Джо Байден під завісу свого президентства вирішив приміряти на себе роль посередника на Близькому Сході. Ізраїль і Саудівська Аравія останні кілька місяців обговорюють нормалізацію відносин. Готується мегаугода, здатна перекроїти відносини на Близькому Сході. Чи стане вона реальністю?
“Щодня ми все ближче”, – нещодавно визнав у розлогому інтерв’ю Fox News фактичний правитель Саудівської Аравії Мухаммед бен Сальман. Можливий прийдешній мирний пакт він назвав найбільшою історичною домовленістю з часів закінчення холодної війни.
“Ми на порозі історичного миру”, – з трибуни Генасамблеї ООН сповістив приблизно в той самий час прем’єр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху.
Чи обернеться миротворчий бліцкриг президента Джо Байдена зовнішньополітичною перемогою напередодні нових американських виборів? Це питання залишається відкритим. Протиріч і розбіжностей залишається занадто багато, а часу для лавірування і пошуку компромісів занадто мало.
Немає поки що навіть і проєкту мегадоговору, визнають у кулуарах дипломати, залучені до процесу.
“Переговори активно ведуться. Але поки що не можна навіть сказати про те, який би вигляд мала угода”, – цитує Reuters одного з американських дипломатів.
Що на кону
Саудівська Аравія не визнає Ізраїль, і в минулому будь-який можливий мирний договір з єврейською державою зумовлювала вирішенням палестинського питання.
У рамках передбачуваної угоди в обмін на низку умов королівство визнає Ізраїль і починає з ним дипломатичні та торговельні відносини.
Саме тут криється перша перешкода на шляху до можливого миру. Головний камінь спотикання – доля палестинців в Ізраїлі. Саудівська влада називає палестинську проблему ключовою, а Ізраїль, де зараз при владі найультраконсервативніший і найультранаціоналістичніший уряд, неодноразово повторював, що на жодні суттєві поступки в цьому питанні не піде.
Прямі палестино-ізраїльські мирні переговори було зупинено ще 2014 року, і навіть оптимісти давно перестали вірити в можливість миру між сторонами.
Експерти гадають, як Байден усуне цю перепону. Або ізраїльському прем’єру Біньяміну Нетаньяху доведеться шукати нових, більш договороздатних партнерів по коаліції, або Ер-Ріяду – задовольнятися обіцянками, а не реальними поступками з боку Ізраїлю.
2002 року тодішній саудівський король Абдалла запропонував так звану Арабську мирну ініціативу, де було застережено, що примирення з Ізраїлем трапиться лише за умови врегулювання конфлікту з палестинцями за формулою двох держав для двох народів, а також відходу Ізраїлю з окупованих територій і повернення до кордону 1967 року. Королівське починання підтримала Ліга арабських держав.
Це, щоправда, не завадило відразу кільком арабським країнам у 2020 і 2021 роках підписати з Ізраїлем угоди Авраама за посередництва колишнього президента США Дональда Трампа без дотримання Ізраїлем прописаних в ініціативі пунктів.
За словами експертів, фактичний правитель Саудівської Аравії, де розташовано дві головні ісламські духовні святині – Медіна і Мекка, не настільки лояльний до палестинців, як його батько, нинішній король Саудівської Аравії Сальман, але й зовсім знехтувати проблемою дозволити собі не може.
Бен Сальман, або МБС, як його скорочено називають на Заході, претендує на роль регіонального лідера і покровителя ісламського світу і не може не прислухатися до настроїв у регіоні.
Тим паче що, за даними січневого опитування Arab Center for Research and Policy Studies, 84% жителів арабських країн виступають проти визнання Ізраїлю. Переважно – через невирішений палестино-ізраїльський конфлікт.
Інше нещодавнє опитування – на замовлення Вашингтонського інституту – показало, що наразі набагато менше людей у країнах Перської затоки підтримують угоди, укладені за Трампа. В ОАЕ і Бахрейні лише 27% і 20% називають їх позитивними для регіону. Три роки тому так думали 47% і 45% опитаних відповідно.
На офіційному рівні саудівська влада, як і раніше, дотримується Арабської ініціативи – міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Фейсал бін Фархан під час нещодавнього засідання в ООН заявив, що палестинська проблема має бути вирішена на основі принципу “дві держави для двох народів”.
Але, як кажуть експерти, Ер-Ріяд може задовольнитися меншим, якщо зможе переконати палестинців стримати запити.
І все ж, як пише саудівський аналітик і експерт із двосторонніх відносин Азіз Алгашіян, “потрібні відчутні поступки, а не просто абстрактні жести й обіцянки, як в угодах Авраама”. Ті угоди палестинці назвали зрадою.
“Ми сподіваємося, що переговори приведуть до угоди, яка полегшить життя палестинців”, – не вдаючись у подробиці, описав мету переговорного процесу бен Сальман.
Поки що, як зазначає аналітик із Рамалли Ібрагім Далалша, ні палестинська влада, ні ХАМАС не відкинули саму ідею переговорів саудівців про нормалізацію.
Нетаньяху немов на доказ неготовності йти на жодні великі поступки палестинцям, говорячи під час свого виступу в ООН про нормалізацію відносин з арабськими країнами, продемонстрував карту, де палестинські території входять до складу Ізраїлю.
В інтерв’ю арабомовному сайту Elaph він сказав, що поступки палестинцям займають у переговорному процесі набагато менше місця, ніж думають. Він назвав їх галочкою, яку просто потрібно проставити.
Кому це вигідно
США
Мегаугода стала б вагомим зовнішньополітичним досягненням для Джо Байдена, а також допомогла б йому отримати на найближчих виборах підтримку з боку впливових єврейських виборців.
США останніми роками значно менше уваги приділяли Близькому Сходу, за що американську адміністрацію не раз критикували її партнери в регіоні.
Гарантії безпеки лягли на плечі самих країн Близького Сходу, вони стали більш активно диверсифікувати зв’язки та шукати нових партнерів, серед яких – Росія та Китай.
Саме це хоче зараз змінити Байден: послабити зростаючий вплив на регіон і Росії, і – особливо – Китаю, а заодно посилити тиск на Іран, який американська влада вважає одним із головних порушників спокою.
“Більш згуртований і мирний Близький Схід – в інтересах США. Вони хочуть витрачати гроші і час на інше. У довгостроковій перспективі – на протидію Китаю, а короткостроково – на стримування Росії та підтримку України”, – пише Джонатан Панікофф, голова Ініціативи Скоукрофта з безпеки на Близькому Сході в аналітичному центрі Атлантичної ради.
Але у Байдена мало часу – до початку президентської кампанії залишаються лічені місяці, а отже, діяти треба швидко.
Як пише Financial Times із посиланням на залучені в переговори сторони, вікно можливостей для укладення угоди закриється протягом шести-дев’яти місяців.
Саудівська Аравія
Ще не так давно Байден звинувачував особисто бен Сальмана у вбивстві опозиційного журналіста Хашоггі та погрожував зробити Саудівську Аравію світовим ізгоєм. Усе це в минулому. Тепер наслідний принц хоче очистити репутацію країни від звинувачень у порушень прав людини і зробити її привабливою для туристів та інвесторів.
Він придумав нацпроєкт “Бачення 2030”, що передбачає соціальні та економічні реформи – аж до зниження залежності від нафти, а також розвиток туризму і спорту. Ер-Ріяд мріє провести чемпіонат світу з футболу і платить рекордні гроші, щоб у країні грали найкращі футболісти світу.
“Саудівська Аравія хоче вважатися головною регіональною державою і новим жандармом на Близькому Сході”, – говорив Бі-бі-сі експерт Вашингтонського інституту і доцент Ліонського університету Ліон-2 Фабріс Баланш.
І заради цього королівство готове діяти більш прагматично, не озираючись на традиційний поділ на своїх і чужих, ворогів і союзників.
Напруженість і нестабільність у регіоні заважають бен Сальману будувати його Саудівську Аравію майбутнього. Саме тому за посередництва Китаю навесні Ер-Ріяд домовився відновити дипвідносини із заклятим ворогом Іраном, а трохи згодом і з Сирією. Ще раніше Саудівська Аравія помирилася з Катаром.
Традиційний союзник США, Ер-Ріяд підтримує відносини і з Москвою. А в серпні Саудівську Аравію разом зі ще кількома країнами запросили приєднатися до блоку БРІКС.
Зараз маячить перспектива розвивати торговельні та оборонні відносини з Ізраїлем.
Крім того, МБС хоче в обмін на визнання Ізраїлю домогтися від США серйозних гарантій безпеки, а також допомоги у створенні своєї ядерної програми.
Ізраїль
Для Ізраїлю угода з Саудівською Аравією важлива на символічному рівні. Ізраїль міг би розраховувати на те, що у двері, відчинені державою-охоронцем мусульманських святинь, увійшли б і інші арабські країни, і арабсько-ізраїльський конфлікт був би назавжди забутий (палестинці не беремо до уваги).
Угода “дасть змогу наблизити завершення арабо-ізраїльського конфлікту, домогтися примирення між ісламським світом і єврейською державою”, – описав майбутнє Нетаньягу в нещодавній розмові з Байденом на полях Генасамблеї ООН.
Заодно ізраїльський прем’єр сподівається заробити політичні очки у складний для нього період: на батьківщині не вщухають протести через його судову реформу, а його самого звинувачують у корупції.
Чого ще хоче бін Салман
За даними пов’язаних із переговорним процесом дипломатів, бін Сальман домагається від США гарантій безпеки в стилі статті 5 у статуті НАТО, за якою напад на одного з членів альянсу прирівнюється до нападу на всіх його членів.
“Саудівська Аравія хоче бути впевненою в тому, що якщо на країну нападуть, американці дадуть відповідь, а не як це сталося у 2019 і 2021 роках – іранські атаки на нафтові об’єкти залишилися без відповіді. Ер-Ріяд хоче гарантій, що і країна, і режим отримають підтримку американців”, – цитує Le Monde фахівчиню з країн Перської затоки Фатіху Дазі-Ені з паризького Інституту стратегічних досліджень у Військовій школі.
Поки що виглядає малоймовірним, що Байдену вдасться переконати Конгрес погодитися на вимоги Саудівської Аравії. Для ратифікації угоди потрібно дві третини голосів палати – 67 голосів, у демократів – 51. І навіть якщо частина республіканців проголосують “за”, немає впевненості, що й демократи будуть готові підтримати ініціативу Байдена.
Саудівську Аравію демократи свого часу різко критикували за нехтування правами людини та війну в Ємені.
Експерти гадають, як тут викрутиться Байден.
Один варіант – позначити Ер-Ріяд “провідним оборонним партнером” або “провідним союзником поза блоком НАТО”.
Інший варіант – укласти з королівством стратегічну угоду з безпеки, що розширює двостороннє співробітництво в галузі оборони та розвідки. Такий договір днями США уклали з Бахрейном. Угода спрямована на стримування і нейтралізацію конфліктів на Близькому Сході та створення умов для більш стабільного регіону, але в договорі немає аналога статті 5 НАТО.
Ще один варіант – підписати з королівством угоду, схожу на домовленості між США і Японією та іншими азіатськими країнами, повідомляє Reuters з посиланням на осіб, залучених до переговорів.
Крім того, МБС просить дозволити йому збагачувати уран на своїй території. У рамках програми мирного атома, уточнюють у королівстві.
“Якщо Іран отримає ядерну зброю, ми теж повинні її мати”, – заявив в інтерв’ю Fox бен Сальман, додавши, що сподівається, що до цього не дійде.
Перспектива ядерної гонки озброєнь на Близькому Сході лякає як ізраїльтян, так і американців, і переконати їх лише в мирних намірах саудівців буде непросто.
На цей рахунок у Сальмана готовий план “Б”: Китайська національна ядерна корпорація China National Nuclear Corporation запропонувала Ер-Ріяду побудувати атомну електростанцію недалеко від кордону з Катаром і ОАЕ. Як пише New York Times, усе це робиться, щоб натиснути на США і змусити їх підтримати саудівську ядерну програму.
Дипломатія візитів
Поки ж сторони активно нарощують зв’язки. Саудівська делегація високого рівня кілька днів тому приїхала на окупований Західний берег уперше відтоді, як Ізраїль захопив цю територію в Йорданії у війні 1967 року.
Через кілька годин після цього в Ер-Ріяд із першим в історії офіційним візитом прибув міністр туризму Ізраїлю Хаїм Кац.
“Туризм – це міст між країнами”, – сказав Кац. Він – перший ізраїльський міністр, який очолив офіційну делегацію в Саудівській Аравії. До цього ізраїльська делегація брала участь у засіданні ЮНЕСКО в Ер-Ріяді, але це був не міністерський рівень.
В Ер-Ріяді очікують найближчими днями і візиту міністра зв’язку Шломо Караї.
Підбадьорити палестинців приїхав до Рамалли і нещодавно призначений Саудівською Аравією її перший посол на Палестинських окупованих територіях.
У Наїфа Судейрі статус посла-нерезидента, і він поєднує цю посаду з посадою посла в Йорданії.
Він вручив вірчі грамоти Махмуду Аббасу і запевнив палестинців, що королівство працює над створенням палестинської держави зі столицею в Східному Єрусалимі.
Навряд чи швидко
Серед тих, хто сумнівається у швидкому підписанні мирного договору, глава Інституту Близького Сходу Пол Салем. “Саудівська Аравія та Ізраїль рухаються до нормалізації відносин. Малоймовірно, що це станеться в короткостроковій перспективі, але більш імовірно, що це станеться приблизно 2025 року”, – пише експерт.
В іншому разі американській адміністрації доведеться задовольнятися більш скромною угодою або спробувати зараз заручитися хоч якимись обіцянками сторін заради майбутнього договору.
“Це було б неймовірним зовнішньополітичним досягненням американської адміністрації, але головне питання – яку ціну готовий заплатити Байден”, – цитує Reuters Аарона Девіда Міллера, колишнього близькосхідного переговірника, а зараз старшого наукового співробітника Фонду Карнегі за міжнародний мир.
США і близькосхідне врегулювання
Свій слід в історії близькосхідного врегулювання залишили багато попередників Байдена.
Джиммі Картер посадив за стіл переговорів у Кемп-Девіді прем’єр-міністра Ізраїлю Менахема Бегіна і президента Єгипту Анвара Садата, і тоді було підписано ізраїльсько-єгипетську мирну угоду.
За посередництва Білла Клінтона в Осло двосторонній меморандум, що увійшов в історію як Норвезькі угоди (угоди Осло), підписали міністр закордонних справ Ізраїлю Шимон Перес і палестинський політик Махмуд Аббас, а потім скріпили рукостисканням прем’єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабін і лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат.
2020 року Дональд Трамп проголосив нову еру на Близькому Сході, пролобіювавши підписання Угод Авраама між Ізраїлем і ОАЕ, а потім Бахрейном і Суданом. Тоді до домовленостей не приєдналася Саудівська Аравія.
Тепер у Байдена з’явився шанс вписати своє ім’я в історію близькосхідної дипломатії.
Ксенія Гогітідзе