Newsweek: Чи справді США хочуть, щоб Україна перемогла Росію?

Які можливі варіанти та в чому вони можуть полягати
Поширеною є теза про те, що США надають Україні достатньо військової допомоги, щоб вижити, але недостатньо, щоб перемогти. Це можна пояснити побоюваннями Вашингтона того, що стратегічна поразка Кремля в Україні може призвести до хаосу в межах російських кордонів, можливо, до відставки президента Владіміра Путіна і жорстокої регіональної боротьби за заповнення вакууму влади з ризиками, пов’язаними зі зброєю масового знищення. На тлі зростаючої китайської загрози євразійська анархія створить для Білого дому багато нових проблем, зазначає журнал Newsweek.

«Українці дійсно бачать постійну нерішучість і цей менталітет занепокоєння щодо ескалації… Українці вважають, що, попри всю допомогу, попри те, що адміністрація [США] робить так багато, все ще існує стільки обережності, тому що немає бажання, щоб українці рішуче перемогли росіян, думаючи, що це дійсно призведе до внутрішніх потрясінь і колапсу в Росії», – сказав в інтерв’ю Newsweek Даніель Вайдіч, президент Yorktown Solutions і один з найвідоміших українських лобістів у Вашингтоні.

Поразка – завжди сирота

Американські та союзні західні чиновники в приватних розмовах критикували наступальний підхід України. У серпні New York Times повідомила, що американські планувальники вважали, що атакуючі сили Києва занадто розпорошені на фронті, і не змогли сконцентрувати достатньо вогневої потужності в одному місці, щоб прорвати оборону. Але для багатьох українців США несуть певну відповідальність за поки що недостатньо успішний контрнаступ.

«Я вдячний США як лідерам нашої підтримки. Я сказав їм, а також європейським лідерам, що ми хотіли б почати наш контрнаступ раніше, і нам потрібна для цього вся зброя і матеріальні засоби. Чому? Просто тому, що якщо ми почнемо пізніше, то це буде повільніше»,– сказав президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю CNN у липні.

«Доведеним фактом є те, що значна частина допомоги не надходить до українців так швидко, як могла б. Існують проблеми з постачанням, в цьому немає жодних сумнівів. Але є також частина цієї допомоги, як в якісному, так і в кількісному відношенні, яка могла б потрапити до українців набагато раніше. Це мало вирішальний вплив на ситуацію на місцях… весняний наступ цього року був би весняним наступом, а не липневим, що мало величезне значення. Це дозволило росіянам буквально окопатися і зміцнити свою оборону», – сказав Вайдіч.

За кожну нову систему озброєнь НАТО Києву доводиться вести важку боротьбу. Перші основні бойові танки американського виробництва прибули в Україну в жовтні, через понад 18 місяців після повномасштабного російського вторгнення. Київ все ще наполягає на отриманні найдалекобійнішої версії армійської тактичної ракетної системи MGM-140, відомої як ATACMS, а винищувачі F-16 американського виробництва не очікуються до початку 2024 року.

Україна веде війну за національне виживання. Байден та інші західні лідери, однак, чітко дали зрозуміти, що західна коаліція відповідає за глобальне виживання. «Ми не стикалися з перспективою Армагеддону з часів Кеннеді та Карибської кризи», сказав Байден у жовтні 2022 року.

Білий дім виступає за поступовий підхід до надання військової допомоги Києву. Занадто швидка допомога, попереджають чиновники, може спровокувати небезпечну ескалацію з боку Росії. Західні партнери також наголошували на необхідності стратегічної невизначеності та елементі несподіванки. Але поетапна західна допомога все одно посіяла розчарування. Стівен Мур – колишній керівник апарату колишнього головного заступника лідера Республіканської партії Піта Роскама (Республіканська партія), а нині керівник Ukraine Freedom Project в Києві сказав в інтерв’ю журналу Newsweek: «Українці вважають себе нашими партнерами у боротьбі з давнім ворогом Америки в Росії».

«Ми постачаємо зброю, а вони – життя своїх найкращих людей. Українці не отримують зброї, яку ми їм обіцяли, і не отримують зброї, якої вони потребують»: Стівен Мур, американський волонтер, засновник Ukraine Freedom Project

Точка перелому для Америки

Дехто сподівається, що настання зими і відносно статичний фронт можуть сприяти новим мирним переговорам. Путін неодноразово заявляв, що відкритий до відновлення переговорів, але лише за умови, що Україна прийме «нові територіальні реалії» окупації Москвою близько 20% української території. Зеленський відмовився від переговорів на російських умовах і заперечив припущення, що війна зайшла в глухий кут.

«Ми не маємо права здаватися. Яка альтернатива? Що, нам потрібно віддати третину нашої держави? Це буде тільки початок. Ми знаємо, що таке заморожений конфлікт, ми вже зробили для себе висновки. Нам потрібно більше працювати з партнерами з протиповітряної оборони, розблокувати небо, дати можливість нашим винищувачам здійснювати наступальні дії», – сказав президент.

Україна не може продовжувати війну без підтримки Заходу, особливо США. Річард Хаас і Чарльз Купчан з аналітичного центру Council on Foreign Relations написали цього місяця в журналі Foreign Affairs, що зима, що насувається, і невдалий літній наступ України «вимагають всебічної переоцінки нинішньої стратегії, якої дотримуються Україна і її партнери».

Обидва аналітика сказали Newsweek, що ані США, ані Україна ще не досягли цього моменту.

«Ця широка публічна дискусія назріла і є необхідною. Ми перебували в політичному середовищі, в якому такі розмови були майже табу… Це небезпечна ситуація. Саме так війни тривають нескінченно. Хороша стратегія – це не тільки про те, що бажано, але й про те, що можливо», – сказав Купчан Newsweek.

Хаас запропонував «проміжне визначення успіху», яке радше ставить на паузу, ніж відмовляється від мети повного територіального звільнення.

«Можливо, доведеться почекати роки або навіть десятиліття, щоб досягти більш широкого визначення успіху. Можливо, доведеться почекати на появу пост-путінського керівництва, або пост-пост-путінського керівництва», – сказав Хаас.

За його словами, повне звільнення «навряд чи буде можливим з огляду на військовий баланс».

«У нас вже було два сезони бойових дій. Я не бачу підстав стверджувати, що якби у вас був третій, або четвертий, або п’ятий, Україна змогла б реалізувати цю мету. Я думаю, що для того, щоб Україна вижила, необхідно, щоб Росія була розчарована. І нинішню ситуацію я б описав як стратегічну перемогу України і Заходу. Це не все, але це багато. І це не виключає більшого в майбутньому», – вважає Хаас.

За словами Купчана, у Вашингтоні вважають, що «Зеленський не готовий почати переорієнтуватися на стратегію, спрямовану на припинення війни. Якщо українці не готові до цієї розмови, то Захід не збирається їм її нав’язувати».

«Я припускаю, що за зачиненими дверима ведеться розмова про те, як закінчити війну, і про набір можливих військових цілей, і про роль дипломатії. Але я не думаю, що ви побачите цю розмову публічно, поки не буде відчуття, що самі українці готові до цієї розмови», – сказав Купчан.

«Неминуче, що українці самі почнуть задаватися питанням «що нам тепер робити?» Можливо, в якийсь момент для України має сенс інвестувати ресурси, які вона отримує від Заходу, в оборону і реконструкцію 82% території України, що перебуває під контролем Києва»: Чарльз Купчан, старший науковий співробітник аналітичного центру Council on Foreign Relations

Планування на «після Путіна»

Українці не будуть доброзичливо дивитися на західних партнерів, які закликають до капітуляції, навіть якщо це буде лише в короткостроковій перспективі. Вважається, що за майже два роки бойових дій Київ зазнав понад 100 тисяч втрат, і ще десятки тисяч – у війні меншої інтенсивності з Москвою та її сепаратистськими маріонетками, що триває з 2014 року, пише Neewsweek.

Українці вражені колективною нездатністю Заходу притягнути Путіна до відповідальності у 2014 році або виконати гарантії безпеки, надані Україні Будапештським меморандумом 1997 року, згідно з яким Київ відмовився від своєї ядерної зброї радянських часів. Мало хто з українців хоче дозволити російському диктатору залишити собі трофеї чергового витка агресії. Зростаючий дискомфорт Заходу зрозумілий для українців.

«Можливо, це знак для нас, для українців, що ми повинні обговорити ще кілька варіантів того, як зупинити цю війну, а не лише досягти наших кордонів 1991 року – зараз цього дуже важко досягти… Можливо, [є] щось середнє», – сказав Newsweek Іван Ступак, колишній офіцер СБУ, а нині радник комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки парламенту Верховної Ради, але зазначив, що «росіяни ніколи не виконували своїх обіцянок» і тому залишається відкритим питання про те, як «змусити РФ дотримуватися свого слова?»

«Росія вже зазнала глибокої стратегічної поразки. Путін втратив Україну. Ми це знаємо. І тепер питання полягає в тому, чи отримає він втішний приз, утримуючи якийсь відсоток української території», – вважає Купчан.

На думку Хааса, на даний момент російська стратегія базується на припущенні, що в політичному плані «все йде своїм ходом».

«Вони бачать популістські тенденції, вони бачать опитування в Сполучених Штатах. Я думаю, що стратегія Путіна зводиться до того, що «давайте подивимося, що буде через рік». Я припускаю, що він ставить свічки за перемогу Трампа», – сказав Хаас.

Купчан вважає, що Україна і Захід повинні, як і Путін, розглядати «довгу гру»:
«Ви добиваєтеся припинення бойових дій, повертаєте Україну на шлях процвітання, а потім чекаєте, коли Путін піде, і сподіваєтеся на день, коли за столом переговорів Росія поверне Україні її територію. Чи є такий результат у полі зору? Ні. Але скільки людей у 1985 році вірили, що Естонія, Литва і Латвія будуть незалежними демократіями і членами НАТО? Ніхто».

«Всі говорять про те, що Путін перечекає Україну і Захід. Я думаю, що ми перевернули ситуацію. Ми його перечекаємо»: Чарльз Купчан, старший науковий співробітник аналітичного центру Council on Foreign Relations

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх