Про пріоритетність виборчої реформи, що зараз позиціонує Україну як країну з точки зору післявоєнної демократичної стійкості та підкреслює відданість нації підтримці та вдосконаленню своїх демократичних традицій, навіть перед обличчям великих випробувань, пишуть Пітер Ербен, Гіо Кобахідзе для Atlantic Council.
Перед повномасштабним вторгненням Росії Україна стояла на порозі просування історичних виборчих реформ. Ці реформи, за які довго боролися, мали на меті подальше забезпечення вільних і чесних виборів. Війна значною мірою зупинила ці зусилля і створила нові вразливості для майбутніх виборів. Однак, якщо Україна впровадить правильні виборчі реформи зараз, вона може вийти з цієї війни зі зміцненою виборчою демократією.
Громадянська мережа ОПОРА, українська група громадянського суспільства, що займається питаннями виборів та демократії, разом з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) в Україні нещодавно оприлюднили дорожню карту своєчасних та критично важливих виборчих реформ, які Україна може і повинна здійснити вже зараз. Вони ґрунтуються на значному прогресі, досягнутому Україною у виборчій сфері сьогодні, і мають на меті розширити його. Просування цих реформ зараз гарантує, що повоєнні вибори будуть мінімально шкідливими для відновлення України та її амбіцій щодо членства в Європейському Союзі, водночас спираючись на значний електоральний прогрес, досягнутий Україною нині.
Не можна недооцінювати виклики, що стоять перед Україною. Країна повинна вирішити ключові пріоритети виборчої реформи, такі як розробка та реалізація заходів для повного забезпечення виборчих прав мільйонів вимушено переміщених виборців в Україні та за її межами. Вибори, які фактично виключають мільйони переміщених виборців, ризикують поставити під сумнів легітимність майбутніх обраних представників та відданість України інклюзивній виборчій демократії для всіх її громадян.
Важливо також і надалі зміцнювати виборчу систему України для парламентських виборів, усуваючи лазівки для політичної корупції та посилюючи регулювання фінансування виборчих кампаній. Якщо регулювання грошей у політиці буде недостатнім, це залишить двері відкритими для незаконного впливу з боку Росії та вітчизняних олігархів. Ці двері потрібно ефективно закрити.
Іншою важливою зміною буде заміна нинішньої системи, яка прив’язує представництво в парламенті до явки виборців у регіонах, а не до чисельності населення в регіонах. Якщо наступний парламент України буде представлений пропорційно до явки виборців на місцях, українці на сході та півдні країни можуть виявитися серйозно недопредставленими та відчуженими від політичного процесу. Майбутні народні обранці повинні представляти всю націю, а не лише тих виборців, які прийдуть на виборчі дільниці в день голосування.
Ставки на проведення правильних післявоєнних виборів в Україні не можуть бути вищими. Провал виборів може поставити під загрозу всі інші напрямки реформ – від боротьби з корупцією до просування верховенства права і не тільки.
Серед більш широких успіхів довоєнної виборчої реформи мирний і добре організований перехід влади в Україні, зокрема парламентські та президентські вибори 2019 року і місцеві вибори 2020 року, були визнані міжнародними спостережними місіями як такі, що демонструють значний прогрес. Європейський парламент, Freedom House та Індекс демократії журналу The Economist визнали ці вибори ключовими показниками демократії в країні.
Хоча наразі вибори перебувають на паузі, і небезпідставно, Україна очікує на цілу низку виборів, щойно завершиться тотальна агресивна війна з боку Росії. Надаючи пріоритет виборчій реформі зараз, Україна може закласти основу для післявоєнної епохи, яка передбачає не лише відновлення, а й відродження, стійкість, модернізацію та відновлення відданості демократичним ідеалам, які визначають сьогоднішню українську націю та її боротьбу за свободу.
Чим швидше буде розпочато виборчу реформу, тим краще. Змістовна та інклюзивна реформа потребує часу. Венеціанська комісія Ради Європи рекомендує, щоб між основними виборчими реформами та днем виборів пройшло щонайменше 12 місяців. Експертам, громадянському суспільству, уряду та законодавцям потрібен час, щоб зібратися, обговорити, написати, перевірити, протестувати, внести поправки, ухвалити та впровадити.
Якщо реформа не буде проведена зараз, українські законодавці будуть змушені поспішати з проведенням значних реформ після війни. Поспішний процес, швидше за все, не буде ані прозорим, ані інклюзивним. Коли виборча реформа буде готова і доопрацьована, Україна зможе швидко рухатися до проведення вільних і чесних виборів і переходу від управління у воєнний час до демократичного цивільного правління.
Достатній проміжок часу між реформами та днем виборів гарантує, що політичні партії (в тому числі нові) та кандидати матимуть достатньо часу, щоб пристосуватися до нових правил. Виборцям в Україні та за її межами також знадобиться час, щоб отримати інформацію про те, як, де і коли реєструватися та голосувати – функції, які будуть змінюватися з огляду на необхідність надати право голосу мільйонам вимушено переміщених українців всередині країни та за її межами. Це важливо, оскільки гарантує, що всі громадяни, включно з жінками, які непропорційно представлені серед вимушених переселенців, і всі українські чоловіки та жінки, які служать в армії, матимуть право голосу у визначенні майбутнього своєї країни.
Слід зазначити, що Україні також потрібно буде навчити десятки тисяч членів виборчих комісій, правоохоронців, суддів, спостерігачів, співробітників дипломатичних представництв та інших зацікавлених сторін виборчим процедурам, які необхідно буде змінити. Надання пріоритетності виборчій реформі зараз дозволить Україні продемонструвати післявоєнну демократичну стійкість і підкреслить відданість нації підтримці та вдосконаленню своїх демократичних традицій, навіть перед обличчям великих випробувань.
