Поки українці не втомлюються боротися, західна підтримка не меншатиме.
За вісімнадцять місяців війни здатність України подолати руйнування та розлад, спричинені вторгненням Росії, була настільки вражаючою, що деякі сторонні спостерігачі навіть поставили під сумнів реальність війни. У соцмережах час від часу з’являються відеозаписи українців, які займаються повсякденними справами, з припущеннями, що ситуація в Україні не може бути такою серйозною, як стверджується, якщо ще можна відвідувати ресторани, вечірки біля басейну чи гуляти у парку, пише у своїй статті аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон.
«Ці цинічні твердження абсолютно не мають підґрунтю. Ознаки нормальності в сьогоднішній Україні не є доказом того, що війна є якимось перебільшенням чи фальшивкою, вони є свідченням мужності та стійкості, які допомагають українцям подолати страх найбільшого конфлікту в Європі після Другої світової війни», – зазначає автор.
Автор вказує, що з початку російського вторгнення у лютому 2022 року українська стійкість була однією з визначальних рис війни: «Коли Володимир Путін ухвалив рішення почати вторгнення, він, здається, щиро вірив, що будь-який збройний опір швидко розтане, і цілком очікував, що українська держава розпадеться протягом кількох днів. Натомість українські військові давали відсіч із великою майстерністю та хоробрістю, нанісши російським загарбникам караючих втрат і викликавши захоплення глядачів».
Крім поля бою, виявилися напрочуд міцними і державні структури України також. Президент України Володимир Зеленський задав тон у перші часи війни, заявивши про намір залишитися в українській столиці. Невдовзі обрані чиновники по всій країні наслідували цей приклад: парламент регулярно збирався в Києві, а муніципальна влада активно брала участь у безпеці та гуманітарному реагуванні на російське вторгнення.
Дікінсон зазначає, що не менш вражаючими були показники державного сектору України під час війни. Незважаючи на постійну загрозу російського бомбардування, українські потяги продовжують курсувати вчасно, відіграючи ключову роль у евакуації громадянського населення та слугуючи рятівним колом для заблокованої української економіки. Українська пошта часто була однією з перших організацій, які відновлювали діяльність у щойно звільнених регіонах, і навіть знайшла час випустити серію яскравих поштових марок на честь української війни. Тим часом розумне управління Національного банку України запобігло обвалу валюти та зберегло значний рівень економічної стабільності. Енергосистема країни змогла витримати піврічну кампанію російських авіаударів і навіть відновила експорт енергоресурсів навесні 2023 року.
Подібна міцність була продемонстрована у всьому приватному секторі.
«Кожна окрема компанія, яка сьогодні працює в Україні, має унікальну історію про силу та стійкість у часі війни, але всі вони об’єднані спільним знаменником української стійкості. Незліченні українські фабрики, агропідприємства, офісні центри, торговельні центри, ресторани та готелі знайшли креативні способи залишатися активними, долаючи виклики війни, включаючи регулярні російські повітряні нальоти та відключення електроенергії, блокаду чорноморських портів України та розпад усталеного ланцюга постачання. У більшості інших європейських країн будь-який із цих факторів був би достатнім, щоб зупинити повсякденне життя. Українці просто відмахнулися від цього всього і продовжили жити, незважаючи ні на що», – наголошує аналітик.
Він додає, що завдяки чудесам українських мобільних операторів та інтернет-провайдерів українці залишалися на зв’язку протягом усієї війни. Неймовірно, але жвава ІТ-індустрія країни фактично зросла з початку вторгнення, завдяки швидкому розширенню екосистеми технологічних стартапів, які постачають безпілотники та інше інноваційне обладнання української армії. Українська банківська система також виявилася міцною, з високим ступенем довоєнної цифровізації, яка допомогла мінімізувати економічні зриви на тлі руйнівного нападу Росії.
Автор зазначає, що, звичайно, це все не могло запобігти серйозним економічним збиткам та падінню ВВП України у 2022 році на 29,1%, однак у той час, коли Росія активно веде курс на повне знищення української державності, цьогорічні скромні прогнози зростання вражають . За його словами, останні вісімнадцять місяців стали найкращим стресс-тестом, і українська економіка пройшла його з відзнакою.
«Виняткова адаптивність України багато в чому завдячує великому попередньому досвіду подолання кризових умов. Адже для переважної більшості українців усі 1990-ті були однією тривалою кризою. Потім країна пройшла через тривалі періоди політичної турбулентності, спричинені Помаранчевою революцією 2004 року та Революцією Євромайдану 2014 року, а також російським вторгненням до Криму та восьмирічною війною на сході України. Для українців, які виросли та досягли зрілості після розпаду Радянського Союзу, нестабільність ніколи не була далекою. Це не спадщина, до якої хтось би активно прагнув, але вона сприяла твердості та стійкості, які виявилися критично важливими, коли країна бореться за виживання проти триваючого вторгнення Росії», – вказує він на основи стійкості українців.
Пітер Дікінсон вважає, що ці якості будуть дуже потрібні українцям і в найближчі місяці, адже високі витрати та повільний прогрес нинішнього контрнаступу України вже випробовують рішучість нації, тоді як постійні російські ракетні атаки та інші звірства стають бременем для українців.
«На цей момент наявні дані вказують на рішучу готовність продовжувати боротьбу, причому останні опитування постійно виявляють переважну опозицію будь-якому виду компромісу з Кремлем. Цей рішучий настрій відображає екзистенційний характер конфлікту. Українці добре знають геноцидний план Росії та визнають, що якщо вони припиняти воювати, їхня країна перестане існувати», – підкреслює аналітик.
Водночас, за його словами, у Кремлі на це дивляться з глибоким незадоволенням та наростаючою тривогою, адже перспективи вирішальної військової победи Росії вже давно минули.
«Путін покладає надії на те, щоб пережити Захід та ізолювати Україну, перш ніж зрештою зламати волю країни до боротьби. Російський диктатор активно готується до тривалої війни і, схоже, переконань, що демократичний світ устане підтримувати Україну», – додає він.
Автор зазначає, що важко уявити, щоб будь-який західний лідер залишив український народ, якщо його рішучість протистояти Росії не стане помітно слабшати.
«Так було з перших днів російського вторгнення, коли чиста зухвалість українського опору глибоко вплинула на зовнішню аудиторію та виявилася важливою для завоювання громадської думки у всьому західному світі. Ця народна підтримка справи України допомогла переконати західних лідерів надати дедалі більше військової допомоги, що змінило хід усієї війни. Якби мільйони простих українців не продемонстрували такої надихаючої хоробрості, цілком можливо, що Захід вирішив би залишитися осторонь, як це було під час вторгнення Росії до Грузії у 2008 році та окупації Криму у 2014 році. Цього не сталося весною 2022 року, і навряд чи це станеться, доки незмінною є надзвичайна стійкість України», – резюмує він.
