Сполучені Штати та інші країни члени НАТО стикаються з серйозними викликами щодо забезпечення своєї військової готовності та колективної обороноздатності в умовах, коли геополітичні обставини стають все більш напруженими. Редакційна стаття The Washington post розглядає ключові аспекти сучасної ситуації та її потенційні наслідки: від вторгнення Росії в Україну до питань витрат на оборону та дотримання обіцянок перед НАТО
Сполучені Штати та їхні західні союзники розпочали кампанію з посилення військової готовності, стимульовану серйозною загрозою, яку створило повномасштабне вторгнення Росії в Україну 18 місяців тому. Проте, попри те, що загальні витрати на оборону в Організації Північноатлантичного договору зростають, деякі з 31 країни-членів Альянсу зволікають з виконанням того, що всі визнають колективною відповідальністю.
Серед тих, хто пасе задніх є кілька найбагатших країн НАТО і світу – серед них Канада, Італія і Іспанія. Економічний потенціал лише цих трьох країн майже втричі перевищує російський. Проте кожна з них ще далека від досягнення мети НАТО – щорічно витрачати на оборону 2 відсотки валового внутрішнього продукту – мети, яку усі країни-члени домовились досягти до наступного року майже десять років тому. Щобільше, Альянс нині розглядає цей рівень видатків як мінімальний для протистояння зростаючим загрозам, що постають перед ним.
Наслідки виконання або невиконання видаткового тягаря НАТО є важливими як для геополітичного сигналу, так і для готовності на місцях. Оскільки путін переводить російську економіку на військові рейки для підтримки кривавої кампанії, яка може тривати роками, Захід повинен показати, що він мобілізує свої власні, набагато більш значні ресурси для довготривалої боротьби. Якщо цього не станеться, невдача лише підштовхне Кремль до думки, що час є його союзником.
Наслідки недосягнення цільового показника витрат НАТО на місцях так само серйозні. Канада, яка має дев’яту за величиною економіку у світі, є наочним прикладом.
Згідно з секретним документом Пентагону, отриманим The Post навесні цього року, самі канадські збройні сили цього року дійшли висновку, що через “постійний” дефіцит оборонних витрат Канада “не може провести велику [військову] операцію”, одночасно продовжуючи надавати допомогу Україні та очолюючи бойову групу з кількох тисяч військовослужбовців у Латвії, крихітній країні-члені НАТО, яка межує з Росією.
Ця та інші проблеми з військовою готовністю, набором і утриманням військовослужбовців, які визнали канадські офіційні особи, повинні викликати тривогу в Оттаві. У квітні колишні високопоставлені канадські військові, офіцери та експерти з питань безпеки й розвідки звернулися до уряду із суворим попередженням. “Роки стриманості, скорочення витрат, зменшення чисельності та відкладання інвестицій призвели до того, що обороноздатність Канади атрофувалась”, – заявили вони у відкритому листі.
Скупі військові витрати Канади також залишають її погано оснащеною, щоб допомогти своїм американським партнерам захищати континент в рамках Північноамериканського командування повітряно-космічної оборони, відомого як NORAD. Оттаві також бракує м’язів в Арктиці, де Росія і Китай активізують свою діяльність.
Попри це, і всупереч напруженості у відносинах з НАТО, що виникла через дефіцит коштів Канади, прем’єр-міністр Джастін Трюдо заявив союзникам, що Оттава ніколи не досягне встановленого Альянсом 2-відсоткового показника витрат на оборону, йдеться в секретному документі, який The Post отримав після його витоку в додаток для обміну повідомленнями “Discord“. На військові витрати Канада виділяє трохи менше 1,4 відсотка свого валового внутрішнього продукту. Сполучені Штати витрачають на оборону приблизно 3,5 відсотка ВВП.
Канада не є єдиним членом НАТО, який пасе задніх; цього року лише 11 з 31 члена Альянсу досягнуть або перевищать 2-відсоткову позначку. Італія, економіка якої трохи більша за канадську, виділяє на оборону лише трохи більше свого виробництва, ніж Канада.
Оттава зробила значний внесок в оборону і фінансову стабільність України, а також розселила десятки тисяч українських біженців. Але, попри нещодавні значні інвестиції в оборону – Канада заплатила 19 мільярдів доларів за 88 винищувачів F-35 американського виробництва цього року і витрачає вдвічі більше на модернізацію своїх можливостей NORAD, згідно з даними міністерства оборони, – інші великі держави НАТО рухаються швидше.
Франція, ядерна держава з могутньою армією, розпочала найбільші за півстоліття витрати на оборону і, як очікується, в найближчі кілька років досягне позначки у 2 відсотки. Німеччина, яка протягом багатьох років була відносним утриманцем в НАТО, минулого року оголосила про створення спеціального фонду в розмірі 100 мільярдів доларів для додаткових витрат на оборону протягом п’яти років; вона також збільшила регулярні військові витрати в бюджеті, навіть попри те, що витрати були скорочені майже в усіх інших категоріях. Берлін має намір досягти 2-відсоткового порогу наступного року, хоча після того, як фонд у 100 мільярдів доларів буде вичерпано, він знизиться.
Залишені напризволяще, більшість країн воліли б витрачати більше на масло і менше на зброю. Агресія Росії, а також зростаюча загроза з боку Китаю позбавили Захід цієї розкоші. Рішення Путіна розпочати найбільшу війну в Європі за останні 80 років, а також небезпека, яку Кремль представлятиме в осяжному майбутньому, означає, що західні країни не мають іншого вибору, окрім як відповісти на новий страхітливий виклик. Чим швидше всі вони отримають це повідомлення, тим краще.
