Новини України та Світу, авторитетно.

Вибори у Словаччині. Чому вони важливі для України і чи можуть виграти симпатики Москви

30 вересня у Словаччині відбуваються парламентські вибори, внаслідок яких до влади може повернутися експрем’єр Роберт Фіцо. Він керував урядом країни у 2006-2010 та 2012-2018 роках і виступає проти надання Україні військової допомоги.

Словаччина під час вторгнення Росії активно надає Україні зброю та є важливим логістичним ланцюгом постачання західної допомоги. Тож ці вибори є надзвичайно важливими для Києва.

“Якщо СМЕР (партія Фіцо. – Ред.) стане частиною уряду, ми більше не будемо надсилати зброю та боєприпаси Україні”, – обіцяє Фіцо.

Він вважає “наївними” надію на деокупацію захоплених Росією територій, особливо Криму.

Фіцо відверто повторює російські пропагандистські наративи, під приводом яких Росія почала вторгнення в Україну.

“Я кажу це голосно і чітко і буду це робити: війна в Україні почалася не вчора і не минулого року. Вона почалася в 2014 році, коли українські нацисти і фашисти почали вбивати росіян на Донбасі і в Луганську”, – заявив Фіцо на мітингу в рідному місті Тополчани у серпні.

Під час війни Словаччина надала Україні гаубиці Zuzana-2, гелікоптери М-17 і винищувачі МіГ-29. У квітні 2022 року, коли Росія майже безкарно била ракетами по українських містах, Словаччина передала Києву надзвичайно потрібну для захисту неба систему ППО С-300.

Словацькі оборонні підприємства під час війни працювали для забезпечення військових потреб України та отримали збільшення прибутку в 4 рази, повідомляв Euraktiv. Кооперація з ними може бути цікавою для українського ВПК та задоволення потреб української армії.

Важливим також є залізничне сполучення України з ЄС через Словаччину.

Окрім того, згідно з даними ЄС, тимчасовий захист у країні станом на 31 липня 2023 року отримали 105 тисяч українських громадян.

Врешті-решт, на відміну від Польщі, зерновий конфлікт зі Словаччиною був не таким гострим, і зараз словацький уряд вивчає пропозиції українського уряду щодо його врегулювання.

Зберегти дружбу з Словаччиною є важливим для України. Виникнення ще одного, поряд з Будапештом, уряду, скептично налаштованого щодо надання воєнної допомоги Україні та її членства НАТО, ускладнить завдання для української влади.

Тим більше, що після зернового конфлікту з Польщею, з усіх 4 країн Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) лише відносини з Прагою виглядають ідеальними.

Хто бореться за владу

Шимечка та Фіцо
Підпис до фото,Лідер “Прогресивної Словаччини” Міхал Шимечка та Роберт Фіцо – основні конкуренти у боротьбі за владу

Для Словаччини характерна надзвичайно строката політична ситуація. До парламенту можуть пройти до 10 партій та блоків.

У трійці лідерів – партія Роберта Фіцо “СМЕР-словенська соціальна демократія”, ліберальна партія “Прогресивна Словаччина”, яка є близькою до президентки Зузани Чапутової – прихильниці надання воєнної допомоги Україні. А також соціал-демократичний блок “Голос” на чолі з експрем’єром Петером Пелегріні, який колись був однопартійцем Фіцо, але залишив “СМЕР” після конфлікту з ним.

Згідно з опитуванням Focus від 22-26 вересня, СМЕР може отримати майже 18% голосів, Прогресивна Словаччина – 16,6%, Голос – 13,7%. Кожна з них має шанси очолити процес формування уряду.

За іншими даними, двоє лідерів мають близько 19%, а Голос – 10%.

“СМЕР” Роберта Фіцо акцентує увагу на необхідності “суверенної зовнішньої політики”, за “рівноправні відносини” між США та ЄС й негайне припинення війни в Україні.

“СМЕР- словенська соціальна демократія” продовжує відмовлятися від військової допомоги Україні, оскільки це веде лише до продовження військового конфлікту та страждань мирного населення, не змінює ставлення Російської Федерації”, – йдеться в програмі партії.

Вона готова надавати лише гуманітарну допомогу Україні.

Як раніше в інтерв’ю “Європейській правді” розповів експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба, Фіцо має ще й неприязнь до деяких українських політиків.

У 2009 році під час газової кризи між Росією та Україною, Словаччина зазнала збитків через відсутність транзиту газу і Фіцо прилетів на перемовини до Києва. Проте тодішня прем’єрка Юлія Тимошенко начебто прийняла його лише через три години очікування і заявила, що нічим не може допомогти.

Фіцо часто порівнюють з угорським прем’єром Віктором Орбаном, він так само звинувачує Джорджа Сороса у втручанні у внутрішні справи країни. Хоча шансів повторити шлях Орбана у Фіцо немає.

Адже у кожному з політичних таборів Словаччини – соціал-демократичному, ліберальному, консервативному і націоналістичному – зараз є по кілька партій, які конкурують між собою і чиї лідери через особисті чвари часто не можуть співпрацювати в рамках однієї коаліції.

Власне такі чвари між кількома ліберальними партіями і призвели до розвалу коаліції і дострокових виборів, які відбуваються зараз.

У 1990-х Словаччина пережила власний досвід авторитарного лідерства, яке закидали тодішньому прем’єру Владіміру Меч’яру (1992-1998). Його порівнювали з Лукашенком, а Словаччину тоді не допустили до першої хвилі розширення НАТО (1999). Відтоді проти будь-якої спроби концентрації влади формується опозиція.

Вигідною для України експерти називають перемогу “Прогресивної Словаччини” на чолі з журналістом та міжнародником Міхалом Шимечкою. Ця партія концентрує в своїх лавах молодь з хорошою освітою та антикорупційних активістів, є євроатлантичною партією і гаряче підтримує Україну.

“Ми будемо виступати за членство України в ЄС. Жодна країна за останні десятиліття не пожертвувала стільки заради європейських ідеалів, як наш східний сусід. Водночас його вступ був би великим поштовхом для економіки всієї східної Словаччини”, – йдеться в програмі партії.

У “Прогресивній Словаччині” вважають, що Україні треба надавати економічну і воєнну допомогу, бо йдеться і про боротьбу “за безпеку та суверенітет Словаччини та правила гри в Європі, які надзвичайно вигідні Словаччині”.

Ця партія також виступає за дозвіл на одностатеві шлюби, на відміну від більшості словацьких партій. Проте, згідно з опитуванням GLOBSEC, 63% словаків виступають проти рівних прав для одностатевих пар.

Фіцо використовує цю тему у боротьбі проти суперників, називає одностатеві шлюби “збоченням”, і намагається акумулювати навколо себе консервативну частину суспільства. Тож перемогти “Прогресивній Словаччині” буде непросто.

“Голос”, як вказувало видання Європейська правда, уникає розмов про зовнішню політику і критикувало уряд за економічні провали. Пеллегріні називають досить прозахідним політиком, що не має симпатій до нинішньої Росії.

Заслуговує на увагу партія “Ми – родина” чинного спікера парламенту Бориса Коллара. Вона може подолати 5% бар’єр і стати партнером Фіцо.

Цей політичний проєкт унікальний. Хоча партія підтримує традиційні цінності, насправді Коллар їх ігнорує. Політик прославився тим, що має 13 дітей від 12 жінок. Жодна з них офіційно не виходила заміж за Коллара.

Підпис до фото,”Прогресивна Словаччина” має сильні позиції у столиці Братиславі та серед молоді з вищою освітою

Хто правитиме Словаччиною і на яку політику чекати Україні

Яка б партія не перемогла на виборах, їй доведеться формувати коаліцію з меншими партіями, яким треба подолати 5% прохідний бар’єр (або ж 7% бар’єр для коаліцій). І тут вибір може бути великим – від лібералів до ультранаціоналістів.

Якщо уряд формуватиме Роберт Фіцо, а його партнерами по коаліції стануть русофільські ультраправі Словацька національна партія (коливається на межі прохідного бар’єра) та антинатівська “Республіка” (має 8%), Україні скоріше за все не варто розраховувати на продовження воєнної допомоги і підтримки членства в НАТО. Фіцо називав вступ України в НАТО “гарантією третьої світової війни”.

Хоча альянс соціал-демократів та ультранаціоналістів може здатися дивним, у них є спільні риси – критика процесів в ЄС та НАТО, повага до Росії, акцентування уваги на захисті традиційних цінностей, боротьбі з міграцією.

Деякі ультраправі політики Словаччини виступають проти напливу українських біженців у соцмережах. І, як свідчать опитування, з усіх чотирьох країн Вишеградської групи (Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина), словацьке суспільство найменш позитивно сприймає прибуття українців.

Згідно з опитуванням GLOBSEC на початку 2023 року, 47% словаків виступали за продовження підтримки українських біженців, 42% були проти. Для порівняння, 88% поляків, 87% угорців та 81% чехів виступали за продовження підтримки українців. У тому ж опитуванні 28% словаків заявили, що їхнє життя погіршилося з прибуттям українських біженців, назвали їх “загрозою для нашого суспільства”.

З високою ймовірністю Україна зможе зберегти попередній рівень підтримки з боку Словаччини, якщо уряд формуватиме “Прогресивна Словаччина”.

Певна вірогідність збереження підтримки є також, якщо його сформує Петер Пеллегріні з “Голосу”. Але це залежатиме від того, кого він візьме у союзники.

У випадку, якщо його коаліційним партнером стане колишній шеф Пеллегріні – Роберт Фіцо, наслідки для України можуть бути негативні.

Менші партії з “золотою акцією” також можуть впливати на політику щодо України, і консенсус може виявитися тяжким завданням для майбутнього прем’єра.

Якщо ж уряд формуватиме Роберт Фіцо, від припинення воєнної допомоги Україні, його може переконати лише вмовляння західних країн та інтереси словацької оборонної індустрії. Адже тоді можна похвалитися зростанням кількості робочих місць.

Братислава
Поделиться:

Опубліковано

у

Теги: