30 вересня у Словаччині відбуваються парламентські вибори, внаслідок яких до влади може повернутися експрем’єр Роберт Фіцо. Він керував урядом країни у 2006-2010 та 2012-2018 роках і виступає проти надання Україні військової допомоги.
Словаччина під час вторгнення Росії активно надає Україні зброю та є важливим логістичним ланцюгом постачання західної допомоги. Тож ці вибори є надзвичайно важливими для Києва.
“Якщо СМЕР (партія Фіцо. – Ред.) стане частиною уряду, ми більше не будемо надсилати зброю та боєприпаси Україні”, – обіцяє Фіцо.
Він вважає “наївними” надію на деокупацію захоплених Росією територій, особливо Криму.
Фіцо відверто повторює російські пропагандистські наративи, під приводом яких Росія почала вторгнення в Україну.
“Я кажу це голосно і чітко і буду це робити: війна в Україні почалася не вчора і не минулого року. Вона почалася в 2014 році, коли українські нацисти і фашисти почали вбивати росіян на Донбасі і в Луганську”, – заявив Фіцо на мітингу в рідному місті Тополчани у серпні.
Під час війни Словаччина надала Україні гаубиці Zuzana-2, гелікоптери М-17 і винищувачі МіГ-29. У квітні 2022 року, коли Росія майже безкарно била ракетами по українських містах, Словаччина передала Києву надзвичайно потрібну для захисту неба систему ППО С-300.
Словацькі оборонні підприємства під час війни працювали для забезпечення військових потреб України та отримали збільшення прибутку в 4 рази, повідомляв Euraktiv. Кооперація з ними може бути цікавою для українського ВПК та задоволення потреб української армії.
Важливим також є залізничне сполучення України з ЄС через Словаччину.
Окрім того, згідно з даними ЄС, тимчасовий захист у країні станом на 31 липня 2023 року отримали 105 тисяч українських громадян.
Врешті-решт, на відміну від Польщі, зерновий конфлікт зі Словаччиною був не таким гострим, і зараз словацький уряд вивчає пропозиції українського уряду щодо його врегулювання.
Зберегти дружбу з Словаччиною є важливим для України. Виникнення ще одного, поряд з Будапештом, уряду, скептично налаштованого щодо надання воєнної допомоги Україні та її членства НАТО, ускладнить завдання для української влади.
Тим більше, що після зернового конфлікту з Польщею, з усіх 4 країн Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) лише відносини з Прагою виглядають ідеальними.
Хто бореться за владу
Для Словаччини характерна надзвичайно строката політична ситуація. До парламенту можуть пройти до 10 партій та блоків.
У трійці лідерів – партія Роберта Фіцо “СМЕР-словенська соціальна демократія”, ліберальна партія “Прогресивна Словаччина”, яка є близькою до президентки Зузани Чапутової – прихильниці надання воєнної допомоги Україні. А також соціал-демократичний блок “Голос” на чолі з експрем’єром Петером Пелегріні, який колись був однопартійцем Фіцо, але залишив “СМЕР” після конфлікту з ним.
Згідно з опитуванням Focus від 22-26 вересня, СМЕР може отримати майже 18% голосів, Прогресивна Словаччина – 16,6%, Голос – 13,7%. Кожна з них має шанси очолити процес формування уряду.
За іншими даними, двоє лідерів мають близько 19%, а Голос – 10%.
“СМЕР” Роберта Фіцо акцентує увагу на необхідності “суверенної зовнішньої політики”, за “рівноправні відносини” між США та ЄС й негайне припинення війни в Україні.
“СМЕР- словенська соціальна демократія” продовжує відмовлятися від військової допомоги Україні, оскільки це веде лише до продовження військового конфлікту та страждань мирного населення, не змінює ставлення Російської Федерації”, – йдеться в програмі партії.
Вона готова надавати лише гуманітарну допомогу Україні.
Як раніше в інтерв’ю “Європейській правді” розповів експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба, Фіцо має ще й неприязнь до деяких українських політиків.
У 2009 році під час газової кризи між Росією та Україною, Словаччина зазнала збитків через відсутність транзиту газу і Фіцо прилетів на перемовини до Києва. Проте тодішня прем’єрка Юлія Тимошенко начебто прийняла його лише через три години очікування і заявила, що нічим не може допомогти.
Фіцо часто порівнюють з угорським прем’єром Віктором Орбаном, він так само звинувачує Джорджа Сороса у втручанні у внутрішні справи країни. Хоча шансів повторити шлях Орбана у Фіцо немає.
Адже у кожному з політичних таборів Словаччини – соціал-демократичному, ліберальному, консервативному і націоналістичному – зараз є по кілька партій, які конкурують між собою і чиї лідери через особисті чвари часто не можуть співпрацювати в рамках однієї коаліції.
Власне такі чвари між кількома ліберальними партіями і призвели до розвалу коаліції і дострокових виборів, які відбуваються зараз.
У 1990-х Словаччина пережила власний досвід авторитарного лідерства, яке закидали тодішньому прем’єру Владіміру Меч’яру (1992-1998). Його порівнювали з Лукашенком, а Словаччину тоді не допустили до першої хвилі розширення НАТО (1999). Відтоді проти будь-якої спроби концентрації влади формується опозиція.
Вигідною для України експерти називають перемогу “Прогресивної Словаччини” на чолі з журналістом та міжнародником Міхалом Шимечкою. Ця партія концентрує в своїх лавах молодь з хорошою освітою та антикорупційних активістів, є євроатлантичною партією і гаряче підтримує Україну.
“Ми будемо виступати за членство України в ЄС. Жодна країна за останні десятиліття не пожертвувала стільки заради європейських ідеалів, як наш східний сусід. Водночас його вступ був би великим поштовхом для економіки всієї східної Словаччини”, – йдеться в програмі партії.
У “Прогресивній Словаччині” вважають, що Україні треба надавати економічну і воєнну допомогу, бо йдеться і про боротьбу “за безпеку та суверенітет Словаччини та правила гри в Європі, які надзвичайно вигідні Словаччині”.
Ця партія також виступає за дозвіл на одностатеві шлюби, на відміну від більшості словацьких партій. Проте, згідно з опитуванням GLOBSEC, 63% словаків виступають проти рівних прав для одностатевих пар.
Фіцо використовує цю тему у боротьбі проти суперників, називає одностатеві шлюби “збоченням”, і намагається акумулювати навколо себе консервативну частину суспільства. Тож перемогти “Прогресивній Словаччині” буде непросто.
“Голос”, як вказувало видання Європейська правда, уникає розмов про зовнішню політику і критикувало уряд за економічні провали. Пеллегріні називають досить прозахідним політиком, що не має симпатій до нинішньої Росії.
Заслуговує на увагу партія “Ми – родина” чинного спікера парламенту Бориса Коллара. Вона може подолати 5% бар’єр і стати партнером Фіцо.
Цей політичний проєкт унікальний. Хоча партія підтримує традиційні цінності, насправді Коллар їх ігнорує. Політик прославився тим, що має 13 дітей від 12 жінок. Жодна з них офіційно не виходила заміж за Коллара.
Хто правитиме Словаччиною і на яку політику чекати Україні
Яка б партія не перемогла на виборах, їй доведеться формувати коаліцію з меншими партіями, яким треба подолати 5% прохідний бар’єр (або ж 7% бар’єр для коаліцій). І тут вибір може бути великим – від лібералів до ультранаціоналістів.
Якщо уряд формуватиме Роберт Фіцо, а його партнерами по коаліції стануть русофільські ультраправі Словацька національна партія (коливається на межі прохідного бар’єра) та антинатівська “Республіка” (має 8%), Україні скоріше за все не варто розраховувати на продовження воєнної допомоги і підтримки членства в НАТО. Фіцо називав вступ України в НАТО “гарантією третьої світової війни”.
Хоча альянс соціал-демократів та ультранаціоналістів може здатися дивним, у них є спільні риси – критика процесів в ЄС та НАТО, повага до Росії, акцентування уваги на захисті традиційних цінностей, боротьбі з міграцією.
Деякі ультраправі політики Словаччини виступають проти напливу українських біженців у соцмережах. І, як свідчать опитування, з усіх чотирьох країн Вишеградської групи (Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина), словацьке суспільство найменш позитивно сприймає прибуття українців.
Згідно з опитуванням GLOBSEC на початку 2023 року, 47% словаків виступали за продовження підтримки українських біженців, 42% були проти. Для порівняння, 88% поляків, 87% угорців та 81% чехів виступали за продовження підтримки українців. У тому ж опитуванні 28% словаків заявили, що їхнє життя погіршилося з прибуттям українських біженців, назвали їх “загрозою для нашого суспільства”.
З високою ймовірністю Україна зможе зберегти попередній рівень підтримки з боку Словаччини, якщо уряд формуватиме “Прогресивна Словаччина”.
Певна вірогідність збереження підтримки є також, якщо його сформує Петер Пеллегріні з “Голосу”. Але це залежатиме від того, кого він візьме у союзники.
У випадку, якщо його коаліційним партнером стане колишній шеф Пеллегріні – Роберт Фіцо, наслідки для України можуть бути негативні.
Менші партії з “золотою акцією” також можуть впливати на політику щодо України, і консенсус може виявитися тяжким завданням для майбутнього прем’єра.
Якщо ж уряд формуватиме Роберт Фіцо, від припинення воєнної допомоги Україні, його може переконати лише вмовляння західних країн та інтереси словацької оборонної індустрії. Адже тоді можна похвалитися зростанням кількості робочих місць.
