальному плані навчальна мобільність сприяє відчуттю європейського громадянства та розумінню спільних для Європи цінностей.

Визнаючи переваги мобільності та необхідність її посилення, європейські керівники протягом останнього десятиліття впроваджували різноманітні ініціативи для заохочення мобільності учнів у межах ЄС. До них відносяться:

  • 80-відсоткове збільшення бюджету Erasmus+ на 2021-27 роки до 26,2 млрд євро;
  • прийняття у 2018 році рекомендації Ради ЄС, яка сприяє автоматичному взаємному визнанню кваліфікацій про вищу та середню освіту, а також результатів періодів навчання за кордоном;
  • створення табло мобільності для моніторингу та оцінки прогресу європейських країн у сприянні навчальній мобільності.

Остання пропозиція комісії щодо рекомендації ради щодо можливостей навчальної мобільності для всіх є новим будівельним блоком у цих зусиллях.

Чотири бар’єри

Різні дослідження навчальної мобільності послідовно визначають чотири ключові бар’єри на шляху до її ефективної реалізації. Перш за все, це брак фінансів. Ситуація ускладнюється недостатньою мобільністю вітчизняних грантів і позик: студенти часто стикаються з обмеженнями у використанні їх для навчання за кордоном.

Другий бар’єр – недостатня поінформованість про можливості мобільності. Дійсно, в опитуванні Євробарометра 2023 року молоді респонденти, відповідаючи на запитання про бар’єри для забезпечення транскордонного стажування, назвали одним із основних недостатній обсяг інформації та рекомендацій. Нещодавнє дослідження показало, що третина систем освіти в ЄС не мають ані стратегії, ані будь-яких широкомасштабних ініціатив щодо інформації та рекомендацій щодо зовнішньої мобільності студентів; Така ж частка все ще не має веб-сайту, на якому зібрана вся ключова інформація про можливості навчальної мобільності.

Третій бар’єр полягає в тому, що визнання кваліфікацій і кредитів, отриманих за кордоном, не завжди є простим. У нещодавньому звіті про виконання рекомендації 2018 року щодо взаємного визнання кваліфікацій наголошується, що необхідні значні додаткові зусилля для того, щоб автоматичне визнання стало реальністю в ЄС.

Останнім бар’єром для деяких учнів є відсутність необхідних навичок володіння іноземною мовою. Усі ці постійні виклики вимагають систематичних зусиль, щоб усунути бар’єри на шляху до навчальної мобільності та дати можливість більшій кількості студентів отримати користь від такого досвіду.

Дві мішені

Своєю пропозицією «Європа в русі» Єврокомісія ставить перед собою амбіції з конкретними цілями: збільшити частку людей в ЄС, які отримують вигоду від навчання за кордоном, забезпечити навчальну мобільність для всіх (не лише для молоді) та сприяти інклюзивності, сталому розвитку та інноваціям у цьому процесі. Він пропонує дві нові цілі на рівні ЄС до 2030 року: принаймні 25 відсотків випускників вищих навчальних закладів і 15 відсотків тих, хто навчається за кордоном, повинні отримати досвід навчання за кордоном.

Для досягнення цих цілей пропозиція передбачає кілька ініціатив, які мають допомогти знизити бар’єри:

  • підвищення обізнаності про можливості навчально-мобільності для різних цільових груп,
  • покращення визнання кваліфікацій та періодів навчання за кордоном,
  • зниження адміністративного тягаря, пов’язаного з програмами навчально-мобільної мобільності;
  • зробити можливості більш інклюзивними.

Вони доповнюють збільшення бюджету Erasmus+, яке діє з 2021 року.

Цілі дійсно амбітні. Поточна частка випускників, які користуються досвідом навчальної мобільності, становить близько 15 відсотків, а серед тих, хто навчається за професійно-технічними спеціальностями, менше 7 відсотків.

Але навіть якщо вони будуть досягнуті до 2030 року, ми будемо далекі від сценарію, коли мобільність навчання буде нормою. Через понад 40 років після запуску програми Erasmus тодішнім президентом Єврокомісії Жаком Делором у 1987 році менше ніж кожна четверта молода людина в ЄС скористалася б досвідом мобільності. Без значного збільшення національних та європейських засобів, виділених на цю мету, навчальна мобільність залишатиметься привілеєм меншості.

Більш інклюзивний

Збільшення частки людей, які отримують користь від навчального досвіду, не є єдиною метою запропонованої нової структури. Так само як і зробити навчальну мобільність більш інклюзивною: принаймні 20 відсотків усіх учнів, які користуються перевагами мобільності за кордоном, мають бути особами з меншими можливостями. З цією метою програма Erasmus+ передбачає додаткові кошти для учнів з особливими потребами, з неблагополучних сімей або з віддалених районів. Однак, як наголошує Erasmus Student Network, гранти Erasmus+ не встигають за високою інфляцією, що призводить до того, що багато бідніших студентів є біднішими.

Пропозиція комісії справедливо наголошує на мобільності учнів, оскільки вони стикаються з більшими бар’єрами, ніж студенти вищих навчальних закладів. За останні десять років Комісія прийняла кілька ініціатив для сприяння мобільності учнів професійно-технічної освіти, таких як прийняття у 2015 році ErasmusPro, програми довгострокової мобільності учнів ПТО, але необхідні більш рішучі дії.

Пропозиція представляє послідовну політичну структуру, просуваючи короткострокові поступові зміни та елементи всеосяжної, довгострокової стратегії. До них належать: використання центрів професійної майстерності для міжнародного співробітництва, призначення координаторів мобільності, оптимізація адміністративних процесів, забезпечення мовної підготовки, проведення комунікаційних кампаній щодо можливостей навчальної мобільності для студентів професійно-технічної освіти та заохочення транскордонного співробітництва між малими та середніми підприємствами.

Збільшення ресурсів

Усунення регуляторних, інформаційних та мовних бар’єрів буде ключем до сприяння навчальній мобільності та має бути пріоритетом, враховуючи всі індивідуальні та колективні переваги мобільності. Для ЄС це, безумовно, найкращий спосіб популяризації європейського громадянства серед молоді.

На додаток до фінансування Erasmus+, необхідно побудувати синергію з іншими інструментами фінансування ЄС, такими як Схема цільової мобільності EURES, що фінансується Європейським соціальним фондом плюс, на рівні ЄС, на національному та регіональному рівнях. Для того, щоб зробити навчальну мобільність нормою, а не винятком, критично важливим буде подальше збільшення ресурсів для грантів мобільності.

Це спільна публікація Соціальна Європа та IPS-Journal

Автор: Софія Фернандес – старша наукова співробітниця Інституту Жака Делора (Париж) та директорка Академії Нотр-Європа. Її дослідження зосереджені на європейській політиці зайнятості та соціальній політиці, а також європейському економічному управлінні.

Джерело: Social Europe, ЄС

МК

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх