У Польщі закінчилися парламентські вибори, які оглядачі називали найважливішими в історії країни за останні 30 років. Вони відбувалися за надзвичайно високої явки у 72,9% виборців, найбільш активно голосували виборці у Варшаві.
Згідно з результатами екзитполу, керівна партія “Право і Справедливість” отримала 36,8% голосів, опозиційна ліберальна “Громадянська коаліція” – 31,6%, коаліція лібералів та аграріїв “Третій шлях” – 13%, “Лівиця” – 8,6%, ультраправа “Конфедерація” – 6,2%. Це означає, що “Право і справедливості” вдалося зберегти перше місце, але загалом опозиційні партії отримали набагато більше голосів.
Розподіл мандатів у польському Сеймі – нижній, ключовій палаті польського парламенту – виглядатиме так:
- “Право і Справедливість” – 200
- “Громадянська коаліція” – 163
- “Третій шлях” -55
- “Лівиця” – 30
- “Конфедерація” -12
Втім, остаточні результати виборів можуть відрізнятися від результатів екзитполу, тож повну картину можна буде побачити лише в понеділок.
Одним з ймовірних сценаріїв є формування коаліції з опозиційних “Громадянської коаліції”, “Третього шляху” та “Лівиці”.
Для формування уряду треба буде створити коаліцію, яка б мала більшість у Сеймі у 231 з 460 депутатів або ж спробувати сформувати уряд меншості. В останньому випадку достатньо, щоб кількість депутатів, які проголосують за запропонований уряд меншості, перевищувала кількість тих, які проголосують проти.
Що це значить для України
Для України результати екзитполів виглядають оптимістично, оскільки ультраправа партія Конфедерація, яка виступала проти продовження підтримки України і один з лідерів якої Гжегож Браун долучився до кампанії “Стоп українізації Польщі”, отримала менше голосів, ніж прогнозували опитування, і не змогла стати третьою політичною силою країни.
Всі інші партії та коаліції виступають за підтримку України в умовах війни з Росією.
Водночас, яка б партія не очолила формування уряду, навряд чи відбудеться зміна політики Польщі щодо імпорту українського зерна, на яке накладено ембарго з весни цього року. Ця політика, яку запровадила керівна партія “Право і справделивість”, має підтримку і в “Громадянській коаліції”, до якої входить один з лідерів протестів фермерів проти українського зерна Міхал Колодзейчак, і в блоку “Третій шлях”, до якого входить Польська селянська партія.
Польщу чекають зміни. Аналіз кореспондента ВВС Святослава Хоменка
Після оприлюднення результатів екзитполів обидві великі партії оголосили про свою перемогу і теоретично обидві мали на це право. Але є нюанс.
Колишній (і давайте чесно казати, швидше за все, майбутній) прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск навіть не приховував тріумфу ні у виразі обличчя, ні в інтонації.
“Сьогодні ми можемо сказати: це кінець поганого часу для Польщі. Ми виграли демократію. Цей день увійде в історію Польщі як світлий день, день відродження нашої республіки”, – говорив він у своєму виборчому штабі, перекрикуючи радісні вигуки натовпу своїх прихильників.
“Громадянська коаліція” Туска ще перед виборами створила неформальний союз із блоком “Третій шлях” та лівими: польські опозиційні сили вирішили піти на вибори трьома колонами, але у разі перемоги сформувати нову владу разом.
Дані екзитполу дають цим трьом силам сумарно 248 мандатів у Сеймі, а для формування більшості достатньо 230.
Перемога? Цілком. Особливо якщо врахувати, що результати останніх передвиборних опитувань були зовсім не так прихильні до супротивників чинної влади.
У штабі “Права та справедливості” панувала зовсім інша атмосфера. Посмішки на обличчях членів цієї партії були натягнуті. А слова Ярослава Качинського, лідера цієї партії, який формально обіймає посаду віце-прем’єра, але насправді є найвпливовішим політиком в країні: мовляв, ми перемогли на виборах втретє поспіль, – зустрічали досить рідкими оплесками.
“Право і справедливість” не обдурила очікування соціологів і набрала найбільше голосів виборців. Але який сенс, якщо цього недостатньо для формування більшості, навіть якщо додати туди мандати ультраправої “Конфедерації”, яка теж подолала прохідний бар’єр.
Втім, Качинський і сам все чудово розумів: перемога перемогою, казав він, але перед нами постає питання, чи вдасться конвертувати цей успіх у черговий термін нашої партії при владі. І відразу відповідав на це запитання: чи у владі, чи в опозиції (він таки вимовив це слово вголос) – ми не дозволимо, щоб Польщу зраджували, щоб Польща втратила незалежність.
“Нас, – казав Качинський. – очікують дні боротьби, але її фінал однозначно буде за нами”.
Повна зала прихильників “Права та справедливості” відповідала йому скандуванням “Переможемо!” – саме так, у майбутньому часі. Тобто вони також усе розуміли.
Звичайно, всі учасники виборів відзначали: зараз потрібно дочекатися остаточних результатів виборів (що може статися з тими, хто поспішить та почне святкувати після перших озвучених соціологами результатів екзит-полів, нещодавно можна було спостерігати після виборів у Словаччині).
Так само завмерли, стиснувши кулаки, в європейських столицях: втрата влади євроскептиками у п’ятій за величиною країні ЄС здатне перезавантажити Євросоюз і дати йому нове дихання. Та й, здається, у Києві: українсько-польські відносини останніми тижнями стали жертвою виборчої кампанії, і тепер вони, ймовірно, отримають шанс на перезавантаження.
Але надто вже солідно виглядають цифри екзитполу. Занадто переконливо виглядає ця багато в чому несподівана перемога опозиційного – поки що неформального – альянсу для того, щоб утриматися від прогнозу: вже дуже, дуже скоро в Польщі настають великі, дуже великі зміни.
