Бджоли проти меду. Чого чекати від кліматичного саміту COP28 у нафтовому Дубаї

Світ переживає кліматичну кризу, і раз на рік світові лідери кидають усе, щоб на конференції ООН обговорити виживання людства в умовах глобального потепління. Цього року вони злетілися на 28-й саміт СОР у спекотний близькосхідний Дубай, який розбагатів на нафті та газі – головних джерелах глобального потепління.

У найближчі два тижні спочатку президенти, королі та прем’єр-міністри, а потім – експерти та перемовники майже всіх країн світу спробують просунутися на шляху до чистого прохолодного майбутнього і запобігти кліматичній катастрофі, яка може призвести до руйнівних катаклізмів, бідності та масової міграції.

Цього року завдання як ніколи актуальне і як ніколи складне.

Актуальне тому, що світ переживає найспекотніший рік в історії спостережень, а в загальному рейтингу найспекотніших років останні 9 років посідають перші 9 рядків.

А складне тому, що до російського вторгнення в Україну додалася війна Ізраїлю з ХАМАС, і все це на тлі постковідної інфляції у світі та енергетичної кризи в Європі через газову війну Кремля з ЄС.

“Усе це відволікає світових лідерів. У такій обстановці важче про що-небудь домовлятися”, – описав ситуацію Девід Сандалоу з Колумбійського університету, американський ветеран самітів СОР, який працював у Білому домі, Держдепі та міністерстві енергетики США.

Людей хвилює падіння рівня життя, міграція і зростання цін. Вони вимагають витрачати гроші на них, а не на клімат. Влада навіть тих країн, що були в авангарді боротьби зі зміною клімату, змінює порядок денний. Велика Британія відмовилася від частини кліматичних зобов’язань, а в Нідерландах щойно перемогла партія кліматичного скептика.

А лідерам справді не до того. Глави двох провідних військових та економічних держав планети – американець Джо Байден і китаєць Сі Цзіньпін – у Дубай не поїдуть. Відкривати саміт у п’ятницю випало британському королю Карлу III, відомому серед іншого дбайливим ставленням до дерев, пінгвінів і довкілля загалом.

Досі тільки одна Конференція ООН з питань зміни клімату завершилася масштабним успіхом – 2015 року на СОР21 у Парижі всі країни світу домовилися стримати підвищення температур на планеті в цьому столітті в рамках 2°С до доіндустріального рівня, а в ідеалі не допустити й 1,5°С.

Досягти цілей Паризької угоди все важче з кожним днем. Споживання нафти і газу у світі збільшується, тому зростають і викиди, попри рекордне введення в експлуатацію потужностей вітрової та сонячної енергетики.

Планета вже приблизно на 1,1-1,2°С тепліша, ніж була до індустріальної революції, і до кінця століття вчені прогнозують потепління на 2,4-2,4°С.

Тому до конференції ООН прикута увага. На ній увесь світ може домовитися прискоритися або, навпаки, посваритися і пригальмувати “зелену революцію”.

Чому присвячений СОР28, яких результатів реалістично очікувати і чому цей саміт видався суперечливим, якщо не скандальним, ще до його початку?

Чого реально досягти на СОР28

Головними темами конференції стануть підбиття перших підсумків Паризької угоди, грошова компенсація бідним країнам і роль викопного палива в майбутньому. Про них – нижче, а спочатку про те, яким аршином міряти успіх СОР28.

“Я багато років їздив на ці саміти і можу сказати одне: там, за визначенням, усе відбувається дуже і дуже повільно, – сказав Девід Сандалоу, який був присутній на найпершому СОР у Берліні 1995 року. – На них збираються майже 200 країн, і кожен мікроскопічний крок уперед вимагає згоди кожної з них. У всіх різні інтереси, і процес узгодження болісно довгий”.

“Якщо очікувати від конференції ООН остаточного вирішення проблеми зміни клімату, результатом будь-якого СОР завжди буде розчарування. Якщо ж судити з того, наскільки ми просунулися у важливих питаннях, тоді не виключений і певний успіх”.

Тріумф чи провал – стане зрозуміло після 12 грудня, коли перемовники узгодять фінальний текст комюніке. Досвід попередніх кліматичних конференцій ООН підказує, що драматичні нічні пильнування можуть затягнутися ще на кілька днів, але вже за два тижні ми точно дізнаємося, про що змогли домовитися цього разу.

Чотири головні теми саміту

  1. Перша оцінка успіхів у боротьбі зі зміною клімату

У статті 14 Паризької угоди записано, що 2023 року світ має підбити перші підсумки, після чого робити це кожні п’ять років. Технічна оцінка цих підсумків була опублікована у вересні, і її висновки невтішні: якщо не прискоритися у справі зниження викидів, цілей Паризької угоди не досягти.

“Вікно можливостей швидко звужується, – йдеться в документі. – Щоб скоротити викиди парникових газів на 43% до 2030 року і на 60% до 2035 року порівняно з рівнем 2019 року і досягти чистого нульового балансу викидів CO2 до 2050 року, потрібні набагато більш амбітні дії”.

Тепер сумні висновки експертів має затвердити СОР28, і з їхнім урахуванням усі країни повинні будуть підготувати до 2025 року скориговані національні плани боротьби з викидами.

  1. Суперечка країн, що розвиваються, і Заходу про компенсації

У 2009 році багаті країни пообіцяли виділяти щороку по 100 млрд доларів економікам, що розвиваються, на компенсацію втрат від витратного скорочення викидів.

Ідея проста: парникові гази в атмосферу викинув Захід і розбагатів на цьому, а країни, що розвиваються, тепер не можуть піти тим самим шляхом, тому їм потрібна фінансова допомога для переведення економіки на чисту енергетику і транспорт.

На позаминулому саміті COP26 Індія, Південна Африка та інші скаржилися, що обіцянку не виконано, і вимагали вже не 100 млрд, а 1 трлн доларів.

На минулому COP27 у Єгипті нарешті домовилися заснувати компенсаційний фонд.

Але яким саме він буде, коли, хто платитиме, скільки, обов’язково чи добровільно, хто управлятиме цим фондом і кому видаватимуть гроші та на яких умовах – усі ці питання виявилися долею майбутніх самітів.

Розбіжності настільки серйозні, що СОР28 навряд чи поставить крапку в дискусії про механізм і розмір компенсацій.

  1. Суперечка нафтових країн і Заходу про відмову від нафти і газу

Нафтовики використовують саміт, щоб заявити, що без нафти і газу в чисте майбутнє не потрапити. Захід, навпаки, намагається переконати світ, що без скорочення і поступової відмови від викопного палива кліматичні цілі недосяжні.

Суперечки ці будуть особливо гучними на нинішньому СОР.

По-перше, тому що він проходить у великій нафтовидобувній країні, і порядком денним керує глава гігантської нафтової держкомпанії.

По-друге, тому що у світі енергетична криза. Зростання попиту на енергію перевищує темпи розгортання її нових чистих джерел, а від викопного палива поступово відмовляються. Усе це стримує приріст добробуту у світі.

І по-третє, тому що в питанні про компенсацію країнам, що розвиваються, Захід вимагає контрибуцій від країн Близького Сходу. Як і Захід, вони є бенефіціарами індустріальної революції – головної причини безконтрольного спалювання викопного палива в останні півтора століття. Тепер Захід пропонує їм спрямувати частину мільярдів, не витрачених поки що на купівлю футбольних клубів у Європі, у кліматичний фонд допомоги бідним країнам.

  1. зобов’язання потроїти потужності “зеленої енергетики”

Найперспективніше питання СОР28.

Китай і США вже домовилися про це, тож великий шанс, що й інші підтягнуться. Для цього потрібні гроші, і не тільки на батареї та вітряки, а й на модернізацію старої інфраструктури – заміну проводів і підстанцій. Йдеться про трильйони доларів.

Гроші є у багатих країн, але зростання попиту на енергію зосереджене в небагатих країнах, що розвиваються. Там зростаючі потреби в енергії поки що задовольняються переважно внаслідок спалювання вугілля і газу.

Завдання залучення закордонних інвестицій у “зелену енергетику” країн, у яких не вистачає власних коштів на це, в нинішніх умовах не вирішується. СОР28 спробує придумати, як ці умови змінити, щоб тим, у кого гроші є, стало вигідно вкладати їх у вітряні та сонячні електростанції в Пакистані, Індонезії, Єгипті або Перу.

Скандали і песимізм

Шанси COP28 на прорив від самого початку оцінювали невисоко, і саміт супроводжували скандали з моменту призначення його головою людини, яка в очах кліматичних активістів є повною протилежністю Ґреті Тунберґ.

Султан Ахмед аль-Джабер очолює Національну нафтову компанію Абу-Дабі. Adnoc – один із найбільших у світі виробників нафти.

Перед конференцією Бі-бі-сі опублікувала витік документів, з якого випливає, що делегація ОАЕ використовувала повноваження організаторів кліматичного саміту СОР28 для просування інтересів нафтової компанії на зустрічах із владою кількох великих країн, включно з Китаєм і Бразилією.

Султан Ахмед аль-Джабер заперечує, що обговорював нафтогазові контракти на цих зустрічах. Але на цьому претензії до нього як до неупередженого арбітра всесвітньої дискусії про скорочення викидів не закінчуються, оскільки очолювана ним компанія планує в найближчі п’ять років збільшити, а не скоротити видобуток вуглеводнів – головного джерела цих викидів.

Олексій Калмиков

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх