Головне: там немає жодних ноток невпевненості в ЗСУ. Потрібні: новий план Перемоги й нова якість допомоги від партнерів
Те, що в Мережі так активно обговорюють інтерв’ю Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного для видання The Economist не дивно. Воно й насправді повернуло багатьох українців в жорстку реальність. Ейфорія минулорічної осені внаслідок успішного звільнення Харківщини та правобережжя Херсонщини, прогнози на подальший швидкий і красивий наступ з виходом до Азовського моря та розривом сухопутного коридору РФ до Криму наприкінці 2023-го і так далі — все це виявилося надто “рожевою” мрією. Однак, як висловився генерал Залужний, українська нація має нарешті подорослішати й почати тверезо дивитися на варіант позиційної війни, налаштуватися на тривалу виснажливу боротьбу. Що ж, проблема названа, Валерій Федорович описав її максимально чесно і детально. Ба більш того, вказав на те, що конкретно слід робити, тобто, що у цієї проблеми таки є рішення. І це перше, що можна визнати за позитив №1 у ситуації, що склалася.
Тепер українцям треба скласти новий план Перемоги й повірити в нього. А загалом, чим важче Перемога дається, тим надійнішими є її наслідки. Це позитив №2.
Головнокомандувач визнав, що помилявся, розраховуючи на перемелювання ворожої армії, як на вирішальний фактор. Росія ніколи не рахувалася з людськими втратами й не рахується зараз. Однак, Залужний визнав таке публічно і це – теж позитив, перспектива ефективних змін.
Визнано також і те, що стратегія західної допомоги – невеличкими партіями та після довгих розмов – провалилася. Як і, власне, провалився розрахунок на санкції, яких запроваджено уже одинадцять пакетів (дванадцятий пакет готується) і які справді принесли Росії певний дискомфорт, але не більше. А відтак агресор не лише не згортає виробництво зброї, а розширює його, перевівши свою економіку на воєнні рейки. Чи зрозуміли це на Заході? Надіємось, що так.
Нарешті, Валерій Залужний сказав не лише про потреби війська та про концентрацію зусиль, а й про єдність. І тут нам на допомогу може прийти ізраїльський досвід. Там після кількох років виснажливої для країни й нації внутрішньополітичної гризні, врешті-решт, перед лицем смертельної загрози було створено Уряд національної єдності.
Звісно, щось подібне ми також проходили у перші дні Великої війни. Але цей наш “потяг єдності” не довго їхав без перешкод. Потрібно це виправити. До речі, те саме мали б зрозуміти в усьому Демократичному Світі. Час прокидатися від летаргійного сну в тумані пацифізму. Єдність потрібна всім, адже війна не лише в Україні. У тих же демократів з республіканцями у США. І в ЄС — теж.
Між тим, цікавимося, як експертне середовище оцінює тези, викладені Головкомом? Які ще позитивні й важливі висновки, попри гірку, але потрібну правду, напрошуються? На чому слід особливого наголосити?
Залужний показав себе як воєначальник найвищого класу
Дипломат Вадим Трюхан, аналізуючи для “Укрінформу” інтерв’ю Валерія Залужного найперше наголосив, що воно вийшло дуже вчасно.
“Адже коли дивишся наше ТБ, то часто складається враження, що ми вже виграли цю війну, що вже готуємося до параду Перемоги, що стали членами ЄС і НАТО, а Росії, загрози з її боку вже немає. Насправді Валерій Залужний досить вчасно включив такий собі “холодний душ” на голови народу. Тих українців насамперед, які вже заспокоїлися, або зневірилися, перестали працювати на Перемогу. Відтак, я вважаю, вихід цього інтерв’ю — це безсумнівний позитив”, – стверджує дипломат.
Другий позитив це те, що Залужний окреслив головні завдання для реалізації стратегії ЗСУ і перемоги України, а саме: розвиток та нарощування спроможностей української оборонної промисловості, створення і розвиток в Україні “асиметричного арсеналу озброєння та військової техніки; створення, виробництво і розгортання нової ракетної техніки”.
“Залужний звертає увагу української влади на те, що необхідно все-таки більше орієнтуватися на внутрішні резерви. Обсяг і рівень проблем, які накопичуються в питанні матеріально-технічного забезпечення нашого війська насправді стає критичним. І щоби зуміти вистояти, отримати перевагу над росіянами — нам необхідно докласти надзусиль. При цьому, не можна потрапивши у пастку під назвою “ірано-іракський кейс”, коли дві країни воюють, але жодна не може перемогти, і позиційна війна затягується на багато років.
“Нам конче необхідно стиснути час, нам конче необхідний серйозний військово-технологічний стрибок, аби ми змогли уже протягом наступного року, максимум двох, витурити з нашої землі російських загарбників”, – додав пан Трюхан.
Не забув Головнокомандувач ЗСУ і західних політиків, експертів, журналістів, які досі обстоюють тезу про “провал” контрнаступу української армії.
“На Заході лунають різні заклики, як от, наприклад, від тих же угорців зі словаками, від протрампівської частини Республіканської партії США. Багато хто не проти повернутися з нацистською Росією до business as usual. Відтак пан Залужний, публікуючи це інтерв’ю саме в журналі The Economist, орієнтувався не лише на нас, українців, а на наших партнерів. Дуже сподіваюся, що після того, як в багатьох високих кабінетах на Заході прочитають інтерв’ю українського Головкома, “залізного генерала”, як його там вони самі називають, нарешті, не просто задумаються над тим, що робити далі, а таки зроблять правильні висновки”, – каже дипломат.
“Просто так публічно такі речі не озвучують. Валерій Федорович, як ніхто інших, чудово розуміє, що відбувається на фронті. Він, як ніхто інший, відчуває, як останнім часом вдається виривати по крихтах ту зброю, яка потрібна, той боєкомплект, якого не вистачає”.
Вадим Трюхан наголошує, що Україна так і не отримали в достатній кількості систем ППО, артилерії та бронетехніки. Ми досі не отримали необхідних нам літаків. Ми лише зараз почали отримувати уже давно гостро потрібні далекобійні ракети, але явно не в тій кількості, яка нам потрібна, бо досі йдеться про десятки, а не сотні одиниць.
“Ми маємо справу з кровожерливим монстром, з яким, на жаль, деякі наші партнери дотепер ведуть “нафтогазові справи”, – підкреслив наш співрозмовник.
І це дійсно так. За інформацією економіста, головного редактора порталу BlackSeaNews Андрія Клименка, всього за жовтень 2023-го нафту та нафтопродукти з російських портів Чорного та Азовського морів на експорт (без врахування Болгарії та Румунії) вивозили 182 танкери. Йдеться в цілому про близько 12,9 млн тонн вантажів, у тому числі:
– 3,5 млн тонн російської сирої нафти (28 танкерів),
– 6,2 млн тонн казахської сирої нафти КТК (45 танкерів),
– 3,1 млн тонн російських нафтопродуктів (109 танкерів).
Відтак пан Клименко робить такі висновки: “По-перше, морський експорт сирої нафти РФ у жовтні 2023-го з Чорного моря відновив тенденцію зростання — зростає 2-й місяць поспіль. По-друге, хоч морський експорт нафтопродуктів РФ у жовтні 2023-го з Чорного та Азовського моря після рекордних показників попередніх 5 місяців трохи впав, але при цьому він усе ще значно більшій, ніж на початку Великої війни”.
“Тут же можна перелічити й інші приклади, зокрема такі, де зі злочинцем №1 Путіним зустрічаються, тиснуть йому руку (очевидно, робиться відсилка до Форуму міжнародного співробітництва «Один пояс, один шлях», який пройшов 17 жовтня у Пекіні, – Ред.), і роблять це так звані “троянські коні” з ЄС (читай — угорський прем’єр Орбан)”, – наголошує Вадим Трюхан.
Втім, констатує він, ситуація ще не є критичною, але близька до цього: “Залужний своїм інтерв’ю намагається змінити негативні тренди, які спостерігаються у світі протягом останніх місяців. І за це йому треба аплодувати стоячи. Це ще один позитив”.
Українцям потрібен новий план Перемоги: не пафосні гасла, а максимальна концентрація та мобілізація всіх сил і ресурсів
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що “холодним душем” сказане Залужним стало для тих, хто не знав про реальну ситуацію на фронті, чи не хотів знати й вірив (вірить) у диво.
“Оцінки Залужного – це суворий, проте чесний діагноз. Але Залужний не обмежується жорстким діагнозом, він пропонує конкретні дії, які треба зробити і нашим союзникам, і нам самим”, – акцентує пан Фесенко.
І це — позитив.
“Але наголосити треба не на якихось окремих тезах, а на головному висновку — ми маємо вирватись з пастки позиційної війни. Однак, ми не зможемо це зробити лише власними силами. Для того, щоб зламати нинішню відносну рівновагу сил у війні, потрібна НОВА ЯКІСТЬ ДОПОМОГИ наших західних партнерів”, – наголошує політолог.
Простіше кажучи, нашим західним партнерам замало зараз просто допомагати нам на мінімальному рівні, щоб ми просто не програли цю війну: “Головнокомандувач чітко сформулював, що саме можна і треба зробити для того, щоб змінити нинішню рівновагу сил у війні з РФ на користь України”.
Нарешті, вважає Володимир Фесенко, українцям треба скласти новий план Перемоги.
“Треба акцентувати увагу не на пафосних гаслах, а на максимальній концентрації та мобілізації (як в безпосередньому, так і в широкому сенсі) всіх сил і ресурсів українців. Що треба робити у військовому плані сформулював Залужний. Звертаю увагу, що «п’ятий пріоритет» в пропозиціях Залужного фактично говорить про необхідність більш ефективної й масштабної мобілізації, – каже політолог. – Ми не можемо виграти війну силами тільки тих хлопців і дівчат, які вже воюють в Силах Оборони України. І це сигнал для українського суспільства. Одночасно мобілізація і концентрація сил потрібні і в тилу, зокрема для послідовного і системного подолання проявів корупції та бюрократизму, а також тих практик державного управління, які не відповідають вимогам воєнного часу”.
Час припинити сварки й балачки, а негайно перевести економіку на рейки війни, інакше механізм армії може не витримати
“Інтерв’ю Головнокомандувача для “The Economist” не випадкове. Воно адресована і Україні, і нашим союзникам. Варто звернути увагу — там немає жодних ноток паніки та невпевненості в силах української армії. Генерал Залужний вірить своїм солдатам та офіцерам. І ось це вселяє віру взагалі. Лише людина смілива і впевнена в собі та своїх підлеглих здатна визнати власні помилки та розповісти про справжню ситуацію на фронті”, – коментує політичний експерт Євген Савісько.
“Час казок в стилі популярного на початку війни спікера (очевидно, йдеться про Арестовича – Ред.) минув. Настав час реалістичного бачення війни. Час припинити сварки, балачки, потрібно негайно перевести економіку на рейки війни, інакше механізм армії може не витримати, – наголошує пан Савісько. – Потрібна жорстока визначеність, а не мрійлива затуманеність. Країні потрібно знати чого чекати у найближчій та довгостроковій перспективі”.
Біда в тому, що більша частина населення України живе фронтом, а менша, котра, часом, навіть не чула про війну, влаштовує пишні банкети, їздить відпочивати на Тихоокеанські острови, купує маєтки за кордоном.
“Навіть мажори й політики мають усвідомити – всього цього може не бути, якщо війна перейде в довготривале протистояння, котре критично загрожуватиме боєздатності армії”, – додав експерт.
Відтак, на думку експерта, має бути розроблено два плани Перемоги у війні.
“Один, з урахуванням продовження допомоги наших союзників. Інший — якщо допомога стане ще меншою й Україні доведеться воювати з Росією сам на сам”, – вважає Євген Савісько.
Просто стверджувати “ми маємо перемогти” не виграшна стратегія
Керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук розповів, що після інтерв’ю Головкома іноземні журналісти одразу ж почали “засипати” його питаннями на кшталт: “Залужний відкрито визнав провал українського контрнаступу та заявив, що ситуація на фронті вперлася в безвихідь?”
“Ну, кожен читає те, що хоче прочитати. Я там подібних тез не знайшов. Так, Залужний робить висновок, що у 2023 році характер бойових дій набув тенденцію до позиційної війни, що не є вигідним для України. Але ж він аналізує причини й висуває пропозиції, як цього не допустити”, – наголошує пан Лакійчук.
Експерт так формулює три висновки по колонці генерала Залужного:
1. Україна може відновити свою територіальну цілісність виключно військовою силою;
2. Артилерія і ракетна зброя залишаються ключовими для досягнення переваги на полі бою, але нам потрібні додаткові бойові спроможності.
3. Створення умов для переходу від позиційних бойових дій до їхньої активної форми має вестись за п’ятьма напрямками:
– завоювання переваги в повітрі;
– подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень;
– підвищення ефективності контрбатарейної боротьби;
– нарощування можливостей РЕБ;
– створення та підготовка необхідних резервів.
Останній пункт, каже військовий експерт, надзвичайно важливий.
“Як на мене, це не тільки й не стільки про оперативні резерви ЗСУ, а це про мобілізаційні спроможності ДЕРЖАВИ. А держава, свідомо чи ні, починає поводитися так, наче й війни у нас немає”, – каже пан Лакійчук.
Але це також і про позитив. Адже Залужний цю проблему чітко озвучив, а отже є перспектива ефективних змін: “Це “домашнє завдання” для ЗСУ та наші побажання на 2024 рік партнерам та союзникам. Стаття змушує українців ставити ті самі питання, які зараз республіканці ставлять своїм демократичним колегам у Конгресі США: визначити та артикулювати “стратегію перемоги” з точними оцінками, цілями та критеріями закінчення війни. Просто стверджувати “ми маємо перемогти” не виграшна стратегія”.
Ці оцінки не повинні бути прецизійно точними, але і американці, і українці, і європейці мають розуміти кінцеві критерії та мету.
“Почасти генерал Залужний дає відповіді на ці запитання. В межах своєї компетенції. На інші питання мають чесно відповісти посадові особи на Банковій та Білому домі. Минулорічна програмна стаття Головнокомандувача вийшла друком у вересні. Вона стала орієнтиром на 2023 рік. Стаття про те, як перемогти в позиційній війні має стати дороговказом на 2024. Переможемо!”, – переконує Павло Лакійчук.
План Перемоги у війні: зробити ставку на професіоналів, не обіцяти неможливого і багато працювати
Спеціаліст з аеророзвідки, керівник ініціативи “A.Drones” Юрій Касьянов теж вбачає позитив у тому, що Головнокомандувач визнає, що помилявся в оцінці ситуації, у плануванні та прогнозуванні. Відкрито і без прикрас говорить про ситуацію, в якій ми опинилися”.
Експерт наголошує, що Залужний має рацію: “Нам потрібні нові технологічні рішення, революційні ідеї для перелому у війні. У Першу світову перелом забезпечили танки. У Другу світову першу скрипку грала авіація. Сьогодні на перше місце вийшли дрони. Для перелому у війні треба багато дронів великої дальності. Дуже великої дальності. І дуже багато”.
А контексті нового плану Перемоги він пропонує заборонити політикам, воєначальникам, усіляким “спікерам”, типу “журналістам” і нібито “експертам” розповсюджувати солодкувату нісенітницю, на кшталт, “Крим до осені”.
“Треба в усьому зробити ставку на професіоналів, незалежно від їхньої політичної приналежності. Не втручатися у військові питання. Не обіцяти неможливого. Засукати рукава, закусити губу й багато-багато працювати. І не красти, звісно”, – резюмував Юрій Касьянов.
Мирослав Ліскович
