Що не так із німецькими пацифістами, які закликають до перемир’я у війні Росії проти України? Чи можна порівнювати Путіна та Гітлера? Про це – публіцист Вінфрід Шнайдер-Детерс у своїй новій книжці.
Німецькі магазини поповнила особлива книжка про війну Росії проти України. У ній йдеться про те, про що в Німеччині говорять мало і обережно – про двоїсте ставлення до цієї війни тих, кого називають пацифістами, і про порівняння президента Росії Володимира Путіна з нацистським диктатором Адольфом Гітлером (Adolf Hitler). А ще – про міжнародне переслідування ймовірних російських військових злочинців, включаючи голову Кремля, який розшукується за ордером на арешт Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
Нова збірка з трьох статей політолога та публіциста Вінфріда Шнайдера-Детерса (Winfried Schneider-Deters) вийшла у жовтні у видавництві Ibidem, яке спеціалізується на науковій літературі. Вона називається “Війна Росії в Україні. Німецькі дебати про мир, фашизм і воєнні злочини 2022-2023”.
Ця книжка відрізняється від публікацій про війну РФ в Україні відомих політологів та журналістів ще й тим, що автор знає Україну, як мало хто інший, адже він там періодично живе. Шнайдер-Детерс, який народився 1938 року, вважається одним із провідних експертів з України в Німеччині, він автор двотомника про новітню українську історію. Шнайдер-Детерс заснував та очолював представництво у Києві Фонду імені Фрідріха Еберта (Friedrich-Ebert-Stiftung), близького до Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН).
Пацифісти чи “корисні ідіоти” Путіна?
Перший і найбільший розділ книги присвячений тому, як війну в Україні сприймають на Заході і, зокрема, – в Німеччині. Шнайдер-Детерс критикує стриманість Берліна як до російського вторгнення, так і після. Він вважає, що одним із наслідків нерішучості канцлера Олафа Шольца (Olaf Scholz) в питанні постачання зброї Києву стала позиційна війна у стилі Першої світової, про що написав нещодавно у гучній статті для The Economist головком ЗСУ Валерій Залужний. Але до цього призвела не лише політика Шольца, а й лідерів провідних західних країн – США, Франції та інших, сказав Шнайдер-Детерс у розмові з DW.
Особливе місце у книжці відведено тим, кого називають пацифістами. Німецькі журналісти, політики, науковці, письменники, музиканти, актори, церковні діячі – здебільшого лівих поглядів та багато пенсійного віку – опублікували у 2022 році кілька відкритих листів, в яких засудили вторгнення РФ в Україну, але закликали канцлера не постачати Києву важкі озброєння (тоді дискусія йшла про танки).
Їхній основний аргумент – страх Третьої світової війни та втягування до неї Німеччини. Шнайдер-Детерс називає тих, хто підписав ці листи, “корисними ідіотами”. За його словами, ці люди не знають ситуації в Україні. Автор жорстко критикує пацифістів, чиї погляди сформувалися у ФРН та НДР за часів руху за мир та страху ядерної війни. Сьогодні цей страх повернувся.
Усіх німців шокував напад Росії на Україну, але пацифісти “замість того, щоб зробити правильні висновки і знищити агресора, говорять про те, як нам з ним домовитися”, – каже Шнайдер-Детерс. Він вважає це наївною та помилковою спробою умиротворення агресора. Політолога та публіциста обурюють ті, хто закликає Україну піти на угоду з РФ за принципом “земля в обмін на мир”, адже вони, за його словами не враховують, що на окупованій території живуть мільйони українців.
Путін і Гітлер – подібності та відмінності
Вінфрід Шнайдер-Детерс – один із небагатьох німецьких експертів, які порівнюють Путіна та Гітлера. Є ті, хто вважає, що такі порівняння не можна робити. “Порівнювати” не означає “рівняти” (“ототожнювати”), вказує автор на початку відповідного розділу. Своїм завданням він бачить показати подібність, але й вказати на відмінності. Однією з таких відмінностей Шнайдер-Детерс називає антисемітизм, який був “важливою частиною націонал-соціалізму Гітлера”, але якого, як він вважає, “точно немає у Путіна”.
Подібності є, зокрема, у риториці, пише у своїй книжці Шнайдер-Детерс. Так, телевізійне звернення Володимира Путіна 24 лютого 2022 року, після нападу на Україну, “нагадує” промову Гітлера на радіо 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу і почалася Друга світова війна. Путін говорив про “велику брехню”, що він “у гітлерівській манері постійно повторює”, а саме про те, що український уряд роками нібито “знущається і вбиває” російськомовне населення в Україні. Гітлер, нагадує Шнайдер-Детерс, виправдовував напад на Польщу тим, що німецька більшість там “позбавлена прав” і “зазнає знущань”.
А ось приклад відмінності. Якщо Гітлер відкрито говорив про свої імперські наміри, то глава Кремля “спочатку приховував свій проєкт відновлення Російської імперії”, вважає Шнайдер-Детерс. Автор книжки називає Путіна та Гітлера “диктаторами”, схожими, зокрема, тим, що обидва “егомани, одержимі ірраціональними, анахронічними ідеями”. За словами Шнайдера-Детерса, Гітлер хотів “завоювати та поневолити населення”, а Путіна теж “можна записати в цю категорію, для нього мета – знищити українську ідентичність”.
Але методи нацистського фюрера та російського президента “не однакові”: “Голокосту проти українців в Україні поки що немає”, – каже Шнайдер-Детерс. Але “схожість” методів є, особливо якщо говорити про дії російської армії в Маріуполі та Бучі. “Путіну все одно. Він скаржиться на долю палестинських дітей у Секторі Гази, але на те, що він сам накоїв в Україні, йому начхати”, – каже Шнайдер-Детерс.
За його словами, “у Путіна є релігійні та расистські елементи, але вони не так чітко сформульовані, як у Адольфа Гітлера”. Як приклад він наводить висловлювання російського президента про відмінності росіян від американців, про те, що у США “кожен протистоїть іншим”, а мовляв, “у нас, у росіян, у крові, у наших генах – братерство і любов до ближнього і так далі”. Шнайдер-Детерс називає це “расистським мисленням”.
Шанси провести “Нюрнберг-2”
У заключній, третій статті своєї книжки, Шнайдер-Детерс детально розглядає шанси на “Нюрнберг-2” – міжнародний трибунал проти тих, кого він називає “головними військовими злочинцями” в Росії, на кшталт того, який був створений для покарання головних нацистських злочинців. Чи буде такий процес – питання відкрите, Путіна в найближчому майбутньому навряд чи буде видано до Гааги, вважає публіцист. Але вирок міжнародного суду, навіть якщо його не буде виконано, він вважає необхідним.
На думку автора книжки, видавши ордер на арешт Путіна за підозрою у переміщенні дітей з окупованих територій, Міжнародний кримінальний суд зробив перший крок, але за ним мають бути інші. Шнайдер-Детерс вважає, що результати роботи в Україні сотень міжнародних слідчих мають швидше давати результат. На його думку, доказів для міжнародного процесу проти “воєнного злочинця у Кремлі” достатньо.
Роман Гончаренко