Занепокоєння щодо міграції в Німеччині вже зростало через різке збільшення кількості шукачів притулку, рецесію, що насувається, та обмеженість ресурсів. Але напад ХАМАСу на Ізраїль, війна, що виникла внаслідок цього, і сплеск антисемітизму по всій країні ще більше посилили німецькі настрої щодо імміграційної політики.
НЬЮ-ЙОРК. “Занадто багато людей приїжджає”, – заявив нещодавно канцлер Німеччини Олаф Шольц в інтерв’ю щотижневому новинному журналу Der Spiegel. Суворий погляд канцлера на обкладинці підкреслював серйозність його заяви: “Ми повинні нарешті широкомасштабно депортувати тих, хто не має права залишатися в Німеччині”.
Таке неоднозначне послання глави трипартійного коаліційного уряду Німеччини розглядається як поворотний момент у внутрішніх дебатах про міграцію. Але багато в чому рішучість Шольца відображає глибші, давно назріваючі зміни в політиці.
У червні Шольц подолав опозицію всередині своєї коаліції і допоміг проштовхнути важливу міграційну угоду, спрямовану на перегляд процедур надання притулку в Європейському Союзі. Нові запропоновані правила дозволять ЄС створити центри обробки мігрантів на своїх зовнішніх кордонах. Виступаючи в Бундестазі, Шольц заявив, що реструктуризація “повністю дисфункціональної” європейської імміграційної системи є “історичним” досягненням.
А нещодавно уряд Шольця запропонував ухвалити законопроект, який дозволить спростити депортацію: підвищується максимальний термін арешту перед депортацією, спрощується процедура висилки засуджених злочинців, а також запроваджується тимчасовий контроль на внутрішніх кордонах з метою обмежити невпорядковану міграцію. Шольц також дистанціювався від рішення надати фінансову допомогу неурядовим організаціям, які проводять операції з пошуку та порятунку людей у Середземномор’ї, наголосивши, що виділення коштів було схвалено парламентом, а не його урядом.
Такий радикальний відхід від знаменитої «культури гостинності» («Willkommenskultur») 2015 року (коли німці масово вітали на залізничних вокзалах сирійських біженців) здебільшого мотивується високим рівнем міграції останніми роками. Німеччина вже давно вийшла на перше місце в Євросоюзі за кількістю біженців. Число людей, які попросили гуманітарний захист у Німеччині, збільшилося на 1,4 млн осіб у період з 2021 по 2022 роки. Це один із найбільш різких стрибків всього за один рік – починаючи з 2007 року, коли Федеральне статистичне управління Німеччини вперше почало публікувати ці дані. Цього року ця тенденція зберігається, і, враховуючи рецесію, що насувається, і обмеженість ресурсів на місцевому рівні, вона призвела до тектонічних зрушень у німецькій громадській думці. Занепокоєність імміграцією тепер охоплює весь політичний спектр: 44 відсотки німців вважають імміграцію найважливішою проблемою перед країною.
44 відсотки німців вважають імміграцію найважливішою проблемою, що стоїть перед країною
Тим часом майже дві третини виборців не задоволені роботою коаліційного уряду. Опитування громадської думки показують, що ксенофобська партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) утвердилася як друга найсильніша партія в країні. Це стало очевидним на недавніх земельних виборах у Баварії та Гессені: партії коаліційного уряду зазнали значних втрат, а представництво консервативних християнських демократів та вкрай правої партії AfD розширилося.
Крім тиску праворуч, перед Шольцем зараз постала й інша політична проблема: наприкінці жовтня колишня лідерка вкрай лівих Сара Вагенкнехт оголосила про створення нової партії. Народжена та виросла у Східній Німеччині, Вагенкнехт вже давно стала однією з центральних фігур у посткомуністичній партії «Ліві» («Die Linke»). Вона відома своєю увагою до виборців із робітничого класу, консервативними соціальними цінностями, критикою військової допомоги Україні, а також гучними закликами обмежити міграцію.
2021 року Вагенкнехт, частий і промовистий гість німецьких ток-шоу, опублікувала книгу, повну нападок на лівих лібералів (вона називає їх «самовпевними у власній правоті»), яка миттєво стала бестселером. Згідно з поточними опитуваннями громадської думки, цілих 27 відсотків німецьких виборців подумують про те, щоб підтримати нову партію Вагенкнехт.
Жорсткі заяви Шольца майже безсумнівно призведуть до відчуження його партнера правлячої коаліції – партії «Зелених»
На цьому тлі зміна риторики Шольца щодо імміграції схожа на відчайдушний пошук стоп-крана. Але хоча у бездіяльності завжди є своя ціна, у дій вона також є. Наприклад, жорсткі заяви Шольца майже безсумнівно призведуть до відчуження його партнера правлячої коаліції – партії «Зелених», яка пишається тим, що вітає мігрантів.
Крім того, Шольц стикається з хвилею критики, що піднімається всередині власної партії. Молодіжне крило Соціал-демократичної партії поклялося чинити опір посиленню імміграційних правил і оголосило, що «немає жодного сенсу наслідувати право». Крім того, раніше відсіч з боку громадянського суспільства, релігійних лідерів і прогресивних ЗМІ підвищує політичні ризики при виборі більш жорсткої позиції в міграційному питанні.
Втім, поки що ескалація конфлікту на Близькому Сході змінює ґрунт під цими дебатами. Через складне поєднання подій війна в Газі змусила багатьох німців засумніватися у правильності раніше недоторканної імміграційної політики. І в результаті поляризація поступилася місцем політичному консенсусу.
Вбивством ХАМАСом понад тисячу цивільних осіб в Ізраїлі викликало обурення у багатьох у німецькому суспільстві. Але при цьому багато хто був шокований тим, що подібні настрої зовсім не були одностайними. У значної частини іммігрантів у Німеччині (часто мають сімейні зв’язки у країнах Близького Сходу і які у неблагополучних міських районах) оцінки та симпатії виявилися радикально іншими.
Після атаки 7 жовтня Федеральна асоціація департаментів вивчення та збору інформації про антисемітизм зареєструвала понад 200 антисемітських інцидентів у Німеччині, включаючи підпал синагоги. А в берлінському районі Нойкельн одна ісламська асоціація сумно прославилася тим, що роздавала на вулиці солодощі , щоб відсвяткувати жорстокість ХАМАСу. Для багатьох німців цей сплеск антисемітизму став ударом у серце самої ідентичності країни, набутої після Голокосту: проти ідеї «більше ніколи не повториться». І водночас цей сплеск є, здавалося б, незаперечним доказом проблем з інтеграцією мігрантів. Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр висловив загальні настрої, нагадавши суспільству, що кожен, хто живе тут, повинен знати про Освенцім і розуміти відповідальність, яка лежить на нашій країні.
Саме тому дивним (і не дуже тонким) чином обурення щодо поведінки небагатьох легітимізувало розворот міграційної політики, який може негативно вплинути на тисячі людей. Невідомо, чи збережеться цей консенсус, чи радикального зсуву в риториці та діях буде достатньо, щоб заспокоїти стурбоване суспільство. Але поки що очевидно, що німецька «культура гостинності» стала несподіваною побічною жертвою війни Ізраїлю та ХАМАСу.
Автор: Міхаель Бронінг (Michael Bröning) очолює офіс Фонду ім. Фрідріха Еберта у Нью-Йорку і є членом комісії СДПН з питань фундаментальних цінностей.
Джерело: PS, США
