Розмови про рішення Анкари стати на бік Заходу проти Кремля почалися після зустрічі Ердогана з Байденом та турецького рішення погодитися на вступ Швеції до НАТО.
Ще два місяці тому багато хто на Заході вважав, що президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган може відійти від того, що вони вважали надто тісними відносинами з Володимиром Путіним.
Раніше турецький лідер зустрівся із президентом США Джо Байденом. Туреччина дозволила групі відомих українських командирів , які утримуються в країні в рамках угоди про обмін полоненими, повернутися на поле бою, що розлютило Росію. А ще Ердоган припинив блокувати вступ Швеції до НАТО , посиливши зусилля Альянсу щодо ізоляції Росії.
«Але не було жодних ознак серйозних змін у балансуванні Ердогана між Росією та Заходом у понеділок, коли він і Путін стояли пліч-о-пліч у Сочі і говорили про подальше розширення партнерства між їхніми країнами. За їхніми словами, вони збільшать обсяги торгівлі та працюватимуть разом над енергетичними питаннями, попри зусилля союзників Ердогана по НАТО, спрямовані на те, щоб підірвати російську економіку та обмежити її доступ до світових енергетичних ринків», – пише New York Times .
Вони також обговорили актуальнішу геополітичну тему: поновлення угоди про експорт українського зерна через Чорне море, хоча й не оголосили про жодний конкретний прогрес. На думку аналітиків, спільна поява лідерів дала зрозуміти, що їхні стосунки продовжуються і, ймовірно, продовжуватимуть розвиватися значною мірою тому, що обидві сторони більше виграють від партнерства, ніж втрачають.
Туреччина стала життєво важливим каналом для Росії, оскільки вона відмовилася приєднатися до західних санкцій і продовжує постачати Москві гостро необхідні товари. Для Анкари, яка бореться з економічною кризою, РФ виявилася благодатним ринком для турецького експорту. Також турецький уряд зміг зміцнити свої фінанси за рахунок відстрочених платежів за газ та російських депозитів у турецькому Центральному банку.
” Що стосується Ердогана, то, на мою думку, він живе в найкращому з двох світів “, – сказав професор міжнародних відносин в Університеті Бейкозу в Стамбулі Ахмет Касім Хан.
Турецькому лідеру вдалося зробити кроки на догоду своїм союзникам НАТО, погодившись на вступ Швеції до Альянсу і зустрівшись з Байденом, не ставлячи під загрозу чисельні переваги від своїх відносин з Путіним.
За словами Хана, Путін також отримує вигоду з відкритого каналу зв’язку з лідером країни НАТО, оскільки це дає непрямий спосіб донести свої погляди до інших членів Альянсу.
« Якби я був у Кремлі, я віддав би перевагу члену Альянсу, який іноді заважає і затягує вирішення питань, що мають тактичне значення для інших союзників. Добре мати когось такого серед своїх ворогів », – сказав Хан.
З того часу, як Росія вторглася в Україну 18 місяців тому, розшифрування відносин між Путіним та Ердоганом стає все більш складною головоломкою для західних політиків, які намагаються зорієнтуватися у складній дипломатії, пов’язаній з війною. Для Заходу Путін – головний винуватець конфлікту. США та інші члени НАТО намагаються зупинити його військову машину за допомогою санкцій.
Ердоган зайняв складнішу позицію, засудивши російське вторгнення та запропонувавши допомогу Україні, одночасно розширюючи економічні зв’язки своєї країни з Росією та називаючи Путіна «другом».
Такий підхід надав Ердогану унікальну дипломатичну роль, дозволивши Туреччині домовитися про обмін полоненими та зерновою угодою. Але його відмова уникати Путіна розчарувала союзників по НАТО і змусила деяких політиків у приватних розмовах поставити під сумнів, на чиєму він боці.
Цього літа з’явилися ознаки того, що Ердоган хотів би мати тепліші відносини зі своїми союзниками щодо НАТО. Під час зустрічі з Байденом турецький лідер говорив про «новий процес» із США. Ердоган привітав президента України Володимира Зеленського в Туреччині і заявив, що Україна «без сумніву заслуговує на членство в НАТО» – позиція, неприйнятна для Росії.
«Але у понеділок стало зрозуміло, наскільки тісно переплелися Росія та Туреччина. Путін зазначив, наскільки зросла торгівля між Росією та Туреччиною останніми роками. Він згадав про статус Туреччини як місце призначення для російських туристів, яким зараз важко мандрувати іншими країнами Європи », – йдеться у статті.
Торік Туреччину відвідало близько 5 мільйонів росіян, сказав Путін. Дві країни дедалі більше співпрацюють у енергетичних питаннях та планують робити це й надалі. Минулої зими Москва дозволила Ердогану відстрочити платежі за російський газ і дозволила турецькому уряду робити деякі платежі не в доларах, що послабило тиск на турецькі резерви.
Зі свого боку, Ердоган з гордістю говорив про атомну електростанцію, яку Росія будує біля узбережжя Середземного моря в Туреччині, і висловив зацікавленість у будівництві другої. Олександр Габуєв, директор Євразійського центру Карнегі, сказав, що лідери, ймовірно, обговорили інші питання.
До складу делегацій обох країн входили керівники Центральних банків, що дозволяє припустити, що йшлося про збільшення обсягів торгівлі у національних валютах. Габуєв також відзначив присутність Дмитра Шугаєва, директора Федеральної служби військово-технічного співробітництва Росії, що означає, що військові питання, ймовірно, також обговорювалися.
” Є підводна частина айсберга, про яку ми не знаємо “, – сказав Габуєв.
Попри розмови про посилення співпраці, лідери двох країн не змогли поновити чорноморську зернову угоду. Росія вийшла з неї в липні, заявивши, що не здобула очікуваних вигод.