І в Росії, і в Ізраїлі сьогодні суспільний договір дає тріщини під тягарем історії та розбіжностей щодо базових принципів і національної ідентичності. Ці умови сприяють все більш абсурдній і екстремальній риториці, деякі з яких говорять про найглибші страхи і занепокоєння людей.
Щоразу, коли суспільний договір у країні розпадається, з’являються умови для поширення чуток і абсурдних тверджень. Навіть якщо вони обурливі та очевидно безглузді, вони можуть виражати найглибші страхи та упередження людей.
Саме так сьогодні відбувається в Росії, де Сергій Марков, колишній радник президента Володимира Путіна, попередив, що Україна створює “суперсолдатів-геїв” для ведення війни проти його країни: “Військові теоретики та історики знають, яка армія в Греції була найсильнішою, пам’ятаєте? Спартанці. Їх об’єднувало гомосексуальне братство. Вони всі були гомосексуалістами. Такою була політика їхнього керівництва. Я думаю, що вони планують те ж саме для Збройних сил України”.
Звичайно, ця суміш гомофобії, фальшивої історії та натхненних коміксами Marvel ідей про суперсолдатів свідчить про те, що Марков не зацікавлений у заохоченні критичного мислення та аргументованого аналізу. Але це не має значення: такі ідіотські заяви, вочевидь, резонують принаймні з деякими важливими сегментами російського суспільства.
Таке ж безумство дедалі більше поширюється і на російську історичну пам’ять про головні національні травми та злочини. На нещодавній церемонії у Великих Луках, що в Псковській області Росії, священик, відомий як “отець Антоній”, окропив святою водою 26-футову статую Сталіна. Хоча “Церква постраждала” під час тривалого правління Сталіна, зауважив він, росіяни сьогодні повинні бути вдячні за те, що у них є так багато “нових російських мучеників і сповідників, яким ми зараз молимося і які допомагають нам у відродженні нашої Батьківщини”.
Від таких збочених міркувань лише один крок до того, щоб стверджувати, що євреї повинні бути вдячні Гітлеру за те, що він відкрив шлях до Держави Ізраїль. Насправді, саме це вже фактично сталося. Згідно з розслідуванням ізраїльського “13-го каналу” від 2019 року, майбутніх офіцерів ізраїльської армії у фінансованій державою військовій підготовчій школі “Бней Давид” навчають цьому рабини:
“Голокост не полягав у вбивстві євреїв. Нісенітниця. А те, що він був систематичним та ідеологічним, робить його більш моральним, ніж випадкові вбивства. Гуманізм, світська культура – це і є Голокост. Справжній Голокост – це плюралізм. Нацистська логіка була внутрішньо послідовною. Гітлер говорив, що певна група в суспільстві є причиною всього зла у світі і тому її треба знищити. … Бог роками кричав, що з діаспорою покінчено, але євреї не слухаються. Це їхня хвороба, яку має вилікувати Голокост. … Гітлер був найправеднішим. Звичайно, він був правий у кожному своєму слові. Його ідеологія була правильною. … Єдиною помилкою [нацистів] було те, хто був на якому боці”.
На цьому урок не закінчується. Учні також дізнаються про це:
“З Божою допомогою рабство повернеться. Неєвреї захочуть бути нашими рабами. Ці люди навколо нас мають генетичні проблеми. Запитайте середньостатистичного араба, ким він хоче бути. Він хоче бути під окупацією. … Вони не знають, як керувати країною чи ще чимось. Так, ми расисти. Ми віримо в расизм. Раси мають генетичні характеристики. Тому ми повинні подумати, як їм допомогти”.
Безумовно, цю екстремістську риторику відкрито підтримує лише крихітна фанатична релігійна меншість. І все ж, вона натякає на те, що лежить в основі політики нинішнього ультраправого уряду на Західному березі річки Йордан. Порівняння ситуації в Ізраїлі та на його окупованих територіях з нацистською Німеччиною може здатися безглуздим перебільшенням, і якщо неєврей зробить таке порівняння, його миттєво відкинуть як антисеміта; але якщо це роблять провідні єврейські діячі, до них варто прислухатися. Коли суспільство обгортає себе шарами тенденційного самовиправдання, потрібні люди зсередини, щоб відтягнути саван назад.
Розглянемо випадок Амірама Левіна, колишнього керівника Північного командування Армії оборони Ізраїлю. Нещодавно в інтерв’ю ізраїльському державному радіо про ситуацію на Західному березі річки Йордан він стверджує, що “там не було демократії протягом 57 років, там тотальний апартеїд. … ЦАХАЛ, який змушений здійснювати там суверенітет, гниє зсередини. Він стоїть осторонь, дивлячись на бунтівників-поселенців, і починає бути партнером військових злочинів”.
Коли його попросили конкретизувати, Левін згадав нацистську Німеччину: “Нам важко про це говорити, але це правда. Пройдіться по Хеврону, подивіться на вулиці. Вулиці, де арабам більше не дозволено ходити, тільки євреям. Це саме те, що сталося там, у цій темній країні”.
Те, що відставний генерал ЦАХАЛу міг дійти такого висновку, свідчить не лише про його надзвичайну етичну позицію, але й про те, наскільки все там погано. Але поки є такі ізраїльтяни, як Левін, є надія, тому що тільки завдяки солідарності і підтримці таких людей, як він, у палестинців Західного берега річки Йордан є шанс.
І в Росії, і в Ізраїлі сьогодні суспільний договір дає тріщини під тягарем колоніалізму і фундаментальних розбіжностей щодо основоположних принципів. Ці умови піддаються все більш абсурдним і екстремальним формам раціоналізації. Але тільки тому, що ви можете придумати причину для того, щоб щось робити, не означає, що ви повинні це робити. Коли суспільство фрагментується, протистояння хибним причинам часто вимагає більше сил, ніж слідування правильним причинам.
Автор: Славой Жижек, професор філософії в Європейській вищій школі, є міжнародним директором Інституту гуманітарних наук Біркбека Лондонського університету та автором останньої книги «Небеса в безладді» (OR Books, 2021).
Джерело: PS, США
