Регіональні експерти коментують журналістське розслідування WSJ про можливу появу в Білорусі сховища для російських ядерних боєголовок
Минулого тижня Wall Street Journal опублікував відеоматеріал зі зробленими з супутника зйомками об’єкта поблизу міста Осиповичі Могильовської області Білорусі. Аналіз цих фото, а також публікацій у білоруських ЗМІ дозволяє припустити, що Росія вже могла завезти туди свої ядерні боєголовки.
Журналісти WSJ почали вести супутникове спостереження за одним із майданчиків в Осиповицькому районі навесні 2023 року. Зіставлення свіжих зйомок і тих, що були зроблені рік тому, виявило низку відмінностей, які дають змогу припустити – ця територія може бути використана для зберігання ядерних боєголовок.
Так, рік тому майданчик був засаджений лісом. А навесні цього року на супутникових знімках на місці лісового масиву з’явилися два додаткові ряди огорож, причому експерти звернули увагу на те, що огорожа аналогічної конструкції оточує сховище ядерних боєголовок у Калінінграді.
“Фактично весь білоруський суверенітет уже передано в Москву”
Незалежний білоруський журналіст Міхал Янчук, говорячи про тактику Олександра Лукашенка і Володимира Путіна, вдається до образного порівняння:
“Навіть якби вони не збиралися розміщувати тактичну ядерну зброю в Білорусі, вони б однаково сказали, що будуть це робити, тому що основна проблема “трамвайного хулігана” в тому, що, коли його перестають боятися, його можуть спільними зусиллями пасажирів виштовхати на наступній зупинці.
У Лукашенка великі проблеми з підтриманням авторитету “трамвайного хулігана” – його навіть не покликали нещодавно до Пекіна на форум “Один пояс – один шлях”, поставивши білоруську пропаганду в дуже незручне становище, тому що Путін там був, а Лукашенка не покликали. І тому Лукашенко намагається всіма шляхами довести, що він – “серйозний гравець” і що в нього є ядерна зброя, яка десь зберігається”, – поділився своїми міркуваннями Міхал Янчук із кореспондентом Російської служби “Голосу Америки”.
Виходячи з цього, експерт цілком допускає наявність на території Білорусі сховища з російським ВЯЗ, зазначаючи при цьому, що ця зброя не перебуває під контролем глави мінського режиму.
Процес здачі Олександром Лукашенком суверенітету Білорусі “старшому брату” в особі РФ, на думку Янчука, був запрограмований самим його приходом до влади. “Це було так завжди відтоді, як Лукашенко 1996 року став президентом, провівши незаконний референдум і фальсифікувавши його результати. З 1994 до 1996 року він перебував при владі абсолютно легітимно, а все, що було потім, проходило під девізом “я тут ще трошки побуду, а ось вам (Москві) ще шматочок білоруського суверенітету”. І цей процес зараз підходить до логічного завершення, тому що фактично весь білоруський суверенітет, та й де-юре теж, уже передано в Москву. І зараз тут командують росіяни, а не білоруси”, – вважає співрозмовник “Голосу Америки”.
За його оцінкою, жителям Республіки Білорусь це явно не подобається, а прийом на свою територію російського ВЯП і перетворення країни на мішень для удару у відповідь з боку НАТО викликало обурення навіть у прихильників Лукашенка. Але сам він на це не реагує, оскільки не може більше нічого контролювати. “І чим далі ця ситуація розвивається, тим більше йому потрібно показувати, який він насправді “великий державний діяч і захисник білоруського суверенітету””, – підсумовує Міхал Янчук.
Нові загрози не можуть не турбувати Литву
Колишній очільник Литовських сил спеціальних операцій, полковник запасу Саулюс Гузявічюс (Saulius Guzevičius) зазначає, що намір Кремля дислокувати російську ядерну зброю на території Білорусі неодноразово обговорювався і раніше.
“У статті WSJ ми поки що бачимо тільки припущення, але не виключено, що в цьому місці розміщені ракети – висловлювання з боку керівництва Білорусі та Росії були цілком явні. І для Литви дуже важливо убезпечити себе від такого неприємного сусідства”, – зазначив литовський експерт у коментарі для Російської служби “Голосу Америки”.
На думку Саулюса Гузявічюса, насамперед треба мати сучасну протиповітряну оборону, щоб відбивати атаки різного виду ракет. Необхідні й дрони – як бойові, так і розвідувальні, а також системи для збивання ворожих БПЛА і для забезпечення мобільної вогневої підтримки військ.
“Протиповітряна оборона стоїть на першому місці, тож давайте згадаємо ситуацію в Україні та Грузії 2008 року. Поки працювала ППО, їм вдавалося оборонятися, а коли запас ракет вичерпався, то Горі було зайнято. Подібна ситуація була з аеропортом у Гостомелі – тільки протиповітряна оборона дозволила затримати висадку російських десантників. Російський спецназ зайняв аеропорт, і на підльоті вже були численні літаки з десантом, але українська ППО збила два літаки, і решта повернули назад”, – нагадує полковник запасу литовських сил спеціальних операцій.
Для Литви вельми неприємним є сусідство з країною, на території якої розміщено ядерні боєголовки, оскільки це тільки посилює напругу, підкреслює Саулюс Гузявічюс.
“Спочатку тут була група ПВК “Вагнер”, зараз це питання вже практично знято, тепер нові загрози, які Литву абсолютно не тішать. До того ж абсолютно однозначно, що управління цією зброєю (якщо вона дійсно там є або з’явиться) буде в руках Росії. Про це раніше йшлося, і з нашого боку теж було таке припущення, тому що дуже небезпечно передавати управління ядерною зброєю навіть союзнику”, – підкреслює співрозмовник “Голосу Америки”.
І наприкінці свого коментаря повторює, посилаючись на авторів публікації у WSJ, що поки що немає точної інформації про те, що конкретно перебуває в білоруських лісах під Осиповичами.
Анна Плотнікова
