Європа стає дедалі більш сприятливою до крайніх правих ідей та нормалізує ультраправих політиків, які раніше перебували на межі політичного спектра. У таких загальних термінах прокоментували західні ЗМІ неочікувано гарні результати Герта Вілдерса і його Партії свободи на виборах у Нідерландах 22 листопада.
“Ультраправі партії взяли владу в Італії, подовжили своє правління в Угорщині, здобули роль у коаліції у Фінляндії, стали де-факто партнерами уряду у Швеції, увійшли до парламенту в Греції та досягли дивовижних перемог на регіональних виборах в Австрії та Німеччині. Словаччина також є чимось на зразок історії успіху ультраправих, де серед партнерів по коаліції – ультраправа Словацька національна партія”, – зазначає видання The Washington Post.
За межами Європи, перемога Хавьєра Мілея на президентських виборах в Аргентині 19 листопада, на думку оглядачів, вказують на те, що праворадикальні ідеї знаходять неабияку підтримку серед виборців й претендують на входження у мейнстрим на тлі неспроможності традиційних партій ефективно відповідати інтересам виборців і викликам сьогодення.
Такі тенденції, вважають оглядачі, матимуть важливі наслідки для політики цих країн у сфері міграції та притулку, заходів щодо боротьби зі зміною клімату, гендерних питань, соціального забезпечення тощо. Вони також можуть вплинути на відносини цих країн з Україною та підтримку, яку багато з них надають Україні у боротьбі проти російської агресії.
Що саме побачили нідерландські виборці, які проголосували за Партію свободи, в ідеях Герта Вілдерса і його політичної сили?
Хто такий Герт Вілдерс
Шістдесятилітній Вілдерс зі своїм характерним білявим волоссям і провокаційною риторикою є одним з найбільш відомих нідерландських політиків у своїй країні та за кордоном, пише видання Politico.
Політична кар’єра Вілдерса розпочалася 1998 року, коли він був обраний до нідерландського парламенту у складі центристської Народної партії за свободу і демократію, з якої походить і теперішній довготривалий прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте, який невдовзі залишить цю посаду. Відтак, наразі Вілдерс є законодавцем з найдавнішою кар’єрою у нідерландському парламенті.
У 2004 році Вілдерс вийшов з Народної партії через розбіжності у політичних поглядах, і незабаром, у 2006 році, сформував свою власну Партію свободи, лідером якої він залишається дотепер.
Вілдерс походить з католицької родини, але, за інформацією ЗМІ, вважає себе агностиком. У 1992 році, він одружився з колишньою угорською дипломаткою Крістіною Марфаї. Подружжя не має дітей, натомість має двох котів, Сноетьє та Плюїз’є, які мають власну сторінку в мережі X й понад 20 000 підписників, нагадує Politico.
Через свої антиісламські та інші неоднозначні погляди, Вілдерс став мішенню для екстремістів, й був змушений жити під постійною охороною, переїжджаючи з однієї домівки до іншої, протягом останніх 20 років, пише The Guardian.
За інформацією видання The New York Times, через загрозу своєму життю з боку екстремістів, Вілдерс не має можливості їздити власним автомобілем з 2004 року, й називає можливість сісти за кермо “символом свободи, якої я прагну, але якої я більше не маю”.
Що стосується Партії свободи, пояснює видання, то оскільки вона, як виняток, не заснована на структурі членства, то це робить Вілдерса синонімом своєї партії і єдиною людиною, яка фактично приймає рішення.
Політичні погляди й платформа
Євроскептик, нідерландський сувереніст, противник імміграції та ісламофоб, який заперечує зміну клімату – такі характеристики Вілдерса можна найчастіше зустріти у ЗМІ.
Водночас його політичні вподобання мають більше нюансів, і сам Вілдерс загалом вважає себе правим лібералом, яким рухає нідерландське іконоборство й скандинавський наголос на свободі самовираження і праві провокувати, пояснює британське видання The Guardian. Його політичним ідеалом є колишня британська консервативна прем’єр-міністрка Маргарет Тетчер.
“Мої союзники — не Ле Пен і не Хайдер”, — цитує давнє інтерв’ю політика The Guardian. “Ми ніколи не приєднаємося до італійських фашистів і Муссоліні. Я дуже боюся бути пов’язаним з неправильними правими фашистськими групами”.
За словами Вілдерса, великий вплив на його політичні погляди справило вбивство у 2004 році нідерландського режисера й критика Ісламу Тео ван Гога, а також його досвід перебування в ізраїльському кібутці.
Партія Вілдерса пропонує повністю зупинити приймання шукачів притулку й обмежити вільне пересування робочої сили в межах Європейського Союзу. Політик також виступає за вихід країни з системи й правил ЄС щодо міграції та притулку, додає Politico.
Іншою ініціативою євроскептичного Вілдерса є проведення обов’язкового до виконання референдуму щодо виходу Нідерландів з Євросоюзу – так званого “Некзиту”.
Здавна Вілдерс також виступає за заборону Корану та закриття ісламських шкіл в країні. “Нідерланди не є ісламською країною: ні – ісламським школам, Корану чи мечетям”, – зазначено в програмі Партії свободи, цитує The Washington Post. Сам Вілдерс раніше заявляв, що “Іслам не є релігією; це ідеологія, ідеологія відсталої культури”, цитує політика The Guardian.
Наостанок, Вілдерс скептично ставиться до проблеми зміни клімату й хоче продовжити експлуатацію вугільних та газових електростанцій й припинити будівництво сонячних парків і вітрових турбін, додає Politico. Серед його планів також вихід Нідерландів з Паризької кліматичної угоди ООН. Натомість Вільдерс виступає за “адаптацію” до клімату, включно зі зміцненням дамб й впровадженням інших проєктів для пом’якшення наслідків зміни клімату, вказує Politico.
Чому за нього проголосували
“Це голосування проти встановленого порядку. Вони [теперішній уряд] вчинили безлад”, – цитує The Guardian одного з прихильників Вілдерса.
За інформацією професора Тома Луверса з Інституту політичних наук Лейденського університету, ультраправі в Нідерландах отримували від 15% до 20% голосів в середньому за останні 10 років, додає The Guardian.
Таке протестне голосування базується на переконанні, що не всі в Нідерландах мають однакові можливості, починаючи ще від навчання у середній школі. На додаток, Вілдерс та інші праві політики активно пов’язують у своїй риториці соціальні негаразди зі збільшенням потоку імміграції до країни, апелюючи до певної верстви виборців.
“Електорат Партії свободи загалом складається з людей, які переживають більше труднощів”, – зазначив професор Маттійс Родуйн з Амстердамського університету, якого цитує The Guardian. “Вони відчувають, що ними нехтують. У них важке життя як економічно, так і культурно. І це одна з причин, чому вони голосують за партію, яка обіцяє радикальні зміни”.
Відношення до України
На думку Вілдерса, Росія веде незаконну війну проти України. Водночас він вважає, що Нідерланди мають підтримувати Україну лише політично, не надаючи їй грошей чи зброї. Більш детально щодо позиції політика щодо України читайте в попередній статті Голосу Америки.
Що далі
Попри те, що Вілдерс отримав найбільшу кількість місць в парламенті (37 зі 150) від усіх решти партій й публічно пом’якшив деякі свої найбільш контроверсійні позиції задля сприяння вірогідним коаліційним переговорам з іншими партіями, наразі немає гарантій, що він стане наступним прем’єр-міністром Нідерландів, пояснює The Guardian, адже побудова коаліції у нідерландській політичній системі є складним завданням, яке може тривати місяцями.
На додаток, зауважує Politico, центристські партії у фрагментованій нідерландській системі можуть продовжувати ставитися з пересторогою до формування коаліції з Партією свободи, як це було останні десять років.
Що стосується ширшої європейської політичної панорами, за словами аналітиків, попри те, що ультраправі посилили свої позиції в більшості країн ЄС, європейські праві партії також зазнали невдач у виборах цього року.
Прикладом цього стали вибори у Польщі, де центристська опозиція на чолі з Дональдом Туском фактично відсторонила керівну праву партію Право і справедливість від влади, а також в Іспанії, де популістська партія Vox втратила понад половину місць у парламенті в останніх виборах, нагадує The Washington Post.
