Головне завдання Заходу – продовження і прискорення підтримки України

У Вашингтоні завершився представницький форум за участю політиків та експертів на тему “Перемога у війні. Завоювання світу”

Учасники міжнародної дискусії – форуму, організованого вашингтонським Центром аналізу європейської політики (Center for European Policy Analysis – CEPA), обґрунтували основні причини необхідності непохитної підтримки України Заходом на шляху до її повної перемоги над агресором – путінською Росією.

Постачання озброєнь і фінансова допомога – як і раніше залишаються в пріоритеті

Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс (Gabrielius Landsbergis, Minister of Foreign Affairs of Lithuania) закликав європейські країни до “прискорення постачань озброєння Україні”, зазначивши, що “слід терміново подолати бюрократичні суперечки та адміністративні зволікання”, так само як це “було зроблено на початку повномасштабного вторгнення Росії”.

“Ми говоримо, що ми залишимося з Україною доти, доки це необхідно, але водночас замовчуємо, як довго це необхідно, як довго це може знадобитися, – наголосив він, – Час минає, і не так вже й багато хороших новин надходить зі столиць на Заході, які б дали б сигнал про те, що до України надсилають додаткові партії озброєнь. Хочеться вірити, що такі необхідні Україні ATACMS все-таки буде надано: сподіваюся, щоб це рішення не прийшло занадто пізно”.

Один з активних прихильників допомоги Україні сенатор-республіканець від Міссісіпі Роджер Вікер (U.S. Senator Roger Wicker from Mississippi), відзначений серед інших американських політиків Премії CEPA “За трансатлантичне лідерство 2023 року”, підтримав занепокоєння міністра закордонних справ Литви низькими темпами поставок озброєнь.

“Безпосередньо зараз нам потрібно ухвалити рішення про наступні 12 місяців наших зусиль із підтримки України. Нам потрібно поповнити рахунки, які допомагають уряду підтримувати Україну, а ми потопаємо в розмовах”, – зазначив він.

Водночас сенаторка США від штату Нью-Гемпшир, демократка Джин Шахін (Jeanne Shaheen), відома своїм визначним внеском як “член кокусу України в Сенаті”, послалася на необхідність “розширення двопартійної коаліції прихильників України в Конгресі”, для прискорення всіх процесів:

“Ми знову переконалися в цьому, спілкуючись із президентом Зеленським під час його візиту: обидві політичні сторони, і демократи, і республіканці говорили про важливість збереження двопартійної підтримки. Сам український президент говорив про важливість єдності”.

З цим згоден і сенатор Роджер Вікер.

“Якщо Сполучені Штати дають обіцянку підтримки, то світ має бути в змозі розраховувати на те, що ми дотримаємося цієї обіцянки в довгостроковій перспективі, незалежно від того, чи є республіканська більшість, чи є демократична більшість, чи є республіканська адміністрація, чи є демократична адміністрація. Це має бути двопартійний принцип”, – зазначив він.

Сумніви американських політиків необхідно подолати

Сенатор Роджер Вікер пояснив, що для багатьох в американському політичному співтоваристві “важливо отримати запевнення від союзників і партнерів” у тому, що “тягар допомоги Україні буде розділено між усіма”.

“Багато моїх колег кажуть, що Європі потрібно робити більше, – розповів сенатор, – що Канада, Австралія, Японія, інші наші союзники теж повинні робити більше. Так, ми знаємо, що те, що вони зробили, з точки зору їхнього ВВП – великий внесок. Однак більша частина тягаря лежить на США. Наші зусилля перевершують усіх за ці півтора року, тому багато хто говорить, що “ми робимо більше, ніж наша справедлива частка”. Платникам податків у країнах НАТО і нашим союзникам по Європейському Союзу слід повною мірою продовжувати нести свій тягар, а не покладатися тільки на “дядю Сема””, – заявив сенатор.

“З іншого боку, я пояснюю колегам тут, що ми (США) не можемо відмовитися від нашої допомоги, хоча б тому, що ми дали обіцянку українцям (мається на увазі Будапештський меморандум 1994 року – прим. ред.), що якщо вони відмовляться від своєї ядерної зброї, ми будемо поруч із ними завжди. Сполучені Штати зобов’язані стримати своє слово, дане нашим друзям – Україні”, – додав Вікер.

Важливо розуміти, наскільки масштабна і різноспрямована російська загроза

“Однією з серйозних подій у світі стало підвищення світових цін на продовольство внаслідок закриття шляхів доставки зерна з Чорного моря, що, вочевидь, є однією з цілей Росії, – це справжній виклик, – зазначила сенаторка Шахін, – моя рекомендація – попросити адміністрацію (Президента США – прим. ред.) розробити стратегію для Чорного моря. Вона повинна мати і військову, і економічну складову. Треба посилити військово-морську присутність, і варто подумати про доставку енергії навколо Росії, через Грузію дном Чорного моря в Європу. Це альтернатива, яка дасть нам змогу підірвати монополію Росії на нафту і газ у регіоні”.

“Регіон Чорного моря є сьогодні зоною небезпеки. Там немає вільного судноплавства. При цьому навколо нього досить велика група країн НАТО. Ми бачимо, як Чорне море блокується, і ми розуміємо, що необхідно більше шляхів з’єднання наших країн”, – додав Габріелюс Ландсбергіс.

Литовський міністр вважає одним із важливих геополітичних напрямів військового та економічного співробітництва – “Ініціативу трьох морів” (ІТМ – також відома як “Балтійсько-Адріатико-Чорноморська ініціатива”, або “Тримор’я”, що представляє собою об’єднання тринадцяти держав Європейського Союзу, розташованих у Центральній і Східній Європі, та двох країн-партнерів, України й Молдови – прим. ред.), яка має сприяти ще більшій європейській інтеграції.

За словами міністра закордонних справ Литви, Східній Європі потрібно “більше спільної сполучної інфраструктури, що з’єднує, – залізниць, морських і автомобільних шляхів, а також енергетичних зв’язків”.

“І крім того, те, що відбувається в Чорному морі, дає нам уявлення про те, що могло статися в Балтійському”, – зауважив Ландсбергіс.

Сенаторка Шахін переконана, що “зміцнення Східного флангу НАТО загалом є одним із головних стратегічних завдань альянсу, а також найважливішим напрямком зусиль США”.

“Причина, через яку Фінляндія і Швеція вирішили, що хочуть вступити в НАТО – це загроза з боку Росії Володимира Путіна. І це важливо не тільки для наших союзників, а й для наших супротивників, тому що вони бачать, яких заходів вживають наші союзники. Ми знаємо, що Китай, Іран і Північна Корея спостерігають за цим. Тож ідеться не тільки про територіальну цілісність України.

Йдеться про те, чи збираємося ми і демократичний світ заявити, що авторитарним режимам не буде дозволено просто нападати на іншу країну і анексувати її або розчленувати її, виходячи зі своїх власних устремлінь. І ми діємо”, – заявила вона.

Сенатор Шахін вказала також на те, що у світі “як і раніше відчувається вплив кремлівської дезінформації”. Вона нагадала історію малайзійського Боїнга – рейсу MH-17, збитого проросійськими сепаратистами на Сході України з використанням російської зброї і, вочевидь, за участю російських військових.

“Генерал Брідлав дав тоді вичерпні свідчення перед Комітетом зі збройних сил. І хоча все було зрозуміло від самого початку, минули роки, поки вдалося прорватися крізь туман російської дезінформації та зібрати хоч якісь факти. Дезінформація з Кремля – це теж загроза. Ми повинні набагато більш скоординованим чином допомагати громадянам нашої країни зрозуміти це. Деякі з наших східноєвропейських сусідів можуть дати нам кілька реальних уроків, особливо в країнах Балтії, де вони вже дуже довгий час перебувають на кордоні з Росією та борються зі спробами пропагандистської обробки та дезінформацією”, – додала сенаторка.

Війна в Україні – осередок нестабільності для всього світу

Глава зовнішньополітичного відомства Литви загалом високо оцінив те, як трансатлантичне співтовариство впоралося з натиском Кремля.

“Можливо, Путін сподівався, що вторгнення паралізує нас, зробить нездатними ухвалювати рішення, – сказав він, – але ми витримали це випробування”.

При цьому Ландсбергіс звернув увагу на “поганий приклад” Росії, на який дивляться й інші країни.

“Відкритим залишається питання, чи зможемо ми впоратися з нестабільністю в глобальному масштабі? Незважаючи на те, що Україна має першорядне значення, є й інші точки напруженості. Постійна нестабільність в Африці. Крім того, йде справжня Холодна війна в Тихому океані навколо Тайваню. При всьому цьому, нам необхідно буде залишатися єдиними завжди”, – впевнено додав він.

У зв’язку з цим, сенатор Роджер Вікер закликав “робити більше кроків у розвитку оборонно-промислової бази США і країн НАТО”.

“Я не знаю, що збирається робити Сі Цзіньпін, і я думаю, що мало хто знає про це. Якщо війна в Україні закінчиться перемогою Києва, Сі Цзіньпін буде збентежений і побачить, що подібна до російської дурна і безрозсудна поведінка надзвичайно небезпечна в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вони – керівництво КПК – спостерігають за тим, що відбувається. І ми сподіваємося, що успіх сил свободи в Україні запобіжить конфлікту і в Тихому океані”, – заявив він на завершення.

Cтан Прібилов

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх