Потенційна зустріч двох диктаторів вказує на зсув у балансі сил і загрозу повернення до старої політики в дусі Холодної війни.
Диктатор Північної Кореї Кім Чен Ин може незабаром відвідати Росію, щоб зустрітися з Владіміром Путіним. Ймовірно вони обговорять постачання північнокорейської зброї для продовження війни Кремля проти України. Такі новини вказують на досить помітну трансформацію відносин між Росією і КНДР.
В часи Холодної війни Пхеньян був ключовим союзником Москви в Північно-Східній Азії. Але тоді корейці з Півночі були, в кращому випадку, бідними прохачами могутньої наддержави. Сьогодні ж «королівство-відлюдник» Кіма стоїть високо і гордо, будучи партнером Росії у злочинах, – пише в статті для The Guardian професор Центру Генрі Кіссінджер в Школі передових міжнародних досліджень Джона Гопкінса Сєргєй Радченко.
«Взаємодія Путіна з Північною Кореєю така ж давня, як і його президентство. Але ці відносини були загалом більш екзотичними, ніж практичними. Справжнім другом Росії була Південна Корея, яка постійно входила до топ-10 торговельних партнерів з обсягом торгівлі на рівні майже 30 мільярдів доларів у 2021 році», – зауважує автор.
Північна Корея ніколи не була привабливим партнером, і на неї поширювалися жорсткі обмежувальні санкції, які Росія як постійний член Ради Безпеки ООН допомогла запровадити. І до вторгнення в Україну Кремль строго дотримувався цих санкцій.
Але тепер все змінилося. У травні 2022 року сталася подія, яка може стати передвісником кінця режиму санкцій проти Північної Кореї. Росія (і Китай) наклали вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, яка мала б покарати Пхеньян за черговий раунд ракетних випробувань.
У липні 2022 року Пхеньян визнав окуповані Росією маріонеткові «республіки» на українському Донбасі. Потім, у липні цього року, російський міністр оборони Сєргєй Шойгу прибув до Пхеньяна з безпрецедентним візитом. Кім Че Ин з гордістю показував йому новітні зразки північнокорейського озброєння. Так зародилися нові відносини.
«Бажання Росії отримати північнокорейську зброю і боєприпаси (так само, як і купівля Кремлем іранських безпілотників) свідчать про високий ступінь відчаю в Кремлі. Після того, як українці довели, що хвалена російська військова машина – це щось на кшталт паперового тигра, для Кремля принизливо купувати зброю в таких місцях, як Північна Корея, яка і в кращі часи була зневаженою державою-клієнтом. Існують також важливі практичні міркування, які Путін повинен зважити, перш ніж обійняти Кіма», – пише Радченко.
По-перше, порушення режиму санкцій проти КНДР, який Росія роками допомагала будувати – це, мабуть, найменша з перешкод для Путіна. Тепер, коли Росія сама стала державою-парією, на яку накладено широкі західні санкції, цілком логічно, що Кремль може звернутися до своїх колег-відлюдників. Звісно, можна заперечити, що демонтаж режиму санкцій поховає всі надії на денуклеаризацію Пхеньяна, мету, якій Кремль теоретично все ще відданий. Але Путін цілком може вирішити, що це найменша з його проблем на даний момент.
Другий фактор важливіший. Зблизившись з КНДР, Кремль ризикує підірвати свої відносини з Південною Кореєю. Звичайно, війна в Україні вже завдала шкоди цим відносинам, оскільки Сеул приєднався до західних санкцій проти Росії. У 2022 році експорт Південної Кореї до Росії впав на 37% (імпорт скоротився на 15%). Але Сеул приєднався до цих санкцій неохоче, і багато південнокорейських компаній продовжують працювати в Росії.
«Південна Корея – це свого роду слабка ланка на західному санкційному фронті. І Кремль міг би використати це на свою користь, якби йому вистачило для цього тактичної кмітливості», – йдеться в статті.
Однак Путін може дійти висновку, що, налагодивши нові відносини з Пхеньяном, він зможе посилити свої важелі впливу на Південну Корею. Він може вирішити, що чим тіснішими стануть відносини між ним і Кім Чен Ином, тим більше південнокорейські політики будуть прагнути підтримувати діалог з Росією. Саме ця логіка наприкінці 1980-х років спонукала президента Південної Кореї Ро Те Ву розпочати політику «нордполітики», налагодження контактів з Москвою з метою тиску на Пхеньян. Фактично, загравання Путіна з КНДР на початку його президентства відбувалося саме за цією логікою.
Третє міркування, яке може впливати на Путіна, – це те, чи справді Північна Корея надійний партнер. Звісно ж, це не так.
«Пхеньян провів Холодну війну, експлуатуючи розбіжності між своїми союзниками і використовуючи їх один проти одного. Він виявився сумнозвісно свавільним і непередбачуваним і неодноразово вдавався до трюків, які могли втягнути Москву в небажану конфронтацію зі США», – пише Радченко.
Північна Корея також добре відома тим, що стає економічним тягарем для своїх неохочих друзів і партнерів. Поки не відомо, яку саме угоду Кім спробує укласти з Росією, але навряд чи він продасть себе дешево.
Незважаючи на ці міркування, Путін, цілком можливо, вже зробив стратегічний вибір на користь зближення з Північною Кореєю. Частково це наслідок нової ситуації, в якій опинилася Росія. Розпад світу, який з’явився після Холодної війни, і повернення до блокової ментальності, як правило, заохочують такого роду перегрупування. Слоном у кімнаті залишається давній спонсор Пхеньяна – Китай, який також зближується з Росією за логікою власного конфлікту зі США, що поглиблюється. Востаннє ці три країни були на одній хвилі наприкінці 1940-х і на початку 1950-х років; Той період не можна назвати щасливим часом для Північно-Східної Азії.
«Поки що незрозуміло, чи зустрінеться Кім Чен Ин з Путіним, але відносини між їхніми країнами явно змінюються. І не тому, що змінюється Північна Корея, а тому, що змінюється Росія. Вона починає все більше і більше бути схожою на Північну Корею. Незалежно від того, чи потрапить північнокорейська зброя на лінію фронту в Україні, чи ні, падіння Росії в глибини тиранії викличе задоволену посмішку на обличчі Кіма», – йдеться в статті.
