Понад 20 європейських експертів написали відкритий лист, у якому застерігають: військова поразка України означатиме нову еру незахищеності в Європі. Інтерв’ю DW з одним із підписантів листа Бенджаміном Таллісом.
“Лунають тривожні дзвони. Українські війська борються на фронті, не маючи достатнього озброєння для того, щоби вести тривалу війну на виснаження. І водночас Росія нарощує виробництво зброї; Європа не виконує свої обіцянки щодо постачання боєприпасів для ЗСУ; а зі США з огляду на майбутні вибори чути погрози про припинення військової допомоги”.
Так починається відкритий лист до європейських громадян та державних лідерів, підпис під яким поставили понад 20 експертів із провідних аналітичних центрів Європи.
У своєму зверненні підписанти наголошують на невідкладній потребі скоординованої мобілізації промисловості для постачання більшої кількості зброї та боєприпасів Україні та для того, щоби перевершити російські темпи виробництва.
Відмова ж від рішучої підтримки України, зазначається далі, загрожує Європі “вразливістю” та “перманентним станом небезпеки”. “Сила Росії значною мірою ґрунтується на нашій нерішучості”, – твердять автори листа і вказують, що в Європі настав “демосфенівський момент” – це відсилання до знаменитого древньогрецького оратора Демосфена, який зміг силою слова й ораторським талантом мобілізувати афінян.
DW поспілкувалася з одним із підписантів цього листа, старшим аналітиком Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) у Берліні Бенджаміном Таллісом (Benjamin Tallis).
DW: Пане Талліс, що спонукало вас і ваших колег-аналітиків із різних країн Європи виступити з цим зверненням і в чому терміновість моменту?
Бенджамін Талліс: Мета цього листа – пробудити людей і політиків перед небезпекою, яка стоїть на нашому порозі і яку, гадаю, вони не бачать. Адже встановилося певне самозаспокоєння щодо того, що відбувається в Україні, що є прямою загрозою для наших демократій у Європі та світі.
І ось чому ми не впоралися з необхідністю донести до людей цю терміновість і усвідомити те, що для того, щоби захиститися від цієї загрози, ми повинні забезпечити Україну всім тим, що їй потрібно для перемоги, а не просто достатнім для того, щоби не зазнати поразки.
Отже, має бути більше зброї, послідовніша підтримка, більше боєприпасів, щоби Росія зазнала поразки в Україні, щоби утримати її від нападу на демократії в Європі.
Тобто ви вважаєте реальним напад Росії на інші європейські країни за такого сценарію?
Так, цілком, адже у (президента РФ. – Ред.) Володимира Путіна не було би причин зупинятися. Гадаю, він дуже чітко висловив свої амбіції, спираючись на російські традиції ще від Катерини Великої та інших, мовляв: “Я не знаю іншого способу захистити свої кордони, крім як розширити їх”. І Путін, і його уряд чітко висловлювалися про свої амбіції щодо країн Балтії та інших держав.
Ба більше, ми 15 років спостерігаємо гібридну війну проти Заходу, активні заходи дестабілізації у країнах Європи, прямі спроби підірвати наші демократії.
Справа в тому, що якщо Росія переможе в Україні, це буде ознакою того, що ми не відстояли такий міжнародний порядок, на який претендуємо. І тому це справжня ознака слабкості. Тоді як для того, щоб стримування спрацювало, потрібно проявити рішучість. Рішучість має бути переконливою. І щоби її підкріпити, потрібна зброя. Потрібно мати жорстку силу та готовність її використати, щоби протистояти загрозам, коли вони з’являються. І це те, чого ми зараз ризикуємо не зробити в Україні.
Що ж, критики на це вам можуть заперечити, що рішучості бракує й вашому листу: наприклад, як щодо того, щоби, як закликають деякі військові оглядачі, зняти обмеження на можливості України вражати цілі глибоко всередині території Росії?
Повністю погоджуюся. І наш лист – це ще один крок у цьому напрямку, необхідний крок для створення подібного політичного капіталу та громадської підтримки задля подальших кроків уперед. Нам потрібно перемогти зараз. Зокрема, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус (Boris Pistorius) визнав, що Україні потрібен потенціал для удару по Росії, для того, щоб завдати удару по її матеріально-технічному забезпеченню, від якого залежить її воєнна кампанія в Україні.
Але зараз ми бачимо, що Україна нарощує власний оперативний ударний потенціал. У самій Україні розробляються ракети, здатні вражати цілі в Росії. І тому, наприклад, австралійський військовий експерт Мік Раян каже, що якщо Захід надає Україні ракети для удару по російських силах в Україні, то сама Україна може використовувати власні ракети для удару по Росії. І це, схоже, вирішить проблему, яку мають на Заході, пов’язану з використанням їхніх ракет для удару по Росії.
Але в цілому я погоджуюся з цією думкою і вважаю, що не повинно бути обмежень на використання цих ракет, адже Україна використовує їх для захисту від імперської агресії, а статут ООН дозволяє будь-якій країні підтримати в цьому іншу країну, яка зазнала нападу.
Останніми тижнями, у тому числі й через ситуацію невизначеності у Конгресі США, багато уваги прикуто до економічно-фінансового питання підтримки України. У листі ж ви наголошуєте, що Європа має достатні економічні ресурси, аби протистояти Росії. Чи це так?
Багато людей на Заході зараз не розуміють, що підтримка перемоги України є і неймовірно вигідною для нас. Це обходиться нам надзвичайно дешево, беручи до уваги суму від ВВП, яку ми фактично витрачаємо, щоби потенційно перемогти одного з наших найбільших суперників, найбільших ворогів у світі.
Якщо ж нам доведеться робити це на нашій власній території, це обійдеться значно дорожче з точки зору людських життів і з точки зору грошей, які нам потрібно буде витратити на оборону.
Тому в Німеччині, наприклад, ми спостерігаємо величезну боротьбу за 2 відсотки ВВП (витрат на потребу оборони. – Ред.), які зараз, навіть зараз, гарантовано лише на наступні два роки. Крім того, немає впевненості, що цього буде достатньо.
Якщо Росія отримає заохочення, а не стримання та поразку в Україні, нам потрібно буде думати про рівні витрат часів “холодної війни” на оборону. А це від 3 до 3,5 відсотка ВВП. Думаю, це десь 120 мільярдів євро на рік.
І це не враховує виплату військових пенсій, на що зараз іде частина грошей. Ідеться про створення можливостей, необхідних для стримування Росії. І ця серйозна дискусія навіть ще й не починалася, адже люди не усвідомлюють загрози.
Нам потрібно підтримувати Україну з моральних причин, але також і тому, що це у наших інтересах.
У листі ви попереджаєте про загрозу “повернення в Європу 1930-х років”.У чому саме ви бачите зараз ризик повторення цього темного періоду історії?
Історія не стільки повторюється, скільки римується. Те, що ми зараз бачимо в нашому підході до путінської Росії, – це неспроможність засвоїти уроки з того, як ми умиротворювали гітлерівську Німеччину. Це була фашистська держава з імперськими амбіціями, яка потім вторглася на території Саару та Рейнської області, згодом у північну Чехословаччину. А після “аншлюсу” Австрії продовжила сіяти хаос і спустошувати всю Європу, здійснюючи також геноцид.
Ми могли зупинити це раніше. У 1936 році союзники мали значно більші збройні сили, ніж нацисти. В околицях Рейнської області було зосереджено 600 тисяч військових проти 300 тисяч. І це був провал у тому, щоби зупинити там Гітлера. Так його заохотили продовжувати, стимулювали піти й захопити більше території, убити мільйони людей, сіючи руйнування по всьому континенту. Це той урок, з якого ми зараз, здається, не вчимося. І саме тому Путіна потрібно перемогти в Україні, щоб стримати його від нападу деінде ще.
