Новини України та Світу, авторитетно.

Навала “Шахедів” на Україну: як боротися з масованими атаками ударних дронів Росії

Росія збільшила кількість атак ударними дронами “Шахед” по українських містах – вересень став рекордним з показником 503 “мопеди” за місяць. І це число найближчим часом може зрости ще більше.

Військові оглядачі попереджають, що росіяни мають потенціал наростити “рої” безпілотників з десятків до сотень машин в одному нальоті.

І вони з похолоданням можуть завдавати великих ударів по українській енергетиці.

Яким чином Україна зможе відбивати такі атаки?

Різке збільшення у вересні

“Бачимо тенденцію до збільшення використання “Шахедів”. Щодня росіяни застосовують десятки “Шахедів”, як правило, з різних напрямків”, – говорить у розмові з BBC Україна речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

“Рекордна кількість запущених “Шахедів” була 45 – у новорічну ніч. А на наступну ніч було ще 39. Але пізніше ця кількість зменшилася. Зараз же статистика говорить сама за себе – кількість запущених “Шахедів” зростає, як і, відповідно, збитих”, – додає він.

Цю тенденцію підтверджують також моніторингові групи.

Наприклад, Telegram-канал Monitor писав про 231 запущений “Шахед” у серпні.

А вже у вересні Defense Express на основі офіційних зведень нарахували 503 “Шахеди” в усіх атаках на Україну. Цю цифру підтверджує і Юрій Ігнат.

Зараз ударні дрони летять з трьох напрямків: Курська – на півночі, а також полігону на кримському мисі Чауда й з-під міста Приморсько-Ахтарськ у Краснодарському краї – на півдні.

Напрямки, звідки росіяни зазвичай запускають "Шахеди"
Підпис до фото,Напрямки, звідки росіяни зазвичай запускають “Шахеди”

І хоча найбільше від цих безпілотників страждають південні регіони України, зокрема Одещина, “Шахеди” регулярно летять й на Київ і навіть долітають до Львова чи нищать електропідстанцію в Рівному.

Зазвичай росіяни запускають “Шахеди” групами, або “роями”, які летять в одному напрямку, – це збільшує навантаження на українське ППО, особливо, якщо одночасно з цим Україну атакують крилаті чи балістичні ракети, а також “фальш-цілі”.

“Вони постійно змінюють маршрути, атакують з різних боків, врозсип, облітають райони ППО вздовж кордону. Тобто кожен “Шахед” має свій окремий маршрут і робить маневри”, – відзначає Юрій Ігнат.

Тенденцію до збільшення атак він пояснює так: “Вочевидь, росіяни отримують більше матеріалів і самих “Шахедів” від Ірану. Плюс, як вони стверджують, відкрили завод з їхнього виробництва”.

Інформація про масштабне російське виробництво безпілотників “Герань-2” (як росіяни називають ударний дрон Shahed-136 в рамках власної кампанії заперечення їхніх закупівель у Ірану) курсує в українських та західних медіа вже кілька місяців.

The Washington Post з посиланням на “витік російських документів” стверджує, що росіяни створили великий завод у місті Єлабуга в Татарстані (у так званій “особливій економічній зоні Алабуга”), де планують виробити 6 тис. “Шахедів” до 2025 року.

Підпис до фото,Так виглядає російський завод з виробництва “Шахедів” за даними The Washington Post

При цьому американські журналісти наводять оцінки вашингтонського Інституту науки та міжнародної безпеки, за якими “Алабуга” навряд чи встигне зібрати стільки ударних безпілотників до запланованої дати.

Схожі сумніви висловлюють і в Україні.

“Виробництво вже є, в основному йдеться про великовузлове складання. Кількість невисока — близько 30 одиниць на місяць. Вони планують вийти на високі показники, але поки що плани з реальністю не збігаються”, – розповідав у середині серпня представник ГУР Міноборони України Андрій Юсов в коментарі “Фокусу”.

Проте перспективи суттєвого збільшення кількості “Шахедів” у росіян є цілком реальними.

“Росія має реальну можливість протягом наступного року чи близько того наростити свої можливості з періодичних запусків десятків імпортних ударних дронів-камікадзе Shahed-136 по українських цілях до частіших атак сотнями них”, – попереджає президент Інституту науки та міжнародної безпеки Девід Олбрайт.

А Юрій Ігнат на питання BBC Україна про те, чи можуть росіяни вже задіяти у своїх атаках сотню “Шахедів”, відповідає так: “Якщо вони зараз запускають по 30-40 “Шахедів”, то якщо, наприклад, зроблять паузу у три дні і запустять одночасно сто – такого не можна виключати”.

Навіть міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок попереджає про зимові удари, у тому числі дронами, по українській енергетиці і закликає посилити систему ППО України.

А видання “Українська правда” з посиланням на джерела у владі вказало, що захисні укриття від “шахедів” на ключових енергетичних об’єктах країни збудують тільки у кінці цього року.

Чим же Сили оборони України можуть відповісти на таку загрозу?

Зенітно-ракетні комплекси

Найефективнішими засобами українського ППО проти “Шахедів” вважаються зенітно-ракетні комплекси, такі як “Бук-М1”, С-300, а також західні аналоги IRIS-T та NASAMS. Для таких цілей можуть використовуватися і ЗРК PATRIOT та SAMP/T.

Але вартість однієї ракети будь-якого з цих комплексів суттєво вища від одного “Шахеда”.

Тим більше в умовах дефіциту як радянських, так і західних боєприпасів – попри постійні згадки про них у чергових пакетах допомоги від союзників.

“Тому ми намагаємося раціонально використовувати ті типи озброєння, які в нас є”, – каже Юрій Ігнат.

“Зенітні ракети потрібні, перш за все, для перекриття повітряного простору від російської авіації”, – пояснює пріоритети він.

Росіяни знають це і спеціально запускають “Шахеди” та інші дешеві безпілотники чи крилаті ракети старого зразка, щоб українська протиповітряна оборона витрачала більше зенітних ракет.

Тому у випадку “Шахедів” зенітно-ракетні комплекси – це скоріше останній аргумент, коли не спрацювали всі інші.

“Мале ППО”

.
Підпис до фото,Самохідна зенітна установка Gepard

Протиповітряна оборона малої дальності, або “мале ППО” – більш раціональний інструмент боротьби з “Шахедами”.

Тут найбільш ефективним вважається німецька самохідна зенітна установка Gepard.

“Вона вистрілює чергу зенітних 35-мм снарядів зі спареної автоматичної гармати, які розриваються біля цілі (Так звані “Запрограмовані боєприпаси. – Ред.) й утворюють хмару шрапнелі, тобто велику площу ураження. І так “Шахед” знищується однією чергою”, – відзначає Юрій Ігнат.

За його словами, установки Gepard здатні виявляти повітряні цілі своїми радарами і автоматично наводитися на них, що дає фактично стовідсотковий результат з ураження.

Проблемою, однак, є те, що кількість таких самохідних зеніток обмежена (вони фактично вже не випускаються), а їхня ефективна дальність вогню – до 4,5 км.

Тому вони більш дієві як засіб оборони конкретних об’єктів, перекрити “Гепардами” велику частину території України неможливо навіть теоретично.

Крім того, дефіцит боєприпасів відчувається і для цих установок. Хоча в лютому стало відомо, що німецький концерн Rheinmetall відновлює виробництво снарядів для Gepard, тож тут ситуація краща, ніж з ракетами.

Ефективним “малим ППО” можуть бути також інші самохідні зенітно-ракетні комплекси ближньої дії, які є у розпорядженні ЗСУ. Наприклад, Avenger – це “Хамві” з контейнерами для ракет Stinger та зенітним кулеметом Browning M2.

.
Підпис до фото,Avenger

Є й західні аналоги “Гепардів”, які не надходили до ЗСУ від союзників, але могли б допомогти у боротьбі проти “Шахедів”.

Прикладом тут є шведські Lvkv 90 – самохідні зенітні установки на базі CV 90 з радаром і 40-мм автоматичною гарматою Bofors L70B, яка використовує запрограмовані снаряди для боротьби з повітряними цілями.

Зрештою, є ще радянські самохідні зенітки “Шилка” і “Тунгуска”. Утім, для боротьби з “Шахедами”, за словами Юрія Ігната, вони менш ефективні.

“Це старі радянські системи, які не створювалися для знищення малопомітних і малорозмірних цілей, таких як “Шахеди”. Як, до речі, і Міг-29 та Су-27″, – пояснює він.

Винищувачі справді використовуються періодично проти “Шахедів”, але такий інструмент також навряд чи може бути оптимальним з точки зору раціональності і безпеки літаків.

Мобільні вогневі групи

.
Підпис до фото,Команда “мисливців на Шахедів”

Вогневі групи на пікапах з ПЗРК, кулеметами та стрілецькою зброєю – це скоріше вимушений крок у боротьбі з “Шахедами” та іншими повітряними цілями.

Крім того, через своє озброєння вони мають досить обмежену зону ураження.

Але за системного підходу та оснащення ефективність цих груп можна суттєво підвищити, що вже частково робиться.

“Вони розвиваються, отримують нові “гаджети”: прожектори, лазерні приціли, тепловізори, ПЗРК і кулемети з трасерами”, – каже Юрій Ігнат.

Варто детальніше розглянути згадані “гаджети” мобільних вогневих груп.

“Шахед” найкраще виявляється тепловізором. Добре, що дефіциту з їхнім виробництвом немає, питання лише в грошах і складнощах з імпортом деяких моделей, типу Flir, чий сайт досі заблокований для перегляду з України. Але це складнощі, які можна подолати”, – говорить у розмові з BBC Україна військовий блогер та розробник систем автоматизованого навчання бійців, відомий у Facebook як Paolo Lumiere.

За його словами, ціна питання тепловізорів складає 3-8 тис. доларів: “Тепловізор за 7-8 тис. доларів бачить “Шахед” за 8 км залежно від погодних умов”.

“Є також більш серйозні стаціонарні комплекси – аналоги російської системи дальнього спостереження “Муром-М”. Як правило вони мають подвійний тепловізійний і оптичний канал. Ними можна виявляти “Шахед” за 10-12 км. Коштують приблизно 37-60 тисяч доларів, працюють цілодобово на дистанційному керуванні”, – описує варіант Paolo Lumiere.

Він пропонує розглянути можливість використання такого комплексу, наприклад, у Львові – місті з територією близько 11 км в діаметрі.

“Тобто, щоб закрити виявлення дронів над Львовом достатньо аж одного такого комплексу дальньої дії, встановленого на природних висотах. Але оскільки в реальності впливають ще рельєф, погода, потреба в резервуванні, то оптимально буде десь чотири комплекси. Тобто ціну виявлення “Шахедів” над цим містом можна порівняти з вартістю чотирьох джипів Land Cruiser. Багато це, чи мало?” – запитує він.

Алгоритм дій з комплексами дальнього виявлення може бути таким: оператор виявляє “Шахед”, передає напрямок по рації чи робить відмітку на електронній карті, а також наводить зенітний прожектор і лазер у бік цілі. Так мобільні вогневі групи отримують розуміння, куди їм краще територіально зміщуватися.

Питання, утім, наскільки ефективно так можна виявляти і наводитися проти “роїв” ударних безпілотників.

У самих вогневих групах Paolo Lumiere пропонує оснащувати тепловізором принаймні “найбільший ефективний калібр”: великокаліберні ДШК, ПЗРК чи 7,62-мм ПКМ.

“До корпусу тепловізора будь-якими доступними засобами кріпиться лазерна указка – у простішому випадку це може бути навіть китайська “303”. Указка приблизно налаштовується на центр поля зору тепловізора. Боєць, який бачить “Шахед”, вмикає лазер і всі довкола розуміють, що він побачив ціль”, – описує власне бачення “механіки” процесів військовий блогер.

Важливо також мати достатню кількість зенітних прожекторів, які дозволятимуть “працювати” по цілях всім бійцям групи, які не мають тепловізорів.

Прожектори потрібно розміщувати трохи далі від групи, щоб їхні промені не освітлювали дим від пострілів замість неба.

“Ціна таких прожекторів починається від 680 євро (ліхтарі на зразок Imalent MS18) й може доходити до кількох тисяч євро. Тобто, середня ціна в гривнях – 40-45 тисяч. Є і прожектори вітчизняного виробництва приватних компаній з різною шириною променя і дальністю освітлення”, – ділиться розрахунками Paolo Lumiere.

Важливо також проводити регулярні навчання мобільних груп з відпрацюванням швидкого розгортання та стрільби по повітряних цілях з випередженням, зокрема і трасуючими кулями.

Схожу схему для мобільних груп “мисливців за “Шахедами” можна використовувати і на фронті, лише з врахуванням маскування: “З прожекторами і тепловізорами у ближньому тилу, й тільки з тепловізорами – безпосередньо на лінії зіткнення”.

А Юрій Ігнат відзначає, що з урахуванням того, що дальність кулеметів складає кілька кілометрів, то для захисту міст потрібна достатня щільність вогню, тобто велика кількість мобільних груп.

“Влучити у “Шахед” непросто, це маленька ціль. Буває, що кулі їх прошивають, але вони летять далі”, – розповідає речник Повітряних сил.

Тому більш ефективними можуть бути мобільні групи або стаціонарні вогневі точки з зенітками ЗУ-23-2 – спареними 23-мм зенітними установками. Юрій Ігнат каже, що така великокаліберна зброя справді регулярно збиває “Шахеди”, хоча й не так ефективно, як “Гепарди”.

“Загалом же ефективність у мобільних вогневих груп є. Потрібно, щоб там були досвідчені військовослужбовці, які можуть виконувати такі задачі”, – наголошує він.

.

РЕР і РЕБ

Нарешті, є ще один інструмент протидії “Шахедам” – засоби радіоелектронної розвідки (РЕР) для їхнього виявлення та радіоелектронної боротьби (РЕБ), щоб збивати з курсу.

Якщо з РЕР тут складніше, адже “Шахеди” летять по заданому маршруту й не передають дані оператору (як керовані дрони), то засобами РЕБ на них вплинути можна.

Але з РЕБ є свої нюанси.

“Шахеди” мають чотири антени, щоб налаштовуватися на різні супутники, що робить їх більш стійкими до впливу РЕБ.

“Коли “Шахед” входить в зону дії РЕБ, то втрачає курс – РЕБ його “збиває з пантелику”. Але по інерції він продовжує летіти далі і поступово виходить з-під впливу засобів радіоелектронної боротьби й повертається на курс завдяки супутникам. Тобто, розвертається і продовжує рух до цілі. Знову залітає – знову втрачає орієнтування”, – пояснює Юрій Ігнат.

“Тому треба мати достатню кількість таких систем”, – додає він.

Додаткові деталі по цій темі розкриває військовий зв’язківець та спеціаліст з РЕБ Сергій Бескрестнов, відомий за позивним “Флеш”.

“Наші ударні безпілотники літають на Москву, “Шахеди” літають до нас. І ті, й інші летять за сигналами супутникової навігації. За тим же принципом літають крилаті ракети, і наводяться HIMARS. Завдання РЕБ заглушити ці сигнали навігації, або підмінити їх іншим сигналом. Тому, коли ми говоримо про крилаті ракети і “Шахеди”, то це РЕБ проти GPS”, – розповідає він в інтерв’ю виданню “Цензор“.

“І такі системи працюють в Україні”, – додає “Флеш”.

А щоб забезпечити достатню їхню кількість, він пропонує подивитися на досвід Росії. Там уряд запропонував великому бізнесу, який володіє важливими інфраструктурними об’єктами, за власний кошт закуповувати засоби РЕБ проти українських ударних дронів.

“У нашої держави немає потенціалу закривати собою великий бізнес. Тому я вважаю, що ми повинні не просто запропонувати, а зобов’язати бізнес захистити об’єкти. Купити РЕБ за кордоном не є проблемою”, – пропонує Сергій Бескрестнов.

“Компанії, і насамперед ДТЕК, повинні закупити РЕБ і передати його в координацію військовим. Ми не можемо ігнорувати проблему. Окремі депутати ведуть законодавчу діяльність з цього питання, але немає ініціативи від держави”, – нарікає зв’язківець.

Ефективність і масштабування

Ігнорувати проблему “Шахедів” Україні та її силам оборони справді не можна – особливо з урахуванням того, що росіяни масово використовували ударні дрони з травня і тільки наростили кількість атак восени.

Варіанти протидії, окрім описаних вище, може бути досить багато.

У квітні, наприклад, писали про те, що “армія США через українських військових тестує експериментальну зброю проти безпілотників”.

Про пошуки дешевих та ефективних вітчизняних інструментів говорить і Paolo Lumiere: “Щодо перспектив українських розробок – все ще маю надію, що волонтери дороблять дрони-перехоплювачі “Шахедів”.

А британське видання Guardian нещодавно повідомило про те, що Україна пропонує західним союзникам завдати “ракетні удари по заводах з виробництва БПЛА в Ірані, Сирії, а також по потенційному виробничому майданчику в Російській Федерації”.

“Останній (Тобто, удар по російському заводу. – Ред.) може бути здійснений українськими Силами оборони, якщо партнери нададуть необхідні засоби ураження”, – написали британці з посиланням на “секретний документ”, надісланий партнерам з Києва.

.
Підпис до фото,Від Києва до “Алабуги” – півтори тисячі кілометрів

Утім, всі ці пропозиції зараз виглядають доволі фантастично, хоча й знищення потужностей з виробництва “Шахедів” справді стало б найбільш результативною відповіддю на загрозу.

Україні ж зараз важливо зосередитися на тих інструментах боротьби з “Шахедами”, які вже працюють та які можна швидко масштабувати відповідно до власного потенціалу та можливостей західних союзників.

“ППО є всюди. У кожному підрозділі Сил оборони – ЗСУ, Національній гвардії, поліції, прикордонників – всюди є людина з ПЗРК та іншими засобами, які встановлюють на пікапи вогневих груп”, – наголошує Юрій Ігнат.

Росія почала бити по українській енергетиці ще у вересні, експерти прогнозують, що і цієї зими Москва захоче зробити Україні “блекаут”. Тож боротьба із “Шахедами”, які вже завдають ударів по енергетиці, стає питанням виживання цієї осені та зими.

Сергій Морфінов

Поделиться:

Опубліковано

у

Теги: