Зручний антиамериканський альянс росії та Китаю загрожує перетворитися на щось набагато більш тривожне. США не готові відповісти на цю загрозу.
Багато хто попереджав про розвиток китайсько-російської осі після того, як країни оголосили про партнерство «без обмежень» минулого року, саме тоді, коли Владімір Путін був готовий розпочати повномасштабну війну проти України.
Дехто, включно з Путіним, заперечує будь-які наміри створити військовий альянс, навіть попри те, що обидві країни оголосили про тісніші військові зв’язки.
Було б сміливо, на межі з дурістю, повірити йому на слово. Світ зараз є більш небезпечним місцем, ніж він був минулого року, і він був більш небезпечним минулого року, ніж у 2021 році.
Війна, що триває в Україні, в поєднанні з поглибленням конфлікту на Близькому Сході, з можливими серйозними наслідками для потоку світової торгівлі через єменську протоку Баб-ель-Мандеб, є досить серйозними. У разі нападу (або навіть блокади) на Тайвань, США зіткнуться з перспективою кризи на трьох фронтах, причому Китай, росія та Іран будуть рушійною силою розвитку подій.
Ці три країни, разом з Північною Кореєю, виступають проти світового порядку, який США та їхні демократичні союзники встановили 80 років тому. Цей порядок дозволив США перемогти в Холодній війні та керувати глобальною системою протягом останніх 30 років. Партнерство без обмежень між росією і Китаєм має в своїй основі рішучість демонтувати існуючий світовий порядок, орієнтований на США.
Цей альянс розвивався в зародку в той час, коли США були зосереджені на зовсім іншій загрозі – глобальному тероризмі після терактів 11 вересня. Адміністрації США втратили фокус на суперництві великих держав і замість цього намагалися усунути загрозу тероризму шляхом переформатування ключових близькосхідних режимів. Це коштувало надзвичайно дорого і принесло мало обіцяних результатів.
Більш серйозно, Глобальна війна з тероризмом (GWOT) реструктуризувала армію для проведення операцій за кордоном і скоротила оборонно-промислову базу до такої міри, що тепер ми не можемо забезпечити таку кількість зброї, яка необхідна для ведення великої війни проти близького конкурента. А електорат США зараз глибоко втомлений від іноземних військових втручань.
Китайсько-російський альянс дуже відрізняється від американського. У них мало спільних позитивних цінностей чи культурних засад. Натомість це об’єднання авторитарних держав зі спільною метою протистояти Сполученим Штатам та їхнім союзникам. Пекін і Москва бачать себе єдиними у цивілізаційній боротьбі проти Заходу.
Немає сумнівів у їхній ворожості та єдності цілей, але є питання, чи перетвориться китайсько-російська політична та економічна вісь на жорсткий військовий пакт, і якщо так, то як швидко.
У липні російські та китайські військово-морські сили провели спільні військові навчання в Японському морі. Хоча китайська державна газета Global Times заявила, що навчання «Північна/Взаємодія-2023» стали першими, коли російський флот і військово-повітряні сили взяли участь у спільних навчаннях під керівництвом китайського флоту, за даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень PLAN, росія і Китай провели п’ять або більше військових навчань в Японському і Східно-Китайському морях минулого року.
Є ще дещо, що викликає занепокоєння. Росія володіє деякими високими військовими технологіями. Якщо вона поділиться ними з Китаєм (а зараз є ознаки того, що вона це робить), це змінить баланс сил в Індо-Тихоокеанському регіоні швидше, ніж очікували більшість аналітиків, особливо якщо Китай отримає доступ до військово-морських технологій для своїх швидко зростаючих морських сил.
Таке розширення китайсько-російської військової співпраці має змусити Вашингтон взяти паузу. У ключових сферах оборонних технологій Москва може багато чого запропонувати Пекіну, і в міру того, як Путін стає все більш залежним від Сі в плані політичної та економічної підтримки, ці технології, особливо гіперзвук і силові установки ударних підводних човнів, можуть допомогти Народно-визвольній армії та Військово-морським силам Народно-визвольної армії здійснити стрибок у ключових сферах, де вони зараз відчувають дефіцит.
Те ж саме можна сказати й про оперативний і тактичний досвід, який вони можуть отримати один від одного, заклавши основу для певного рівня оперативної сумісності, якого раніше не існувало. Справедливо припустити, що в рамках їхнього «партнерства без обмежень» військово-морські навчання, подібні до тих, що відбулися на початку цього року, є лише початком поглиблення військово-технічної співпраці між двома країнами.
Відбулося також значне розширення російсько-китайських економічних зв’язків, причому не лише в частині закупівель Китаєм російських енергоносіїв, а й у плані збільшення присутності Китаю на російському ринку, замінивши ключові західні компанії, які пішли з нього через санкції.
Наприклад, Great Wall Motor зараз є другим за величиною продавцем нових автомобілів у росії, поступаючись лише Lada, культовому російському бренду, що належить АвтоВАЗу. У вересні китайські та російські міністри закликали до розширення транскордонних зв’язків і поглиблення взаємної торгівлі та інвестиційної співпраці.
Розширення транскордонної торгівлі між двома країнами є особливо важливим, оскільки як російський Далекий Схід, що межує з Китаєм, так і Північна Корея швидко стають критичними зонами регіональної торгівлі. Китайські державні ЗМІ нещодавно повідомили про заплановане розширення імпорту зерна з росії, оголосивши про будівництво зернового коридору, що з’єднає росію з Хейлунцзяном, північно-східною житницею Китаю.
Офіційна заява полягає в тому, що коридор зміцнить продовольчу безпеку Китаю, а Сі особисто підкреслює зростаючу важливість північної осі для економіки.
У росії та Китаю є вагомі причини для прискорення співпраці. Економічні та демографічні тенденції не сприяють жодній з диктатур. Війна в Україні пробудила більшу частину Заходу до усвідомлення екзистенційної загрози, яку китайсько-російський альянс становить для вільного світу.
Терористична атака ХАМАС проти Ізраїлю 7 жовтня і подальша ізраїльська відплата в Газі фактично ознаменували розширення фронту протистояння великих держав і – якщо до боротьби приєднається Хезболла або інші підтримувані Іраном угруповання – загрожують розпалити ширшу війну на Близькому Сході та за його межами.
В крайньому випадку, це може перетворити десятирічне протистояння між Сполученими Штатами та Іраном на повномасштабний кінетичний конфлікт, в результаті якого Вашингтон посилить свою допомогу і підтримку Ізраїлю.
Атака ХАМАСу нарешті показала навіть найбільш скептично налаштованим американським політикам, що існує більша загроза, яка розгортається на різних театрах у світі.
Повномасштабний китайсько-російський альянс створить для Сполучених Штатів загрозу, не схожу на жодну з тих, з якими вони стикалися після закінчення Холодної війни.
Америці не бракує ресурсів, але їй потрібна ясність мети, подібна до тієї, яку вона мала за часів Холодної війни, особливо коли йдеться про військову загрозу. Вашингтон повинен пояснити, що стоїть на кону в разі перемоги росії в Україні, а також у разі розширення війни на Близькому Сході.
Ресурси Сполучених Штатів виснажуються через множення регіональних криз, в той час як вони намагаються досягти національного консенсусу щодо того, як відновити свою армію після двох десятиліть боротьби з повстанцями і закордонних надзвичайних операцій, які зменшили чисельність збройних сил і змістили акцент з бойових дій «сила на силу».
Американський народ є напрочуд непохитним у питаннях національної безпеки, як показало нещодавнє масштабне опитування, згідно з яким близько двох третин підтримують спрямовані назовні пріоритети оборони і національної безпеки.
Не потрібно багато зусиль від лідерів і двопартійних зусиль, щоб згуртувати націю навколо чіткої відповіді на нову епоху конкуренції між великими державами. Тоді китайсько-російський виклик зіткнеться з набагато більш грізною відповіддю з боку Сполучених Штатів та їхніх союзників.
Челс Міхта для CEPA
