Теперішній період у війні в Україні є одним з найбільш критичних, важають західні аналітики й оглядачі. Саме зараз стають більш відчутними коливання і розбіжності серед західних партнерів і громадськості щодо підтримки України “стільки, скільки буде потрібно”. То ж потреба зберегти й посилити цю підтримку для України сьогодні актуальна як ніколи, вважають оглядачі.
“Це стало б руйнівним для українців”, якби допомога США припинилася, зазначає Марк Канчіан, старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень, якого цитує агенція AFP.
“Українські війська ослабнуть, а потім, зрештою, можуть зазнати краху”, хоча вони “можуть просто тримати оборону”, — додав він.
“Це найнебезпечніші часи для України, чиї солдати замкнені у критичному військовому наступі, а цивільне населення стоїть перед лицем ще однієї жорстокої зими, коли Росія намагатиметься заморозити їх, щоб скорити, атакуючи енергетичну інфраструктуру [країни]. Але саме західна, а не українська, рішучість демонструє найбільш тривожні ознаки хитання”, – пише Ґебі Гінсліф у статті для британського видання The Guardian, аналізуючи настрої у Великій Британії щодо України.
Припинення допомоги малоймовірне
Конгрес США у суботу, 30 вересня, погодив тимчасовий бюджет країни на 45 днів, що дозволило уникнути так званого “шатдауну” або закриття уряду. Однак, цей бюджет не містить додаткового фінансування для України, що викликало хвилю занепокоєння щодо американської підтримки як серед українців, так і серед союзників, а також у самих Сполучених Штатах.
Втім, оглядачі та експерти загалом погоджуються, що повне припинення допомоги України з боку західних партнерів, зокрема США, є малоймовірним. Дотепер Сполучені Штати надали Україні тільки безпекової допомоги на більш як 43 мільярди доларів, що становить більше половини від усієї безпекової допомоги, наданої західними країнами. Навіть без урахування додаткового фінансування для України, США ще не вичерпали обсяги вже погодженого фінансування допомоги, як повідомляв Голос Америки.
Своєю чергою, країни Євросоюзу також підтвердили свою готовність продовжувати допомагати Україні, зокрема, це було озвучено під час зустрічі глав МЗС у Києві 2 жовтня.
“Це не означає, що Сполучені Штати залишають Україну. Більшість у Конгресі, включаючи майже всіх демократів і багатьох республіканців, все ще підтримує подальшу допомогу Україні, і є способи схвалити цю допомогу шляхом окремих заходів фінансування”, – зауважує у своїй статті “Профінансуйте Україну” Рік Ньюман, старший оглядач Yahoo Finance.
Політизація українського питання
На погляд Ньюмана, з яким погоджуються і деякі інші оглядачі, головна небезпека для довготривалої допомоги Україні з боку США і Заходу загалом полягає не тільки у фінансовій площині.
“Оскільки допомога США, ймовірно, матеріалізується, проблема не в перерві надходження американської зброї до українських сил. Проблема в тому, що підтримка України США зараз політизована, як і майже все інше в країні. Це саме те, чого хоче Путін, і це, ймовірно, означає, що брехня та дезінформація про Україну переслідуватиме виборців в міру того, як вибори 2024 року набирають обертів”, – зазначає у своїй статті Ньюман.
Про загальну втому від війни у суспільстві, зокрема, про відносне небажання консервативних і правих політиків у США та Великій Британії продовжувати підтримувати Україну у війні, пише і Ґебі Гінсліф.
“Союзники України екзистенціально зацікавлені в тому, щоб зупинити російську агресію в Європі, але вони не хочуть ризикувати життям власних військ, натомість їх переконали дістати чекову книжку – як для [фінансування] зброї, так і для поглинання наслідків підвищення цін на нафту і газ для власної економіки. Це була негласна угода, але [колишній міністр оборони Великої Британії Бен] Воллес не самотній, мабуть, коли побоюється, що вона може почати розвалюватися з настанням важких часів”, – зауважує Гінсліф.
Своєю чергою, оглядач видання The New York Times Пол Круґман також поділяє думку про те, що небажання американських правих у Конгресі продовжувати підтримувати Україну мотивоване здебільшого ідеологічними, а не фінансовими, причинами. Круґман зазначає, що загальна допомога США Україні за 18 місяців від початку війни сягнула 77 мільярдів доларів, що становить менш як 1% федеральних видатків за цей самий час, і менш як 0,3 відсотка ВВП США.
“Зважаючи на те, наскільки маленькою статтею бюджету є ця допомога, твердження, що допомога Україні якимось чином унеможливлює інші необхідні речі, наприклад, охорону кордону, є нісенітницею”, – додає Круґман.
Загравання з Путіним
Натомість “що б не говорили [консервативні] республіканці, вони хочуть перемоги Путіна. Вони вважають жорстокість і репресії режиму Путіна чудовими характеристиками, які Америка повинна наслідувати. Вони підтримують потенційного диктатора вдома і прихильно ставляться до справжніх диктаторів за кордоном. Тому не звертайте уваги на всі ці скарги про те, скільки ми витрачаємо в Україні. Вони не виправдовуються фактичною вартістю допомоги, а люди, які стверджують, що їх турбує вартість, насправді не піклуються про гроші. По суті, вони є ворогами демократії як за кордоном, так і вдома”, – підсумовує у своїй статті оглядач The New York Times Круґман.
У березні 2022 року конгресвумен від Республіканської партії Марджорі Тейлор Ґрін в ефірі консервативного радіо “Голос сільської Америки” рішуче захищала російське вторгнення в Україну, пояснюючи, що Україна “дратує ведмедя”.
“Виграшу для України тут немає. Росія досягає успіху у своєму вторгненні”, – заявила тоді Ґрін.
А у січні 2023 року конгресмена штату Флорида Метта Гейтца критикували за те, що він підтримує президента Росії Путіна після того, як законодавець запостив твіт, в якому назвав президента України Володимира Зеленського “лузером”. Про це, зокрема, писало видання Newsweek.
Концепція “вічної війни” полягає у тому, щоб підтримувати й розвивати такі настрої серед західних політиків і суспільств, підсилювати розкол і втому від війни, вважає Марк Ґалеотті, виконавчий директор консалтингової компанії Mayak Intelligence та почесний професор Університетського коледжу Лондона.
У своїй статті для агенції CNN Ґалеотті зазначає, що в очах Путіна війна проти України є тільки частиною глобального протистояння з країнами Заходу, яка стала “новим кредо його режиму” – “екзистенційною боротьбою з ворожим Заходом, якій не видно кінця”, і де нема “ні чіткого бачення майбутнього, ні навіть реальної надії”.
З цієї точки зору, “вічна війна”, яка має негативне значення у західній свідомості, є можливістю, з точки зору Путіна. “Оскільки вічна війна стає впорядкувальним принципом “пізнього путінізму”, вона виправдовує — навіть вимагає — посилення репресій, необхідних Путіну для збереження контролю над нацією”, – пояснює Ґалеотті.
Врешті-решт, каже Ґалеотті, незрозуміло, чи Путін справді сподівається на певну перемогу в Україні, чи намагається пережити своїх супротивників за відсутності кращої альтернативи. Однак, “з точки зору Путіна, розмови про “вічну війну” мають для нього одну останню перевагу — це деморалізує його ворогів”.
Що стосується можливої української перемоги й тривалого миру після неї, стратегічне уявлення про них ще треба артикулювати. Адміністрація президента США Джо Байдена ще не зробила цього, і це може бути навмисне, зазначає Рік Ньюман.
Однак, за таких обставин, адміністрації Байдена варто врешті-решт більш чітко сформулювати для громадськості, чому підтримка України важлива для Америки та американських платників податків, додає Ньюман, адже “ці гроші витрачені надзвичайно добре”.
