Завдяки поставкам F-16 Нідерланди залишаються серед лідерів військової допомоги Україні
“Нідерланди надають військову допомогу Україні, що перевищує пропорційну вагу країни [в західній коаліції]. На даний момент Нідерланди вже виділили 2,7 мільярда доларів, що є четвертим показником серед усіх європейських країн”, – нагадує Тімо Костер (Timo Koster), колишній кадровий дипломат нідерландського МЗС, нині – старший науковий співробітник у Центрі стратегії та безпеки Скоукрофта вашингтонської Атлантичної ради (Atlantic Council’s Scowcroft Center for Strategy and Security).
Тімо Костер прекрасно знає військову тематику: у 2008 – 2012 роках він був радником з оборони в представництві Нідерландів при НАТО, а потім перейшов на посаду директора з оборонної політики в міжнародному штабі альянсу. Видання New Atlanticist, що випускається Атлантичною радою, опублікувало 29 серпня його аналітичний огляд: “Голландці лідирують у наданні військової допомоги Україні. І ось чому” (The Dutch are leading the way on military aid to Ukraine. Here’s why).
Справді, Нідерланди не часто перебували в епіцентрі світової уваги у зв’язку з військовою тематикою. Між тим, країна-член НАТО з населенням у півтори Москви (17,8 мільйона осіб) за розміром військової допомоги, що надається Україні, поступається лише США, Німеччині, Сполученому Королівству та Польщі (згідно з останніми даними Кільського інституту світової економіки).
Останні тижні Нідерланди опинилися у фокусі уваги ЗМІ завдяки рішенню країни надати Україні свої бойові літаки General Dynamics F-16 (Fighting Falcon). Із 42 нідерландських F-16 “частина буде призначена для тренувань, а решта – для відправки в Україну”, – повідомив минулого тижня міністр оборони Кайса Оллонгрен (Kajsa Ollongren).
Нідерланди “прокинулися”, констатує Тімо Костер: “Хоча Нідерланди до війни перебували в самому низу списку країн НАТО за витратами на оборону, тепер вони пообіцяли фактично досягти цільового показника витрат у 2% від валового внутрішнього продукту (ВВП) у 2024 році. Наразі витрати Нідерландів на оборону вже становлять 1,7 % ВВП”. Костер конкретизує: “Інвестиції в обладнання (бойові літаки F-35, нові підводні човни, кібернетичні можливості тощо) продовжуватимуть зростати, а чисельність військового персоналу потрібно буде значно збільшити”.
Колишній нідерландський дипломат не без гордості пише: “Німеччина зрештою пішла за [нашим] прикладом з основними бойовими танками, а Данія і Норвегія спільно з Нідерландами постачають винищувачі F-16. Будемо сподіватися, що інші союзники по НАТО – і зокрема Сполучені Штати – наслідуватимуть їхній приклад”.
Військові експерти неодноразово наголошували, що створення в Україні військово-повітряного угруповання за стандартами НАТО – надскладне інженерне і структурне завдання, яке не можна вирішити за кілька місяців. Воно виходить за рамки постачання кількох десятків літаків і базового перенавчання пілотів. Йдеться про створення наземної інфраструктури обслуговування (включно з логістикою для запасних частин, витратних матеріалів), наземної цифрової інфраструктури обміну даними та інтеграції в загальну систему управління військами й радіолокаційної розвідки, навчання обслуговуванню всієї цієї системи: тобто не лише пілотів, а й авіатехніків, радіолокаційних і суміжних спеціалістів, і багато іншого. Без усього цього літаки стануть швидкою і легкою здобиччю ППО противника. США – єдина країна у світі, яка створила ефективну систему досягнення безкомпромісної переваги в повітрі, однак на це пішли десятиліття.
Генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Райан (Mick Ryan), нині – експерт вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), у своїй статті “Як Україна може виграти довгу війну” (How Ukraine Can Win a Long War), опублікованій 30 серпня в журналі Foreign Affairs, пише: “Сполученим Штатам, можливо, доведеться визнати, що їхня доктрина ведення дуже складної повітряно-наземної війни не повністю підходить для України… НАТО необхідно провести швидку переоцінку своєї доктрини вже зараз, щоб розробити адаптовану тактику і доктрину загальновійськових військ у стислі терміни. Це означає, що держави Заходу повинні знайти спосіб ведення наземних бойових дій в умовах, коли вони зазнаватимуть частих повітряних атак – те, чого їм не доводилося робити протягом кількох поколінь, але що Україна змушена робити зараз”.
Мік Раян високо оцінює дії генштабу України: “Складна і взаємопов’язана серія кампаній в Україні стала б тягарем навіть для найбільших і найбільш витончених західних військових інститутів… Удосконалюючи способи координації дій на різних рівнях у сучасних умовах без явної переваги в повітрі, на морі або у вогневій могутності, українці поєднали сучасну зброю, доктрину НАТО і – озброєння, напрацювання радянської епохи. Таким чином, вони виробили свій власний підхід до сучасної війни. Цей еволюціонуючий український спосіб ведення війни вартий вивчення… І центральною частиною українського способу ведення війни є здатність вчитися, засвоювати нове обладнання та ідеї, адаптувати тактику і стратегію”.
“Україна здатна швидко освоювати передові системи озброєння і, дійсно, може багато чому навчити Захід у сфері їх застосування”, – робить висновок експерт CSIS. У зв’язку з цим інтеграція десятків бойових літаків до наявної системи українських збройних сил не просто додасть вогневої потужності: на нас чекають цікаві відкриття у сфері тактики застосування військової авіації, і, зокрема, F-16 – імовірно, цікавіші, ніж просто використання застарілих бомбардувальників у якості віддаленої пускової установки ракет, як це найчастіше робить Росія.
Причина лідерства Нідерландів в авіаційному переоснащенні України очевидна, вважає Тімо Костер: “Тоді як міжнародне співтовариство здебільшого вважало за краще проігнорувати російську атаку на Крим і Донбас у 2014 році, нідерландці були втягнуті в конфлікт через знищення рейсу MH17 російською ракетою над Україною 17 липня 2014 року. На борту пасажирського літака авіакомпанії Malaysia Airlines, що прямував з Амстердама, перебували 193 (з 238) нідерландських пасажири, всі вони загинули. Це, у поєднанні з такими інцидентами, як спроба Головного розвідувального управління Росії (ГРУ) зламати мережу Wi-Fi Організації із заборони хімічної зброї в Гаазі у 2018 році, призвело до повороту у сприйнятті жителями Нідерландів безпеки в Європі. Вони на власному досвіді відчули загрозу, яку становить Путін”.
Але є і ще одна символічна причина позиції Амстердама, яку згадує експерт Атлантичної ради: “Нідерланди володіють унікальною особливістю: просування заснованого на праві міжнародного порядку записано в конституції країни як завдання уряду. Це стало причиною довгого послужного списку в галузі захисту прав людини, розвитку співробітництва в галузі безпеки, що підтверджується статусом Гааги як міжнародної столиці справедливості”. Саме в цьому голландському місті розташована штаб-квартира міжнародного кримінального суду, який видав 17 березня 2023 року ордер на арешт військового злочинця Володимира Путіна.
