Враховуючи нинішню ескалацію, заклики до припинення допомоги палестинцям є не тільки контрпродуктивними, але й відверто небезпечними
Після жахливих нападів ХАМАС на півдні Ізраїлю стався викид співчуття з-за кордону. Це стало важливим повідомленням як для родичів жертв, так і для всього населення, яке перебуває в стані шоку та страху. У Німеччині та на рівні ЄС політики всіх переконань також пообіцяли свою підтримку.
Однак попри вирази співчуття та солідарності з деяких сторін пролунала й більш різка нота: різні міністри з уряду Німеччини вимагали переглянути фінансову підтримку палестинців. Члени опозиції навіть закликали припинити всі виплати, навіть ті, що йдуть через ООН чи Червоний Хрест. Комісар ЄС з питань розширення Олівер Варгеї, союзник Орбана з Угорщини, висловив такі ж популістські настрої: на X (раніше Twitter) він оголосив, що Комісія переоцінить увесь свій портфель розвитку та негайно припинить усі виплати.
Однак його заява була швидко заперечена ЄС, який заявив, що гуманітарна допомога не постраждає. Це важливо, тому що така допомога зараз є більш важливою, ніж будь-коли, враховуючи триваючі атаки Ізраїлю на Газу та драматичний вплив, який вони мають на цивільне населення. Інфраструктура території, житло, енергопостачання та медичні послуги знову зазнали серйозної шкоди, а сотні тисяч стали внутрішньо переміщеними особами. Ще до поточного наступу 80 відсотків жителів Гази залежали від продовольчої допомоги. Яким би зрозумілим не було бажання вжити заходів, коли стикаєшся з надзвичайним відчуттям безсилля, витрати на допомогу не слід використовувати для символічних політичних жестів; зрештою, наслідки в реальному світі можуть бути жахливими.
Оголошення про те, що Комісія «переглядає свій повний портфель розробок», щоб переконатися, що кошти опосередковано не спрямовуються до терористів, викликало запитання: чи це не було гарантовано раніше?
Тож про яке фінансування ми тут говоримо? Надання коштів на заходи, що виходять за межі гуманітарної допомоги, можна простежити до мирного процесу 1990-х років, під час якого ЄС погодився надати фінансову та інституційну підтримку новоствореній Палестинській адміністрації. Коли в 1993 році була підписана Декларація принципів, наміром було покласти «кінець десятиліттям протистояння та конфлікту» протягом п’яти років. Однак не вистачало деталей і обов’язкових зобов’язань щодо того, як це буде досягнуто. Територія мала поступово переходити до палестинців, але після вбивства Іцхака Рабіна наприкінці 1995 року цей процес був збитий з курсу, оскільки кермування взяв у свої руки декларований противник мирного процесу – Біньямін Нетаньяху.
Відтоді уряд Німеччини та ЄС сподівалися, що палестинська влада все ще має задатки для життєздатної держави. Таким чином, на сьогодні вони інвестували кілька мільярдів євро, насамперед у розвиток адміністративних та урядових структур. Велика частка щорічного фінансування Німеччини у розмірі близько 340 мільйонів євро надходить до Агентства ООН з допомоги біженцям (UNRWA), яке керує школами та медичними закладами для палестинських біженців, у тому числі в секторі Газа. Це доповнюється широким спектром проектної підтримки, в якій фінансування надається такими організаціями, як Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit («Німецьке співробітництво в галузі розвитку», GIZ) або політичні фонди Німеччини та надається тими, хто, у багатьох випадках, дуже давні партнери. Таке фінансування приносить користь місцевим громадам і палестинським організаціям громадянського суспільства з різних сфер, таких як підтримка демократії, освіта з прав людини, права жінок або мистецтво та культура.
Наслідки припинення допомоги
З різних причин ставити це фінансування під сумнів не просто неправильно, це просто небезпечно, а також контрпродуктивно. По-перше, оголошення про те, що Комісія «переглядає свій повний портфель розробок», щоб переконатися, що кошти опосередковано не спрямовуються до терористів, стало певною несподіванкою та поставило питання: чи це не було гарантовано раніше? Насправді угоди про фінансування уряду Німеччини та ЄС уже давно містять так звані «застереження про тероризм», і партнери повинні погодитися на це. Оскільки державне фінансування ЄС та Німеччини для палестинців неодноразово ставало предметом часто полемічної критики та сумнівів, відповідні організації та особи ретельно перевіряються, перш ніж узгодити будь-яку підтримку — процедура, яка регулярно критикується палестинськими організаціями, стурбованими їхньою незалежністю.
Враховуючи нинішню ескалацію, вимоги щодо перегляду чи навіть припинення підтримки навряд чи можуть бути більш несвоєчасними.
Лише в нинішньому парламенті уряд Німеччини отримав 10 письмових запитів від депутатів щодо виплати допомоги Палестині. Замість недостатньої перевірки можна сказати, що палестинські організації в минулому піддавалися загальній підозрі, зокрема шість палестинських правозахисних організацій, які міністр оборони Ізраїлю додав до списку терористичних організацій Ізраїлю в жовтні 2021 року. без надання будь-яких істотних доказів такого кроку. Цей список мав величезний вплив на роботу відповідних організацій, які відтоді більше не отримували коштів від Німеччини. Особливе занепокоєння викликає те, що постраждалі групи, до яких входить палестинська правозахисна організація « Аль-Хак» , є не лише ключовими опорами внутрішньопалестинської демократії, а й давніми критиками порушень прав людини, скоєних ХАМАСом або Палестинською адміністрацією (ПА).
Якщо фінансування не просто переглянути, а фактично призупинити, це може мати навіть більш далекосяжні наслідки: якби спонсори припинили підтримку розвитку адміністративних та урядових структур, для БАПОР та його послуг у сфері освіти та охорони здоров’я, ці сильно обложені структури може зруйнуватися. Їхнє фінансове становище вже було хитким, частково через те, що правий ізраїльський уряд неодноразово стримував податкові надходження через ПА та агітував проти БАПОР. Проте багато ізраїльських політиків добре усвідомлюють, наскільки небезпечним може бути припинення фінансової підтримки ПА. У разі його розпаду виключна відповідальність за території повернеться до Ізраїлю, який, як і до 1993 року, повинен буде надавати основні послуги палестинцям, зберігаючи окупаційні сили. Нинішні механізми безпеки також закінчаться — кошмарний сценарій, враховуючи поточний рівень загрози. Це може призвести до нового повстання з подальшою нестримною ескалацією насильства, подібної до тієї, що спостерігалася під час Другої інтифади.
Ми повинні використати цей момент солідарності з Ізраїлем, щоб підтримати тих палестинських діячів, які підтримують мирне співіснування на основі поваги до прав усіх людей регіону.
Однак також вірно сказати, що, враховуючи провал рішення про створення двох держав, ЄС має фундаментально поставити під сумнів, чи все ще Палестинська влада є придатним партнером для досягнення бажаної мети мирного вирішення конфлікту; зрештою, ПА давно втратила довіру в очах палестинського суспільства і з 2006 року більше не легітимізована через демократичні вибори. Проте будь-яка зміна курсу має бути підкріплена новою загальною стратегією, яка також забезпечить альтернативну політичну структуру. У цьому контексті посилення підтримки палестинського громадянського суспільства, Організації Об’єднаних Націй і постачання необхідної гуманітарної допомоги було б ще більш важливим.
Враховуючи нинішню ескалацію, вимоги щодо перегляду чи навіть припинення підтримки навряд чи можуть бути більш несвоєчасними. Вони не тільки контрпродуктивні, але й надсилають небезпечне повідомлення. Безсумнівно, вони добре підходять для жорсткого уряду Нетаньяху, але він також не в змозі відповісти на питання про те, що має статися після облоги Гази за наказом міністра оборони Йоава Галланта та великомасштабних руйнувань, які це, ймовірно, спричинить.
Сектор Газа, який на невизначений час залишається непридатним для життя та злиденним, є неприйнятним, як і повний крах установ Західного берега. Наслідком буде ще більше хаосу та жаху. Ми повинні використати цей момент солідарності з Ізраїлем, щоб підтримати тих палестинських діячів, які підтримують мирне співіснування на основі поваги до прав усіх людей регіону.
Автор: .Доктор Рене Вільанджел — історик, викладач Міжнародного грецького університету в Салоніках і автор, який спеціалізується на Близькому Сході та Східному Середземномор’ї.
Джерело: IPS-Journal, ЄС
