Протягом останнього десятиліття державні інвестиції були переорієнтовані на військову сферу, в той час, як існує набагато ширший спектр загроз.
Концепція безпеки з часом трансформувалася від вузького фокуса на військових аспектах до ширшої перспективи, що охоплює різні виміри. Мері Калдор започаткувала ідею “людської безпеки”, поставивши людину та її потреби в центр уваги. Цей цілісний підхід охоплює екологічну, медичну і економічну безпеку як взаємопов’язані аспекти.
Багатовимірне розуміння безпеки отримало глобальне визнання Організації Об’єднаних Націй у 2012 році і було прийняте дослідниками зовнішньої політики Європейського Союзу. Сьогодні багато держав (включаючи Іспанію та Німеччину) та Організація Північноатлантичного договору включили невійськові загрози, такі як пандемії та зміна клімату, до системи безпеки та оборони, зважаючи на їхню взаємозалежність, а також на витрати, яких вони завдають, і жертви, яких вони спричиняють.
Державні видатки
Нещодавно Інститут досліджень роззброєння ООН та Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) ініціювали дослідження з метою оцінки відповідності державних ресурсів пріоритетам національної безпеки. Тепер дослідження, що проводиться за сприяння представництв Грінпіс в Німеччині, Італії та Іспанії, використовуючи дані НАТО і Євростату, заглиблюється в динаміку військових та інших державних витрат і їхній вплив на виробництво і зайнятість. Воно має три основні висновки.
По-перше, між 2013 і 2023 роками військові витрати в країнах-членах НАТО в ЄС зросли в реальному вимірі на 46 відсотків: в Німеччині на 42 відсотки, Італії на 26 відсотків і Іспанії на 59 відсотків. В усіх випадках зростання відбулося переважно за рахунок придбання озброєнь і техніки: у 2023 році витрати на озброєння в країнах ЄС – членах НАТО досягли 64,6 мільярда євро (зростання на 168 відсотків за десять років), причому Німеччина потроїла свої витрати до 13 мільярдів євро, Італія – до 5,9 мільярда євро, а Іспанія – до 4,3 мільярда євро. Імпорт озброєнь до ЄС (за даними СІПРІ) також різко зріс, потроївшись між 2018 і 2022 роками.
По-друге, реальний валовий внутрішній продукт тим часом помірно зріс у 2013-23 роках на 12 відсотків (в середньому трохи більше 1 відсотка на рік), а зайнятість – на 9 відсотків. Зростання військових витрат різко контрастувало зі стагнацією економіки ЄС.
По-третє, загальні державні видатки в країнах-членах ЄС НАТО зросли за десятиліття лише на 20% в реальному вираженні (в середньому близько 2% на рік), причому менші темпи зростання були в освіті (12%) і захисті довкілля (10%), хоча й більшими в охороні здоров’я (34%). Контраст з військовими витратами ще більш разючий, якщо порівняти капітальні інвестиції: в той час, як країни-члени НАТО з ЄС збільшували свої державні витрати на військовий капітал на 168%, такі витрати на охорону навколишнього середовища скоротилися на 5%. Проте урок пандемії полягає в тому, що інвестиції в охорону здоров’я і підтримку цивільної економіки були ефективними, як стверджують економісти і політологи, які вважають розширення державних інвестицій вкрай необхідним.
Асиметрія в державній підтримці військових порівняно з іншими державними витратами різко проявилася в Німеччині. Минулого місяця Конституційний суд заблокував 60 мільярдів євро на “зелений” перехід, що, на його думку, порушує конституційно закріплене “боргове гальмо” (Schuldenbremse), водночас звільнивши військові видатки від цього ж обмеження.
Масштабні інвестиції
В усьому ЄС існує ризик повернення до політики жорсткої економії, що впливає на соціальні витрати та державні інвестиції в економічний і технологічний розвиток, коли ЄС потребує масштабних інвестицій – так само, як це роблять США і Китай – у відновлювані джерела енергії та електромобілі. Вивчаючи позитивні уроки пандемії, необхідно зробити якісний крок вперед в інвестуванні в навколишнє середовище.
Однією з пропозицій є розвиток державної інфраструктури ЄС з дослідницькою автономією та власними науковими партнерами, здатними залучати промислові стартапи до спеціальних хабів, що дасть змогу накопичувати навички та обмінюватися ними. Це має відбуватися в контексті орієнтованих на місію державних зобов’язань, зменшення невизначеності та “витіснення” приватних інвестицій.
Державні інвестиції мають бути збалансовані між промисловою політикою та військовими витратами. Як продемонстрував Грінпіс, останні мають низький мультиплікативний вплив на виробництво та зайнятість. Використовуючи модель “витрати-випуск”, дослідження показало, що в той час, як у Німеччині, наприклад, 1 мільярд євро державних витрат може створити 11 000 нових робочих місць в екологічному секторі, майже 18 000 в освіті або 15 000 в охороні здоров’я, аналогічні військові витрати принесуть лише 6 150 нових робочих місць. На це впливає залежність від імпортних озброєнь і неефективність, пов’язана з монопсонічною природою ринку озброєнь, який керується логікою “витрати плюс”.
Водночас, можуть існувати певні переваги, пов’язані з обсягом, безперервністю та визначеністю військових витрат (за відсутності бізнес-ризику), високими інвестиціями в дослідження і розробки та орієнтацією на виконання певної місії. Перенесення цих характеристик на інші державні інвестиції – особливо у відновлювані джерела енергії та екологічно чистий транспорт – може посилити їхній мультиплікативний ефект у “зеленому” переході, особливо в середньостроковій і довгостроковій перспективі.
Більші загрози
Зміна клімату або пандемії, до того ж, становлять навіть більшу загрозу для безпеки громадян ЄС та майбутніх поколінь, ніж збройні конфлікти. За даними Упсальського університету, у 2022 році у внутрішньодержавних конфліктах у світі загинуло 204 009 осіб, з них 81 856 – у Європі, переважно через війну в Україні. Водночас, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на сьогоднішній день в Європі налічується 2,26 мільйона жертв коронавірусу і 1,4 мільйона смертей щорічно пов’язані з екологічними ризиками, включаючи забруднення і зміну клімату.
Покладання лише на зброю навряд чи зможе вирішити деякі з нинішніх військових конфліктів, які натомість потребують широкого спектру інструментів, спрямованих на усунення коренів конфліктів і забезпечення верховенства права відповідно до традицій стратегії безпеки ЄС. Суто військова реакція, безумовно, є недостатньою для протидії всьому спектру загроз безпеці, тому необхідне перерозподіл видатків на користь підтримки економіки і зайнятості, а також безпеки людини.
Автор: К’яра Бонаюті – науковий співробітник Центру Жана Моне Університету Ньюкасла та постдокторський дослідник в Інституті економічних та соціальних досліджень (IRES), співзасновником якого є CGIL Тоскана. Вона опублікувала книги та есе на тему контролю над озброєннями та роззброєння.
Джерело: Social Europe, ЄС
