Український контрнаступ не досяг успіху, і росія потихеньку готується до власних масштабних наступальних дій. До того ж, російська економіка почувається досить добре, а це означає, що виробничі потужності військової промисловості агресора досягнуть свого піку у 2024 році. Як виглядатиме ситуація на фронті у 2024 році? Про все це в інтерв’ю Forsal розповідає Конрад Музика, військовий аналітик і засновник компанії Rochan Consulting.
Мачєй Мілош: Ви щойно повернулися з України. Як Ви оцінюєте ситуацію на фронті?
Конрад Музика: Після невдалого українського контрнаступу росіяни зміцнилися і поступово перехоплюють ініціативу. Це стосується майже всього фронту, від Харківської області через Донбас до Запоріжжя. Виняток становить ситуація в Херсонській області, де українці вже близько двох місяців проводять операцію на лівому березі Дніпра. Але підрозділи, які беруть участь у ній з червня, воювали в західній частині Донецької області і входили до складу військ, призначених для українського контрнаступу. У них було лише кілька тижнів, щоб відновити свої можливості та підготуватися до нових операцій. Ці солдати перебували в постійних бойових діях протягом майже півроку і сильно втомилися, тому їхня здатність діяти має бути обмеженою. Крім того, українці не мають можливості суттєво підтримати ці підрозділи.
Якщо говорити про українські війська, то інтенсивність операцій, безумовно, знизилася, після контрнаступу їхні наступальні можливості вичерпані. Зараз для проведення атак на російські окопи бригади здатні одночасно розгорнути підрозділи розміром у взвод, можливо, два, тобто кілька десятків солдатів. Вони мають артилерійську підтримку, але це падіння інтенсивності обстрілів величезне, воно на кілька десятків відсотків менше, ніж влітку.
Мачєй Мілош: Місяцями фронт майже не рухається, зміни незначні.
Конрад Музика: З обох боків є окопи, ця лінія розмежування [в ширину] від десятків до сотень метрів. Обидві армії намагаються атакувати ці укріплення, але насиченість розвідувальними засобами з обох сторін настільки висока, що ефективні марші великими колонами відбуваються лише вночі. Якщо українці і проводять якісь атаки на російські позиції, то до світанку, коли насиченість [повітря] безпілотниками нижча. Вони атакують до світанку, займають окоп і повинні мати з собою достатньо запасів: води, їжі, боєприпасів, щоб вижити в цьому окопі кілька годин, поки не зайде сонце. Тоді хтось зможе підійти або під’їхати до них і передати нові запаси. Будь-яка спроба потрапити в цю траншею вдень буде зустрінута вогнем російської артилерії або застосуванням протитанкових засобів чи безпілотників.
Чому український контрнаступ провалився
Мачєй Мілош: Давайте повернемося трохи назад у часі – чому контрнаступ провалився?
Конрад Музика: На це немає простої відповіді, факторів багато. По-перше, українці обрали для наступу місце, яке на сьогодні є найбільш укріпленим в Європі. Мінні поля, окопи, насичення артилерійськими засобами було величезним, і українці були організаційно неспроможні провести масштабну атаку, яка б призвела до значного прориву російських ліній на Запоріжжі. По-друге, вони ніколи не проводили операцій такого типу, тому труднощі також виникли на рівні операцій і командування. Штаби не змогли ефективно провести скоординований наступ.
Також проблемою було те, що українська армія розпорошила свої сили: частина була задіяна під Бахмутом, частина відійшла на захід Донецької області, а найбільша частина була спрямована по осі в напрямку Токмака. Розпорошеність була надто великою і непотрібною. Були також труднощі з підготовкою, як з боку НАТО, так і з боку українців. Мовляв, в Альянсі не розуміють нинішньої війни, повсюдності розвідувальних дронів та інтенсивності застосування артилерії.
Мачєй Мілош: А росіяни?
Конрад Музика: Вони дуже добре підготувалися до цього контрнаступу. Протягом півроку вони укріплювали свої позиції на Запоріжжі, тоді як українці зосередилися на обороні Бахмута. Якби частина сил і ресурсів захисників там була перенаправлена на південь, щоб росіянам було складніше будувати укріплення, дуже ймовірно, що цей контрнаступ виглядав би інакше. Ці тисячі кілометрів укріплень не з’явилися за одну ніч, це був тривалий процес, який українці спостерігали, але не змогли перервати.
Мачєй Мілош: Як вони справляються зараз?
Конрад Музика: Їхній наступ на Авдіївку, який триває вже місяць, є типовим для начальника Генерального штабу російської федерації генерала Гєрасімова. Вона полягає в тому, що вони постійно вводять в бій все нові і нові війська, це послідовні хвилі, одна частина за іншою і так далі. Цій операції передувала дуже хороша розвідка, вона має підтримку великих повітряних і ракетних сил, велика кількість артилерійських ресурсів також була перекинута на цей напрямок. Росія не досягла значних територіальних здобутків, але українці вже дуже сильно знекровлені в цьому районі.
Два тижні тому Wall Street Journal опублікував історію однієї української роти, оснащеної бойовими машинами піхоти «Бредлі». Ця рота почала контрнаступ зі 120 солдатами. Зараз в ній служать 20, в тому числі резервісти, які були призвані в останні кілька місяців. Решта або загинули, або поранені, або переведені на інші завдання, не пов’язані зі штурмом.
Мачєй Мілош: Але Авдіївку захищають.
Конрад Музика: Українці в районі Авдіївки використовують ту ж тактику, що й росіяни в Запоріжжі. Як тільки росіяни займають територію, українці автоматично контратакують. Це вже війна на виснаження, українці не хочуть відступати на цій ділянці і платять за це дуже високу ціну. У цій статті наводився приклад командира роти, який, отримавши наказ контратакувати окоп, зайнятий росіянами, відмовився це робити, бо сказав, що ця операція безглузда і пов’язана з дуже високим ризиком. Атака все ж відбулася. З 36 солдатів, яких туди відправили, 17 загинули. Цей метод оборони не спрацює. Українці не можуть воювати проти росії на виснаження.
Російська економіка в умовах війни
Мачєй Мілош: Якими є запаси російської техніки?
Конрад Музика: Ми в Rochan Consulting підрахували, що нинішню інтенсивність бойових дій росіяни можуть підтримувати ще два-три роки. Вони виробляють нові танки, відновлюють старі, які вони накопичили, і ті, які пошкоджуються в Україні. Крім того, спостерігається значне збільшення виробництва артилерійських боєприпасів і величезна пропозиція безпілотників, вироблених в росії, а також в Ірані та Китаї. Цілком ймовірно, що російська збройова промисловість досягне піку своїх виробничих потужностей у 2024 році. Ми не знаємо, як довго це триватиме, як довго російська економіка зможе це витримати, тому що зараз 40% всього російського федерального бюджету виділяється на сектор безпеки, тобто на армію і органи внутрішньої безпеки. Це, мабуть, не є стійким у середньостроковій перспективі п’яти-десяти років.
Мачєй Мілош: Однак чутки про те, що їхня економіка зазнає краху, виявилися вкрай передчасними.
Конрад Музика: Нинішній дефіцит бюджету росії становить лише 1 відсоток ВВП. Економіка, яка, як передбачалося, повинна була впасти в руїни від санкцій, цього року, швидше за все, досягне 2% зростання ВВП. Через рік після запровадження санкцій російська федерація вийшла з економічної кризи. Це, звичайно, далося великою соціальною ціною, але це не важливо, оскільки пропагандистський меседж зрозумілий: росіяни борються за виживання і тому повинні бути готові йти на жертви і самопожертву заради війни із Заходом, яка зараз відбувається. Навіть якщо ми бачимо ситуації, коли російські солдати протестують, важливо пам’ятати, що вони роблять це не тому, що не хочуть воювати. Вони просто скаржаться на відсутність належного обладнання та підготовки.
Мачєй Мілош: Як у цьому контексті виглядає питання постачання зброї Україні з Заходу?
Конрад Музика: У березні я зазначав, що ми якраз перебуваємо на піку цих поставок, і це, на жаль, справдилося. Наразі в Європі немає достатньої кількості обладнання, щоб підтримати українців у проведенні наступу в наступному році. США, схоже, також не нададуть Україні достатньої кількості машин чи бронетранспортерів для створення нових бригад або переоснащення старих. Втіхою може бути те, що частина техніки, яку українці отримали за останні місяці, не була використана в бою або знищена.
Поставки із Заходу наразі дуже обмежені, це дуже помітно, особливо щодо боєприпасів калібру 155 мм. Вони не тільки невеликі, але й нерегулярні, що дуже ускладнює планування операцій навіть на тактичному рівні. Проблема також полягає в тому, що немає планів щодо того, що робити далі. Ми перебуваємо у певному замкненому колі. Захід чекає від українців планів на наступний рік, а вони чекають почути, на яку техніку вони можуть розраховувати, і на основі цього хочуть планувати, що робити в наступному році. Тому важко передбачити, що буде далі.
Що буде у 2024 році на українському фронті
Мачєй Мілош: І чи вплине зима якось на фронтові операції?
Конрад Музика: Росіяни вже багато разів показували, що вони дуже комфортно почуваються взимку і часто використовують її для наступальних операцій. Я очікую, що ті атаки, які зараз проводяться, продовжаться, і цілком ймовірно, що якась велика операція буде проведена в найближчі два-три місяці.
Мачєй Мілош: Ми чуємо звідусіль, що 2024 рік буде більш складним для України, ніж нинішній.
Конрад Музика: Безумовно, з політичних причин, особливо в Сполучених Штатах, де підтримка Конгресу вже не така очевидна, а повернення Дональда Трампа в Білий дім здається реальним. Тому їм доведеться боротися за збереження інтересу і готовності Заходу підтримувати Україну. Саме з цієї причини вони, можливо, захочуть провести якусь більш масштабну операцію, використовуючи те обладнання, яке у них залишилося, і використовуючи боєприпаси, які будуть накопичені.
Що стосується позитиву, то слід пам’ятати, що українці зараз виробляють дуже велику кількість розвідувальних і ударних безпілотників, з дальністю польоту в сотні, а можливо, і тисячі кілометрів. Українська відповідь на російські наступальні дії може полягати саме в збільшенні кількості атак безпілотників на цілі в Криму, а також у самій росії, щоб підірвати довіру до режиму і послабити російські конвенційні збройні сили. Цілями можуть бути, наприклад, аеродроми або бази Чорноморського флоту.
Мачєй Мілош: Де буде лінія фронту через рік?
Конрад Музика: Це дуже важко спрогнозувати. З одного боку, виробництво зброї в росії дуже сильно зростає, і росіяни, з точки зору техніки і чисельності військ, зможуть провести велику наступальну операцію. Ключовими питаннями є те, як українці підготуються до цього і як росіяни будуть керувати [операцією]. Якщо це буде повторення того, що вони роблять зараз під Авдіївкою, то ймовірність великого прориву росіян дуже низька. Але українцям також потрібно створити лінії укріплень уздовж лінії фронту, так само, як росіяни зробили це під Запоріжжям. Це має дві мети. По-перше, звичайно, так легше оборонятися. По-друге, якщо дивитися стратегічно – утримання лінії укріплень вимагає менше військ і ресурсів, ніж оборона без укріплень. Тому, як тільки вони з’являються, ви можете зняти деякі підрозділи з передової і тренувати їх в тилу. Зараз це не так, оскільки більшість підрозділів знаходяться близько до лінії фронту.
Мачєй Мілош: Наскільки великою проблемою для України є нестача солдатів і новобранців?
Конрад Музика: Я думаю, що це свідомий вибір. Вони не проводили мобілізацію, бо стверджували, що мають достатньо солдатів не лише для оборони, але й для наступу. Проблема в тому, що після великої мобілізації 300 000 осіб, росіяни продовжують мобілізувати близько 20 000 резервістів щомісяця. Їх використовують не лише для покриття поточних втрат у частинах, але й для створення нових підрозділів у глибинці, які зараз проходять підготовку.
Від початку війни українці зазнали дуже важких втрат. Значна частина тих, хто зараз служить, проходили військову підготовку раніше, хоча в деяких випадках 15 чи 20 років тому. Але це люди, які знають, як функціонує армія. Існує дуже висока ймовірність призову молодих українців, які ніколи не мали жодного контакту з армією. Але українські політики дуже неохоче йдуть на це рішення, тому останніми днями з’явилися повідомлення про збільшення добровільного призову. Але я не думаю, що це задовольнить потреби українських захисників. Якщо вони планують більш масштабну наступальну операцію зі стратегічною метою перемогти росіян, то їм потрібно прийняти рішення про мобілізацію.
Мачєй Мілош: Що можна зробити, щоб підвищити шанси України на перемогу?
Конрад Музика: Це залежить від того, в який період. Наразі Україна не в змозі перемогти російську федерацію на полі битви. У 2024 році українцям слід менше зосереджуватися на видовищних речах, таких як літаки F-16, і більше зосередитися на «низовій роботі», такій як підготовка резервістів та особового складу, поліпшення тактичної медицини або вдосконалення елементів загальновійськових операцій, таких як артилерія та бронетехніка. Без цього буде важко досягти успіху.
Мачєй Мілош та Конрад Музика для Forsal.pl
