Війна в Газі також поляризує Латинську Америку. Ясно одне: вони не хочуть, щоб Захід тягнув їх за собою.
Політична поляризація, пов’язана з наративами “нульового результату” більшості збройних конфліктів у світі, вийшла на новий рівень. Простір, в якому можна говорити про мирні ініціативи та розробляти короткострокові і довгострокові рішення за взаємною згодою, зараз значною мірою закритий. У цьому гострому кліматі навіть домовленості про гуманітарне припинення вогню і коридори не можуть знайти необхідного мінімального консенсусу, незважаючи на серйозні наслідки для цивільного населення.
Яскравими прикладами цього є війна між Росією та Україною, суперечка між Вірменією та Азербайджаном за контроль над Нагірним Карабахом, а зараз військова ескалація між ХАМАС та Ізраїлем. Параліч перед обличчям людських жертв застосування військової сили також спостерігається у сценаріях конфліктів низької інтенсивності, коли держави втрачають монополію на застосування сили для забезпечення мінімальних умов безпеки. В результаті втеча і переміщення залишають мігрантів без міжнародного захисту на милість насильства.
Яскравими прикладами цього є війна між Росією та Україною, суперечка між Вірменією та Азербайджаном за контроль над Нагірним Карабахом, а зараз військова ескалація між ХАМАС та Ізраїлем. Параліч перед обличчям людських жертв застосування військової сили також спостерігається у сценаріях конфліктів низької інтенсивності, коли держави втрачають монополію на застосування сили для забезпечення мінімальних умов безпеки. В результаті втеча і переміщення залишають мігрантів без міжнародного захисту на милість насильства.
Початок конфлікту 7 жовтня з терористичної атаки ХАМАСу на цивільне населення в Ізраїлі зачепив і Латинську Америку. Три фактори пов’язують регіон з війною: по-перше, історична та сучасна позиція країн щодо територіальних суперечок та конкуруючих претензій між Державою Ізраїль та захисниками палестинської справи. По-друге, внутрішній контекст кожної національної реальності, в якому вага і голоси громад єврейського та арабо-палестинського походження впливають на ЗМІ і формують громадську думку. І, по-третє, ступінь автономії стосовно Сполучених Штатів у поєднанні з важливістю відносин з Ізраїлем у латиноамериканській зовнішній політиці.
Латинська Америка посідає особливе місце з огляду на збільшення осередків конфліктів у всьому світі.
Невичерпний перелік дозволяє нам поглянути на мозаїку діаспори в регіоні та вплив конфлікту на жертв і заручників. Майже півмільйона чилійців палестинського походження живуть у Чилі, це найбільша палестинська громада за межами арабського світу. Троє ізраїльтян чилійського походження були вбиті, а один заручник утримується ХАМАСом. В Аргентині єврейська громада є четвертою за чисельністю діаспорою у світі, яка налічує 180 000 осіб; вісім аргентинців були вбиті і 22 заручники утримуються ХАМАСом.
Що стосується Бразилії, то троє бразильських громадян були вбиті, а уряд намагається звільнити 29 заручників, які утримуються в секторі Газа. У Бразилії також проживає єврейська громада чисельністю близько 120 000 осіб, друга за чисельністю в Латинській Америці, і близько 60 000 палестинських біженців або іммігрантів. Близько 100 000 палестинців різних поколінь і близько 2 000 євреїв живуть у Колумбії. Двоє колумбійців загинули під час нападу ХАМАСу. У Мексиці проживає 67 000 євреїв і невелика громада палестинського походження; двоє мексиканських заручників утримуються ХАМАСом. Мирне міжетнічне та міжрелігійне співіснування під час різних хвиль міграції є особливістю Латинської Америки.
Різна реакція країн на конфлікт відображає не лише безпосередні гуманітарні міркування, але й різні позиції, які вони займали з 1947 року щодо створення Держави Ізраїль та відкладення визнання суверенної палестинської держави. Загалом, регіон поділяє підтримку, виражену в неодноразових голосуваннях ООН за створення двох держав, регіон продовжує підтримувати Угоди Осло і висловлює свою гуманітарну солідарність з палестинським народом. На відмінності у зовнішньополітичних позиціях країн Латинської Америки впливав і продовжує впливати ступінь мовчазної згоди з боку Сполучених Штатів.
Дипломатичні дії, зосереджені на автономії, включали підтримку створення палестинської держави, що призвело до дипломатичної експансії Палестинської адміністрації в регіоні протягом останніх дванадцяти років. У боліваріанських режимах підтримка палестинської справи має ідеологічне забарвлення, пов’язане з внутрішньополітичними симпатіями та міжнародними орієнтаціями. З іншого боку, територіальні амбіції Держави Ізраїль привернули підтримку ультраправих політичних лідерів регіону, в деяких випадках посилену співпрацею з ізраїльськими військовими та розвідувальними службами. Однак ці крайнощі не вплинули на безпосередній акцент регіону на спільній гуманітарній чутливості перед обличчям людських жертв конфлікту.
Загалом, регіон поділяє підтримку, виражену в неодноразових голосуваннях ООН на користь створення двох держав.
Якщо порівняти наслідки війни в Україні та конфлікту на Близькому Сході, то можна спостерігати спіраль розчарування та взаємного нерозуміння між Латинською Америкою та західними державами. У першому випадку розбіжності проявилися в нечуваних вимогах економічних санкцій проти Росії та військової підтримки України, сформульованих вищим європейським і американським керівництвом. Основний конфлікт зараз полягає в тому, що Вашингтон беззастережно підтримує військову відповідь Ізраїлю. Ця підтримка означає ігнорування жертв серед цивільного населення Гази і легітимізує відмову від припинення вогню і відкриття гуманітарних коридорів в ім’я права на захист. Точка згоди між латиноамериканськими позиціями полягає в тому, що міжнародне гуманітарне право має пріоритет над іншими міркуваннями, пов’язаними з тероризмом і територіальними суперечками, що стоять на кону.
Однак угоди є результатом не внутрішньорегіональних переговорів, а колективної дипломатичної пам’яті, яка посилається на примат міжнародного права. З іншого боку, позиціонування себе на тій чи іншій стороні конфлікту мало б негативні наслідки для регіону: Це відкрило б простір для позарегіональних альянсів, які наразили б регіон на зовнішній і дорогий тиск і напруженість, відволікло б центральну політичну увагу від гуманітарних питань і, зрештою, посилило б внутрішньополітичну поляризацію і регіональну фрагментацію.
У той час як уряд Болівії розірвав відносини з Ізраїлем, щоб підкреслити свою непохитну підтримку палестинської справи, уряди Колумбії та Чилі відкликали своїх послів з Тель-Авіва. Колумбійський уряд зробив це у відповідь на усний обмін думками між президентом і урядом Ізраїлю, тоді як чилійський уряд висловив своє невдоволення гуманітарними наслідками ізраїльських військових атак.
На рівні глобального управління діалог і переговори щодо стримування гуманітарних наслідків конфлікту між Ізраїлем і Хамасом залишаються безрезультатними. У жовтні під час головування Бразилії в Раді Безпеки було обговорено шість невдалих проектів резолюцій. Крім того, резолюція, прийнята в Генеральній Асамблеї, яка пропонувала негайне гуманітарне припинення вогню в секторі Газа, виявилася неефективною. Ця резолюція була підтримана більшістю в регіоні, з деякими відхиленнями: На півночі Панама і Гватемала виступили проти, а на півдні Парагвай і Уругвай утрималися.
Діяльність Бразилії на посаді голови Ради Безпеки, в якій Еквадор є другим представником регіону на ротаційній основі, стала ознакою прихильності Латинської Америки до активної багатосторонності. Зрештою, Бразилія змогла більше покладатися на підтримку Генерального секретаря ООН, ніж на підтримку постійних членів Ради Безпеки, які не утримувалися від використання свого права вето.
Спільність Латинської Америки перед обличчям війни на Близькому Сході робить необхідним у цей час уявити життєздатні варіанти неозброєної гуманітарної допомоги цивільному населенню, забезпечити звільнення заручників, прискорити припинення вогню, активувати багатосторонні механізми проти воєнних злочинів, особливо Міжнародний кримінальний суд, і визначити можливості для діалогу в напрямку міжрелігійного миру, який існує в цьому регіоні. В ім’я гуманітарних зобов’язань Латинська Америка хоче підняти свій критичний і стурбований голос перед обличчям ризику повторення світовими державами помилок, які лише посилюють банальність зла в глобальному масштабі.
Автор: Моніка Херст & Хуан Габріель Токатлян & Гвадалупе Гонсалес Гонсалес & Карлос Лухан & Карлос Ромеро.
Джерело:IPG–Journal, ЄС
