“Єдність наших народів має залишитися сталою величиною. Ні тепер, ні в майбутньому ніхто не має права порушити цю єдність. Ні наші політики, ні ворожі агенти, ні навіть члени журі на “Євробаченні”. Український і польський народи поставили один одному 12 балів – сьогодні й назавжди”.
Зараз складно повірити, що ці слова Володимир Зеленський сказав на зустрічі з Анджеєм Дудою лише півтора року тому, а українці в соцмережах були готові загризти українське журі “Євробачення” за низький бал для польського виконавця.
Тоді польсько-українські відносини вважалися ледь не ідеальним прикладом братерства в умовах війни. Польща прихистила мільйони українців, надіслала Україні свої танки та військові літаки, а ще відчайдушно переконувала західні країни у можливості перемоги України і важливості надання озброєнь.
Проте буквально за кілька останніх місяців ситуація змінилася, на перші шпальти почали проникати старі та нові образи й суперечки, а про конфлікт заговорили навіть з трибуни ООН.
Низка оглядачів пов’язують таку ситуацію з виборами у Польщі, які відбуваються цієї неділі, і можуть стати доленосними не лише для країни, але й польсько-українських відносин. Вибір поляків може визначити, що в майбутньому домінуватиме в польсько-українських відносинах – сварки чи співпраця.
Виборчі дільниці зачиняються 15 жовтня в 22.00 за Києвом, тоді ж мають оприлюднити дані екзит-полів.
Хто бореться за владу і що вони кажуть про Україну
Згідно з опитуванням Ipsos для Oko.press від 6-10 жовтня, коаліція “Об’єднані праві”, в якій домінує керівна партія “Право та справедливість”, має шанси отримати 36% голосів виборців.
Ключова сила опозиції – ліберальна “Громадянська коаліція”, в якій домінує партія “Громадянська платформа” експрем’єра Дональда Туска (2007-2014), може розраховувати на 28%.
На третє місце претендують блок “Лівиця” (8%), блок “Третій шлях” (8%) (складається з центристської партії “Польща 2050” та “Польської селянської партії”), а також ультраправа коаліція “Конфедерація” (9%).
Цифри у різних опитуваннях відрізняються, але перше місце “Об’єднаних правих”, та відставання на кілька відсотків в “Громадянської коаліції” характерно для майже всіх.
У фокусі уваги польських виборців переважно внутрішня політика: особисте протистояння лідера ПіС Ярослава Качинського та експрем’єра Дональда Туска, дебати щодо соціальних програм, ролі церкви в суспільстві, а також майбутнього Польщі в ЄС.
Відносини з Україною не були ключовими у кампанії і опинилися на перших шпальтах лише у вересні після виступу президента Зеленського в ООН щодо зернової суперечки між Україною та її західними сусідами.
Річ у тому, що після 24 лютого 2022 року ринок ЄС відкрили для поставок українського зерна, аби полегшити його експорт в треті країни, попри блокаду портів. І експорт українського зерна в Польщу зріс у 38 разів. Польські фермери були незадоволені зростанням конкуренції, і польський уряд запровадив ембарго на імпорт українського зерна, яке продовжив 15 вересня.
“Тривожно бачити, як у цей час дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер. Може здаватися, що вони грають власну роль, але натомість вони допомагають підготувати сцену для московського актора”, – заявив з трибуни ООН Володимир Зеленський 19 вересня. Зробив він це, щоправда, вже після слів Анджея Дуди, який порівняв Україну з “людиною, що потопає” і може завдати шкоди своєму рятівнику.
У Польщі сприйняли слова українського президента як критику і обурилися звинуваченню щодо підігрування Москві. Прем’єр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що країна більше не постачає додаткову зброю Україні, а речник польського уряду Пьотр Мюллер припустив, що допомогу українським біженцям не продовжать з наступного року.
Пізніше президент Анджей Дуда заявив, що Польща підтримуватиме Україну в “межах здорового глузду”, а інтереси своїх фермерів захищатиме.
Врешті напруга трохи спала, Україна призупинила позов до Польщі в Світовій організації торгівлі, поданий через ембарго на поставки зерна.
Проте, як показують програми та заяви представників ключових сил, які борються за владу, відмінності у ставленні до України між ними існують і можуть позначитися на політиці Польщі після виборів.
Керівна партія “Право і справедливість”, яка йде на вибори в складі “Об’єднаних правих”, у своїй програмі відзначає, що від часів президента Леха Качинського (2005-2010), який загинув в авіакатастрофі під Смоленськом, проводить реалістичну зовнішню політику. Справдилися її прогнози щодо небезпеки становлення російського неоімперіалізму, шкідливості зближення Росії та Німеччини.
“Право і Справедливість” обіцяє і далі захищати інтереси Польщі та країн Центральної Європи в рамках ЄС на тлі домінування тандему Франції та Німеччини. І підтримувати Україну у війні.
На думку українського політолога Станіслава Желіховського, під час передвиборчої кампанії ПіС загострив дискусію щодо українського зерна, аби не віддати голоси фермерів ще правішій “Конфедерації”.
Натомість дослідник Польського інституту міжнародних відносин Даніель Шеліговський вважає, що конфлікт спрямувала в політичну площину саме Україна:
“Цей конфлікт переріс в політичну проблему через висловлювання президента Зеленського у Нью-Йорку. До того це була торгова проблема, яка не відігравала великої ролі у політичній кампанії”.
“Громадянська коаліція” позиціонує себе як політична сила, яка здатна розв’язати протистояння між Варшавою та інституціями ЄС, що розгорнулося з 2016 року після суперечливої реформи судової влади у Польщі. Це дозволить отримати фінансування з європейських фондів на облаштування польсько-білоруського кордону.
За словами лідера коаліції Дональда Туска, Польща зацікавлена у тому, щоб Україна виграла війну, а суперечки Києва та Варшави виникли через брак стратегії польсько-українських відносин в уряду Моравецького.
Як приклад вдалої кооперації щодо транзиту українського зерна Туск наводив Румунію, яка підготувала для цього належну інфраструктуру, отримала для цього кошти від ЄС і заробила на цьому.
На думку Туска, кампанія солідарності з Україною та українськими біженцями, в якій взяли участь мільйони поляків, є “безцінним капіталом”, який не можна втратити. У майбутньому він закликає інвестувати у відновлення України.
Водночас Дональд Туск перед виборами визнав, що треба щось робити з пільгами для українських біженців, аби поляки не дратувалися.
“Нічого антиукраїнського в цьому немає”, – сказав він, додавши, що права тих, хто не є громадянами Польщі, мають бути іншими.
Коаліція “Третій шлях”, яка складається з ліберальної партії “Польща 2050” та “Польської селянської партії”, – закликає до деескалації у польсько-українських відносинах.
Один з лідерів коаліції, популярний польський журналіст Головня в нещодавньому ефірі на Radio Zet заявив, що Володимир Путін з задоволенням спостерігає за суперечкою між Польщею та Україною.
На думку польського політика, Польща має право захищати інтереси своїх фермерів, а українському керівництву треба бути стриманим.
Водночас він розкритикував заяву Матеуша Моравецького про те, що Польща більше не надає Україні воєнну допомогу.
“Люди, зрозумійте одну основну річ. Ми підтримуємо Україну не для того, щоб українці писали про нас добрі речі у Facebook. Ми підтримуємо Україну, щоб Польща була в безпеці, тому що безпечна Україна, де Путін зазнає поразки, це Польща, якій не буде потрібно цього робити (воювати. – Ред.)”, – відзначив Головня.
“Третій Шлях” підтримує членство України в ЄС та допомогу українцям, але виступає проти “неконтрольованого напливу аграрної продукції” з України.
Ще більше Україну підтримує об’єднання лівих партій Лівиця.
Там обіцяють вирішити конфлікти між Варшавою та Брюсселем, підтримують вступ України в ЄС, а також виступають за допомогу зброєю, повоєнне відновлення та списання українського зовнішнього боргу.
Польські ліві обіцяють боротися за жорстку політику ЄС проти Росії та її сателітів, припинити торгівлю з Москвою, особливо викопним паливом, посилити санкції та конфіскувати майно олігархів, пов’язаних із Путіним чи Лукашенком. Останніх ліві називають військовими злочинцями, яких треба судити.
А от ультраправа “Конфедерація” налаштована найкритичніше до України. Вона обіцяє припинити “недобросовісну конкуренцію” з боку українських аграріїв, домогтися ексгумації жертв Волинської різанини на території України і змусити Київ визнати ці події геноцидом.
Головна вимога конфедератів – обрізати всі програми держпідтримки для українців у Польщі.
Також вони хочуть від України вибачень та компенсацій за інцидент з падінням ракети в селі Пшеводув у листопаді 2022 року, внаслідок чого загинули двоє людей – нещодавно міністерство юстиції Польщі оголосило, що ракета була українською, а не російською.
Один з лідерів “Конфедерації” Кшиштоф Босак на тлі зернової кризи звинуватив уряд ПіС на чолі з Матеушем Моравецьким у банкрутстві зовнішньої політики щодо України.
“Треба починати грати жорстко, як грають українські олігархи, представлені українськими політиками”, – наголосив він на пресконференції 20 вересня.
За словами Босака, Володимир Зеленський своїм виступом в ООН “показав середній палець Польщі”.
Не влаштовує “Конфедерацію” і велика кількість мігрантів з України.
“Наявність великої української меншини в Польщі матиме негативний вплив через запозичення численних патологій суспільного життя із східного кордону: від корупції та злочинності до вимог легшого доступу до абортів”, – йдеться у брошурі, яку підготувала партія.
За оцінкою Amnesty International, акаунт депутата Сейму від партії Гжегожа Брауна у соцмережі Х (твітері) – одне з найпопулярніших джерел поширення дезінформації про Україну та українців в Польщі.
Як пише Gazeta Wyborcza, Конфедерація намагається завоювати прихильність виборців, які скептично ставляться до продовження допомоги Україні.
Серед таких опинилися деякі польські жінки, які ревнують українок до польських кавалерів і скаржаться на черги в салонах краси. Звучить як жарт, але політики намагаються скористатися і цим.
Як зміниться політика Польщі щодо України
В залежності від результатів виборів у Польщі є кілька можливих сценаріїв.
Перший сценарій – самостійна перемога “Об’єднаних правих” на чолі з керівною партією “Право і справедливість” без потреби в коаліції. Згідно з опитуваннями, це малоймовірно, але якщо вони таки сформують уряд, підтримка України у боротьбі з Росією продовжиться.
Водночас чинний уряд вже зараз невдоволено дивиться на зближення України та Німеччини.
Берлін – це давня мішень критики “Права і справедливості”. У партії вважають, що німецькі еліти намагаються монополізувати ухвалення рішень в ЄС. Йдеться, зокрема, про пропозицію скасування права вето для держав: зараз рішення в ЄС щодо зовнішньої політики та оборони ухвалюють одностайно. Для польської влади така реформа є неприпустимою, адже означає подальшу федералізацію ЄС.
Ще більше польський уряд обурюють пропозиції провести таку реформу до розширення Євросоюзу на Західні Балкани та України.
Польсько-німецькі суперечки можуть відкласти євроінтеграцію України. На думку польського політолога Лукаша Адамського, навіть 2030 рік виглядає оптимістичною датою для її вступу.
Другий сценарій – коаліція між “Об’єднаними правими” та “Конфедерацією”.
“Конфедерація” побудувала свою передвиборчу кампанію саме на критиці чинного уряду, зокрема, його політики щодо України, тож їм буде складно порозумітися.
ПіС не може визнати свою політику підтримки українських біженців та України помилковою. З такими депутатами “Конфедерації”, як Гжегож Браун, який з трибуни Сейму волав “Стоп українізації Польщі” і запитував президента Дуду, чи отримав він орден Бандери, членам ПіС щонайменше буде некомфортно в одній коаліції.
Врешті-решт, обидві сили борються за виборця з правими поглядами, і ця конкуренція може завадити формуванню уряду.
“Для Ярослава Качинського та його партії було б не вигідно мати такого токсичного союзника як “Конфедерація”, хоч у правлячій коаліції, хоч в опозиції”, – вважає Станіслав Желіховський.
На його думку, якщо подібну коаліцію таки сформують, українсько-польські відносини можуть погіршитися, а історичні претензії можуть вийти на перший план.
Польський політолог, віцедиректор Центру діалогу Мєрошевського Лукаш Адамський вважає, що “Конфедерація” також може ускладнити європейську інтеграцію для України:
“Може переважити національно-егоїстичний інтерес величезного лобі польських фермерів – це понад мільйон господарств, які мають по 10-15 га, мільйони родин”.
Третій сценарій – формування уряду лібералів та лівих з “Громадянської коаліції”, “Третього шляху” та “Лівиці”.
“Для України уряд на чолі з “Громадянською коаліцією” – найкращий варіант. Її лідер Дональд Туск намагається не апелювати до історичних питань, і коли був при владі у 2007-2014 роках, відносини України та Польщі були чудовими”, – вважає Желіховський.
Така коаліція прагнутиме розв’язати конфлікти між Варшавою та Брюсселем, які виникли за правління “Права і справедливості”, і не вступатиме у постійні конфлікти з Німеччиною.
У такому випадку країнам легше буде розв’язати зерновий конфлікт.
Четвертий сценарій – “Конфедерація” отримує “золоту акцію” в парламенті, без неї не можна сформувати жодного уряду. Якщо вона відмовляється входити до будь-якої коаліції, на Польщу можуть очікувати нові позачергові вибори.
П’ятий сценарій – формування уряду меншості, коли керуватиме партія або коаліція, яка немає більшості місць у Сеймі. Але такому уряду все одно треба отримати вотум довіри від хоча б 231 з 460 депутатів.
Проте, який би уряд не прийшов до влади, усі спірні історичні та економічні питання Україні та Польщі доведеться обговорювати, вважає координатор програми Східної Європи Польського інституту міжнародних відносин Даніель Шеліговський.
“Сподівання, що проблемні питання будуть піднімати або ні, залежно від партії, яка перебуває при владі, – це марні сподівання”, – каже він.
На його думку, висловлювання президента Зеленського у Нью-Йорку обурило польське суспільство, а не лише чинну владу.
Консенсус щодо підтримки України у боротьбі з Росією лишиться, але відносини вже не будуть такими безхмарними, як на початку вторгнення.
На думку польських політологів, на Заході вже є ознаки “втоми” від війни.
“Емоційні аргументи і тиск на партнерів, які використовував президент Зеленський, вже не працюють”, – вважає Даніель Шеліговський.
На його думку, в цих умовах Україна ще більше потребуватиме підтримки з боку Польщі, тож українській владі потрібно активніше перетягувати поляків на свій бік.
