Військовий оглядач Кирило Данильченко (“Ронін”) у своєму блозі розповідає про роль американських танків Abrams для української армії та потенціал більших поставок цих бойових машин у ЗСУ.
А також описує геополітичний контекст, що стоїть за цими танками для Сполучених Штатів на іншому можливому театрі бойових дій – на узбережжях Тихого океану. І аналізує, як це впливає на підтримку України.
Танковий батальйон “Абрамсів” у ЗСУ
31 танк M1A1 Abrams нещодавно прибув до України.
Цей танковий батальйон разом з його тиловою структурою обійшовся американським платникам податків у 400 млн доларів — це власне 31 танк, вісім рухомих майстерень та евакуаційних машин, “Хамві” техніків та боєприпаси.
Перед цим 200 українських військових пройшли напружене навчання у Німеччині.
Спочатку на полігоні Графенвор, чия територія складає 90 квадратних миль і цінна для навчання не лише вогневими директрисами та маршрутами водіння, а й симуляційним центром для важкої техніки.
А згодом на сусідньому Хоенфельсі українські танкісти і піхотинці провели бойове злагодження — батальйон працював як єдине ціле, підтримуючи піхотні підрозділи.
США насправді мають на зберіганні кілька тисяч таких машин. Тому підстави очікувати на нові поставки Abrams в Україну є.
Прикладом на українській війні можуть бути системи ППО Avenger – спочатку для ЗСУ передали вогневий взвод, потім був ще пакет з цими машинами, й ось уже близько 20 одиниць перебувають у процесі передачі українській армії.
(Avenger – це “Хамві” з встановленими на ньому контейнерами для ракет Stinger, які можуть використовуватися як для боротьби з гелікоптерами, так і проти “Шахедів”. – Ред.)
США вже мають досвід розгортання танкової бригади Abrams в інших країнах – так було в Іраку з подальшою передачею її місцевим силам для боротьби з “Ісламською державою”.
Щоправда, цей досвід не дуже позитивний — більша частина машин вийшла з ладу вже протягом року і здебільшого з небойових причин, хоча й під час штурму Мосула були бойові втрати.
Тому зараз навколо “українських Abrams” так багато розмов про логістику, організаційні труднощі і про те, що українцям нададуть більше запчастин та інших розхідних матеріалів для танків.
Звичайно, Україна – не Ірак за компетенціями догляду за танками, але і Росія – не ісламісти за обсягами протитанкових озброєнь.
Чи вплинуть ці танки на хід бойових дій в Україні?
Тут варто чітко зрозуміти ширшу ситуацію поза українським контекстом.
Танки Abrams та “хмари війни” на Тихому океані
Треба враховувати, що США та їхній оборонний комплекс зараз перебувають у не найкращій ситуації.
За багатьма оцінками зараз у Сполучених Штатах йде підготовка до потенційних конфліктів у Тихоокеанському регіоні, а також, можливо, з Іраном на Близькому Сході.
(Про це вже якийсь час пишуть міжнародні видання, зокрема, американський журнал Foreign Policy нещодавно випустив статтю дослідника Зурі Лінецьки з Eurasia Group Foundation під назвою “Америка готується до війни в Тихому океані з Китаєм, якої вона не хоче”. – Ред.)
Через Індо-Тихоокеанський регіон проходить кожен другий торговий корабель світу, і кожен третій – з тих, які транспортують вугілля, нафту чи скраплений газ.
П’ять міжнародних договорів США про взаємну оборону з семи активних стосуються цього регіону планети.
Красномовні тут і сценарії тихоокеанських військових навчань американців та їхніх союзників.
Наприклад, на недавніх навчаннях Talisman Sabre 2023 танковий полк армії Австралії перекидався транспортними кораблями США в індонезійське місто Сурабая.
Таку логістику відпрацьовували вперше з часів В’єтнамської війни.
Тож саме під Індо-Тихоокеанський регіон, швидше за все, готується нова партія танків Abrams найсвіжішої модифікації – M1A3.
Ці бойові машини доповнять парк бронетехніки згаданого 1-го армійського корпусу США, який діє на Тихому океані і має у своєму розпорядженні дві штатні бригади на бронетранспортерах Stryker та чотири бригадні групи з бронетехнікою.
У тихоокеанському регіоні вони підставлять плече Корпусу Морської піхоти США, які втратили свої танкові батальйони після Холодної війни.
Але зараз всі зрозуміли, що танки ще рано списувати з рахунків у сучасних війнах.
І це потрібно враховувати, щоб розуміти, кому і коли Сполучені Штати зможуть постачати “Абрамси” в найближчій перспективі.
