В міру того, як європейські країни відмовляються від постачання звичайного російського природного газу трубопроводами, імпорт скрапленого природного газу з РФ до країн ЄС зріс на 40% від початку повномасштабного вторгнення в Україну, повідомляє британське видання The Guardian.
Водночас Бельгія та Іспанія стали другим та третім у світі найбільшими імпортерами російського зрідженого газу цього року, слідуючи за Китаєм, повідомляє інше британське видання Financial Times з посиланням на неурядову організацію Global Witness, метою якої є боротьба з корупцією. Серед трійки найбільших європейських імпортерів на останньому місці стоїть Франція, яка, однак, скоротила імпорт цього року у порівнянні з 2022 та 2021 роками.
«Купівля російського газу має такий самий вплив, як і купівля російської нафти. Обидва фінансують війну в Україні, і кожен євро означає більше кровопролиття. Поки європейські країни засуджують війну, вони кладуть гроші в кишені Путіна, – сказав Джонатан Норонья-Ґант, представник Global Witness. – Ці країни повинні узгодити свої дії зі словами, заборонивши торгівлю російським СПГ, який розпалює як війну, так і кліматичну кризу».
Згідно з інформацією сайту Statista.com, у Європі наразі розташовано 29 активних великомасштабних імпортних терміналів СПГ, більшість з яких є великими наземними об’єктами. Багато європейських країн залежать від постачання СПГ, однак лише Росія та Норвегія є експортерами СПГ на європейському континенті. Катар був провідним експортером СПГ до Європи, однак, Сполучені Штати випередили його цього року, як показує аналіз Global Witness.
Так, за повідомленнями видання Politico у квітні, Сполучені Штати пообіцяли відправити «щонайменше 50 мільярдів кубометрів» скрапленого газу до Європи 2023 року. У 2022 році ЄС імпортував 56 мільярдів кубометрів СПГ зі США, що більш ніж удвічі перевищує рівень попереднього 2021 року.
За підрахунками аналітичної компанії Kpler, які цитує Financial Times, російський зріджений газ становив 21,6 мільйона, або 16 відсотків, від 133,5 мільйона кубічних метрів імпорту зрідженого газу в ЄС (що є еквівалентом 82 мільярдів кубічних метрів природного газу) у січні-липні 2023 року. Таким чином, Росія стала другим за величиною постачальником СПГ до ЄС після США.
Для порівняння, загальний обсяг імпорту російського СПГ до ЄС у січні-липні 2021 року становив близько 15 мільйонів кубометрів, відзначає The Guardian.
За даними Global Witness, які наводить Financial Times, вартість зрідженого газу, імпортованого з січня по липень за цінами спотового ринку, склала 5,29 мільярда євро.
Водночас Іспанія та Бельгія заявили, що обсяги імпорту, які їм приписують, відображають не національні закупівлі цих країн, а той факт, що їхні порти є воротами до решти континенту, зауважує The Guardian. Так, у випадку Бельгії, порти Зеебрюґґе та Антверпен обслуговують 18 інших ринків, включаючи Францію та Німеччину, а сама Бельгія, за твердженнями уряду, споживає лише 2,8% газу, який надходить з Росії.
Скраплений газ не потрапив під санкції ЄС, що міністр енергетики Іспанії Тереза Рібера назвала «абсурдним» у березні цього року, зазначає Financial Times. Попри заклики урядів, європейські компанії-імпортери наразі не мають планів відмовлятись від постачання за наявними контрактами, «якщо тільки політики не заборонять це», цитує Financial Times старшого аналітика з питань СПГ консалтингової компанії ICIS Алекса Фролі.
Фактично, для відмови від російського зрідженого газу буде потрібно рішення на рівні ЄС, адже заборони в окремих країнах можуть призвести лише до того, що імпортери з інших держав, де нема обмежень, займуть їх місце, зазначає The Guardian.
Окрім аспекту солідарності з Україною, проголошеного більшістю країн Євросоюзу, та фактичного продовження фінансування російської агресії коштом валютних надходжень, подальша залежність від експорту енергоносіїв з Росії посилює вразливість країн ЄС до рішень Москви обмежити постачання, як це вже було у 2022 році, зауважує Financial Times.
«Шокує, що країни ЄС так важко працювали, щоб відмовитися від трубопровідного російського природного газу лише для того, щоб замінити його еквівалентом, який транспортується кораблями», – зауважує Джонатан Норонья-Ґант, якого цитує Financial Times.
