Як для Дональда Туска, який очолює опозицію, так і для Ярослава Качинського, що стоїть на чолі правлячої партії, поразка на парламентських виборах у Польщі може означати завершення політичної кар’єри.
Голова польської опозиційної ліберально-консервативної партії “Громадянська платформа” Дональд Туск і лідер правлячої національно-консервативної партії “Право і справедливість”, віцепрем’єр Польщі Ярослав Качинський – два політики, які сьогодні не мають практично нічого спільного. Хоча їхня різниця у віці становить лише вісім років, багатьом здається, що вони – представники не тільки різних поколінь, а й різних світів.
66-річний лідер опозиції Туск ходить без краватки і носить білу сорочку з наклейкою у вигляді біло-червоного серця. На своїх передвиборчих мітингах, які є відкритими для всіх, лідер ліберально-консервативної “Громадянської платформи” (PO) виглядає молодим і динамічним, вільно розмовляє, не відмовляється від полеміки, зокрема зі своїми політичними опонентами, які часто ставлять незручні запитання.
А от 74-річний очільник правлячої партії “Право і справедливість” (PiS) Ярослав Качинський поводиться протилежно. На його передвиборчих заходах присутні сотні поліцейських, а відвідувати їх можуть лише обрані чиновники та прихильники його партії. Запитання готуються заздалегідь і зачитуються з аркуша паперу. У старомодному чорному костюмі й краватці Качинський монотонно зачитує свої промови, які здебільшого містять атаки на його опонента Туска і на “злих німців”. І якщо він намагається жартувати, організатори повинні дати публіці знак про те, що тут потрібно сміятися.
Дональд Туск неодноразово пропонував своєму політичному опонентові зійтися в теледебатах, однак останній залишає цю пропозицію без уваги. На дебати, які організувала державна телекомпанія TVP 9 жовтня, Качинський направив як свого представника главу уряду Матеуша Моравецького, а сам віддав перевагу передвиборчому мітингу у провінції. За це Туск назвав Качинського “боягузом”.
А от 74-річний очільник правлячої партії “Право і справедливість” (PiS) Ярослав Качинський поводиться протилежно. На його передвиборчих заходах присутні сотні поліцейських, а відвідувати їх можуть лише обрані чиновники та прихильники його партії. Запитання готуються заздалегідь і зачитуються з аркуша паперу. У старомодному чорному костюмі й краватці Качинський монотонно зачитує свої промови, які здебільшого містять атаки на його опонента Туска і на “злих німців”. І якщо він намагається жартувати, організатори повинні дати публіці знак про те, що тут потрібно сміятися.
Дональд Туск неодноразово пропонував своєму політичному опонентові зійтися в теледебатах, однак останній залишає цю пропозицію без уваги. На дебати, які організувала державна телекомпанія TVP 9 жовтня, Качинський направив як свого представника главу уряду Матеуша Моравецького, а сам віддав перевагу передвиборчому мітингу у провінції. За це Туск назвав Качинського “боягузом”.
Що спільного у Туска й Качинського?
Важко повірити, що в минулому у Качинського й Туска було багато спільного. Обидва вони підтримували антикомуністичну опозицію. Качинський ще у 1970-х роках був співробітником Комітету захисту робітників (KOR), а Туск як студент історичного факультету університету в Гданську підтримував профспілку “Солідарність” з моменту її заснування на початку 1980-х років.
Крах комунізму 1989 року відкрив перед двома критиками режиму нові перспективи. Захоплений ліберальними ідеями Туск на тлі демократичних змін у Польщі заснував партію “Ліберально-демократичний конгрес” (ЛДК). До 1991 року ЛДК був частиною християнсько-демократичної партії Качинського “Порозуміння Центр”, але незабаром шляхи Качинського й Туска розійшлися.
У 2001 році обидва політики заснували нові партії, які й сьогодні визначають політичний ландшафт Польщі. Ярослав Качинський і його брат-близнюк Лех створили партію “Право і справедливість” (PiS), а Дональд Туск – “Громадянську платформу” (PO).
Після парламентських виборів 2005 року ці партії вели переговори про створення спільного уряду, однак цьому завадили взаємна недовіра та особисті амбіції їхніх лідерів. Відтоді Качинський та Туск кілька разів змінювали один одного у владі. Так, у 2005 році партія Качинського “Право і справедливість” отримала більшість голосів на виборах. Однак на дострокових виборах у жовтні 2007 року, що відбулися після розпаду в Польщі правлячої коаліції, перемогла “Громадянська платформа” Туска. Починаючи з 2015 року у польській політиці знову домінує PiS.
Звинувачення на адресу Туска через загибель Леха Качинського
Спостерігачі зазначають, що політична конкуренція, яка є частиною демократії, у випадку Качинського й Туска перетворилася на особисту взаємну неприязнь, що подекуди переростає у ненависть. Загибель 2010 року в авіакатастрофі в Росії брата-близнюка лідера партії PiS і тодішнього президента Польщі Леха Качинського посилила ворожнечу. “Ви вбили мого брата”, – прокричав одного разу Ярослав Качинський, маючи на увазі лідера опозиції Туска та його прихильників.
Ярослав Качинський переконаний, що за авіакатастрофою під Смоленськом стояла Росія, та вважає, що Туск несе частину провини за те, що сталося. 2010 року Туск, тоді глава польського уряду, вирушив до Росії в окремому літаку, щоб узяти участь у пам’ятних заходах з нагоди 70-х роковин трагічних подій у Катині. Тим самим він дав можливість Москві здійснити напад на літак, у якому перебував тодішній президент Польщі Лех Качинський із великою делегацією, стверджує брат загиблого Ярослав. Але жодних доказів цьому немає. Літак зазнав аварії через сильний туман.
Особиста неприязнь між Качинським і Туском..
Особиста неприязнь і ворожнеча між Туском і Качинським дуже глибокі. Коли 2017 року Туск домагався переобрання на посаду голови Європейської Ради, Качинський усіма силами намагався перешкодити цьому, проте марно.
Серед іншого, Качинський звинувачує Туска у тому, що той представляє не польські, а німецькі інтереси, а Німеччина, за твердженням лідера PiS, має недобрі наміри щодо Польщі. Тим часом на початку 1990-х років сам Качинський домагався прихильності партії Християнсько-демократичний союз (ХДС) і сприйняв як ганьбу той факт, що німецькі консерватори на чолі з тодішнім канцлером ФРН Гельмутом Колем (Helmut Kohl) надали перевагу як партнерці в Польщі партії Туска.
Ще одна принципова тема розбіжностей між Туском і Качинським – ставлення до ЄС. Дональд Туск – переконаний європеєць, а Качинський виступає проти сильного Європейського Союзу і вважає Брюссель лише інструментом Німеччини для домінування в Європі. Набагато перспективнішою, з погляду Качинського, є концепція “Європи вітчизн”, яка сягає ідей Конрада Аденауера (Konrad Adenauer) та Альчіде де Гаспері, засновників Європейського Співтовариства, і передбачає створення в Європі організації у формі конфедерації за повного збереження національного суверенітету держав-членів.
“Ярослава Качинського цікавить виключно влада, – цитує журналіст Каміль Дзюбка одного з членів партії Качинського. – Він емоційний психопат. Він майже не дбає про своє фінансове становище. Він не думає про те, що він їстиме на обід. Тому що політика – це його їжа”.
Своєю чергою польський публіцист Вавжинець Смочинський назвав Дональда Туска 2007 року, коли той тільки прийшов до влади, “Дональдом Меркель”. Тим самим він хотів підкреслити, що Туск копіює методи Меркель у політиці – дрібні кроки та обережне управління. “Я хотів, щоб у водогоні була гаряча вода”, – так Туск досі захищає свій тодішній стиль правління. Але зараз постає питання, чи достатньо цього в Європі, яка кардинально змінилася після нападу Росії на Україну.
За оцінкою спостерігачів, на нинішніх парламентських виборах у Польщі ставки для Ярослава Качинського і Дональда Туска дуже високі. У разі поразки Туску, ймовірно, доведеться піти з політичної арени, поступившись місцем молодшим соратникам. Кар’єра Ярослава Качинського в політиці теж може завершитися, якщо PiS програє на виборах 15 жовтня. Чи зможе ця партія згодом існувати без свого нинішнього лідера – теж відкрите питання.
Яцек Лепяж
