Випуск безпілотників Україною з початку вторгнення Росії зріс більш ніж у сто разів, кажуть у Києві. Як це вдалося? Скільки дронів зараз виробляють і в чому тут складнощі
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну безпілотні літальні апарати (БПЛА) стали невід’ємною частиною бойових дій, і запит на них від українських військових стрімко зріс. Дрони потрібні були тут і зараз. У відповідь десятки – якщо не сотні – українських великих і малих підприємств розпочали власні розробки.
Один із найпопулярніших у ЗСУ розвідувальних БПЛА SHARK, здатний літати на 80 кілометрів із підтримкою зв’язку, теж з’явився вже після 24 лютого 2022 року. Представники приватної компанії-виробника Ukrspecsystems, які з міркувань безпеки спілкуються з DW на умовах анонімності, кажуть, що за пів року стартували льотні випробування нової розробки, а в жовтні 2022 року SHARK відсвяткував офіційний день народження, коли його представили для публіки. За рік виробництво зросло в сотні разів. Такий шлях пройшли багато інших українських розробок.
Як виробляють дрони в Україні?
В одному з цехів приватної авіаційно-виробничої компанії “Скаетон”, де побувала DW, робота не припиняється навіть уночі. Найбільша складність для підприємства – те, що турбує всіх співробітників, – безпека. Тому виробництво розосереджене в різних місцях. “Скаетон” випускає безпілотний комплекс Raybird-3, у військовій версії – ACS-3. Дальність його польоту зі зв’язком – 100-120 кілометрів, що дає змогу вести розвідку в глибокому тилу противника. На відміну від SHARK, Raybird-3 перебуває на озброєнні ЗСУ з 2018 року.
“Наші виробничі потужності – це один комплекс на тиждень. У стандартний комплекс входять три літаки, система запуску – катапульта, дві наземні станції, блок антен і комплект запасних частин”, – розповідає Андрій Фіалковський, директор компанії “Скаетон”, яка до 2014 року виробляла тренувальні літаки. За словами Фіалковського, зараз розробки підприємства стали більш оперативними: “Те, що ми до 2022 року могли розробляти протягом одного року, зараз маємо зробити за кілька тижнів”.
Українські розвідувальні БПЛА та дрони-камікадзе
Серед розвідувальних дронів, вироблених в Україні, крім SHARK і Raybird-3 популярністю у військових користуються безпілотні комплекси “Лелека-100”, “Фурія”, “Валькірія”, PD-2 (People’s Drone або “Народний дрон”). У ніші FPV-дронів (First Person View, технологія дає змогу побачити те, що “бачить” дрон у момент польоту) експерти звертають увагу на лінійку БПЛА “Пегас”, коптери “Буцефал”, “Кажан”, “Вампір”, які мають функцію скидання боєприпасів. Ці БПЛА активно закуповують для ЗСУ благодійні фонди та в рамках урядового проєкту “Армія дронів”.
Одна з найзагадковіших українських розробок – дрон-камікадзе “Бобер” від приватної фірми UkrJet. Дальність його польоту, за повідомленнями в ЗМІ, може досягати 1000 кілометрів, хоча офіційної інформації з цього приводу немає. Передбачається, що саме “Бобри” вже не раз могли атакувати цілі в Москві. Також російські ЗМІ публікували зображення дронів, схожих на іншу розробку UkrJet, – UJ-22 Airborne, які долітали до столиці РФ. Дрон-камікадзе “РУБАКА” – ще один зразок далекобійного ударного дрона української розробки, про який також відомо небагато.
Провідний науковий співробітник Державного музею авіації та авіаційний експерт Валерій Романенко вважає дрони-камікадзе слабкою стороною України. Він переконаний, що виробництво ударних БПЛА необхідно нарощувати: “Кількість “Бобрів” і “РУБАК”, яку ми зараз маємо, – це чайна ложка. А нам потрібно їх виливати як із відра”.
Скільки безпілотників виробляє Україна?
“Ми збільшили виробництво дронів у 100 разів, можливо – у 150 разів у деяких випадках, а можливо – і більше”, – ділиться Гіоргі Цхакая, радник міністра з цифрової трансформації України та один з архітекторів проєкту “Армія дронів”, у рамках якого закуповують українські та іноземні БПЛА для української армії.
Водночас Цхакая визнає: “Цього ніколи не буде достатньо. Дронів завжди не вистачає, тому що їх потрібно багато”. За словами радника міністра, на початку вторгнення РФ в Україну в країні було сім виробників БПЛА, через півтора року їх – 150. В основному виробництвом безпілотників займаються приватні компанії.
Авіаційний експерт Валерій Романенко називає прогрес України за останні понад півтора року у виробництві власних БПЛА справжнім стрибком уперед: “Ми починали війну тільки з турецькими Ваугактаг. Станом на літо 2023 року офіційно взято на озброєння 28 моделей дронів, із них 9 – дронів-камікадзе”. Однак цього, на його думку, недостатньо.
Український аналог “Шахеда”
Романенко впевнений, що Україна, маючи доступ до західних комплектуючих, могла б скопіювати Shahed 136 – дрони іранського виробництва, якими під назвою “Герань-2” атакує Україну Росія і які здебільшого складаються із західних комплектуючих. “Можна було б без проблем поліпшити аеродинаміку цього дрона і зробити такий самий або навіть із кращими параметрами”, – вважає експерт.
Ярослав Олійник, військовослужбовець ЗСУ, аеророзвідник і радник міністра з питань стратегічних галузей промисловості за напрямом БПЛА, який допомагає міністерству, зокрема, визначити найперспективніші українські розробки, на запитання про український “Шахед” відповідає: “А чому ми думаємо, що його немає?”. Але відмовляється говорити про конкретні моделі.
В інтерв’ю “Економічній правді” гендиректор “Укроборонпрому” Герман Сметанін заявив, що в Україні вже випускається серійно аналог “Шахеда”, а також “більш потужні моделі”. Деталі та назви таких розробок не розкриваються.
Уніфікація чи різноманітність?
Збільшити кількість вироблених в Україні ударних дронів можна було б, якби різні виробники БПЛА об’єдналися і використовували схожі комплектуючі, вважає Валерій Романенко. “Нам поки що не вдається вибрати один-два дрони і випускати їх масово. У нас CRPА-антени, контролери, радіоелектронні комплектуючі, двигуни та інше обладнання дронів у різних виробників відрізняються. Тому ми не здатні випускати їх у такій кількості, як це роблять росіяни”, – пояснює він.
Представник “Армії дронів” Гіоргі Цхакая наполягає на тому, що влада дотримуватиметься філософії відкритого ринку та вільної конкуренції, адже що більше виробників, то інтенсивнішими стають дослідження та розробка нових виробів. “Ми не можемо перемогти Росію традиційним способом, нам потрібно бути більш інноваційними. Конкуренція створює інновації”, – каже Цхакая.
Він називає FPV-дрони одним із козирів України. І водночас визнає, що Росія має більше можливостей для виробництва розвідувальних дронів, зокрема “Орланів”, оскільки витратила на це десятиліття. Але в України ще є шанс наздогнати противника, переконаний Цхакая.
Комплектуючі для українських дронів
За словами Ярослава Олійника, влада розробляє програму переходу на українські комплектуючі і для безпілотників літакового типу, і для FPV-дронів: “Ми повинні йти до цього, щоб менше залежати від іноземних виробників і зменшити ризики, наприклад, повного закриття китайського ринку”.
З літа 2023 року в Україні скасовано ввізне мито і ПДВ на компоненти для БПЛА, які завозяться з-за кордону. У Мінцифрі вважають, що це один із кроків, який дасть змогу виробникам масштабувати виробництво. За словами Гіоргі Цхакая, ще півтора року тому 95 відсотків комплектуючих для БПЛА виробляли за межами України: “На жаль, дещо ми не виробляємо. Немає технологій для випуску, наприклад, маленьких камер. Але зараз щонайменше 50 відсотків комплектуючих для дронів виготовляються в Україні”.
Проблеми виробників БПЛА
Керівник компанії “Скаетон” Андрій Фіалковський каже, що підприємство самостійно виробляє більшість складових для дронів – починаючи від смол, з яких формується корпус, і закінчуючи програмним забезпеченням. “Ми купуємо американські системи зв’язку, двигуни (оскільки це дуже точний виріб), підвіси, різні сенсори: денні, нічні, тепловізійні. Але з наступного року переходимо на свої, українські сенсори”, – додає він.
Водночас, за словами Фіалковського, завезти елементи з-за кордону за спрощеною процедурою, без оподаткування підприємству складно. Більшість компонентів виготовляються довго, тому замовляти їх потрібно за рік, а держава укладає контракти з виконанням у 3-4 місяці. Фіалковський вважає, що Україні бракує стратегічного бачення щодо виробництва БПЛА.
Ще одна проблема, про яку говорять виробники, – брак кваліфікованих кадрів. Багато фахівців-інженерів виїхали за кордон, пішли в армію або на інші, більш дрібні проєкти з розробки дронів, яких в Україні нині десятки, якщо не сотні.
Анна Пшемиська
