Група високопоставлених габонських військових оголосила на національному телебаченні про захоплення влади. За кілька днів після спірних президентських виборів 12 військових заявили, що анулюють їхні результати, закривають кордони та розпускають державні установи. За словами бунтівників, президент Алі Бонго Ондімба, який переобрався на третій термін, зараз перебуває під домашнім арештом, його син затриманий.
У разі успіху переворот стане восьмим у Західній та Центральній Африці з 2020 року, пише ВВС.
Офіцери, які захопили владу, стверджують, що представляють усі сили безпеки та оборони Габона. Проте, як повідомляє Reuters, після трансляції у столиці країни Лібревілі було чути гучні звуки пострілів. На думку редактора Всесвітньої служби Бі-бі-сі в Африці Вілла Росса, це говорить про те, що переворот, можливо, поки що не увінчався повним успіхом.
Остання спроба силою захопити владу в Габоні була зроблена в 2019 році. Тоді вона закінчилася безуспішно.
Заява військових з’явилася невдовзі після оголошення результатів суботніх виборів: виборчий орган Габона повідомив, що президент Алі Бонго залишиться при владі на третій термін, набравши трохи менше двох третин голосів.
Сім’я чинного президента Алі Бонго керує країною з 1967 року. Його батько Омар Бонго обіймав посаду президента понад 40 років і не раз був викритий у корупції.
Алі Бонго прийняв кермо влади свого батька в 2009 році. У 2016 році він із невеликою перевагою переобрався на новий президентський термін. Вибори супроводжувалися насильством та звинуваченнями у зловживаннях.
«У відповідь на безвідповідальне, непередбачуване управління, що призводить до погіршення соціальної згуртованості, що триває, яке ризикує привести країну до хаосу… ми вирішили захистити світ, поклавши край нинішньому режиму», – заявив один з військовослужбовців, виступаючи на телеканалі Gabon 24 від імені « Комітету з переходу та відновлення інститутів».
«Ми закликаємо до спокою та безтурботності громадськість, громади братніх країн, які проживають у Габоні, та габонську діаспору, – заявив один із офіцерів. – Ми підтверджуємо нашу відданість дотримання зобов’язань Габону перед національною та міжнародною спільнотою».
За даними виборчого комітету Габона, на суботніх виборах Бонго набрав 64,27% голосів. Голова виборчого центру Мішель Стефан Бонда, який оголосив результати виборів рано-вранці, повідомив, що основний суперник Бонго, Альберт Ондо Осса, посів друге місце з 30,77%.
Опозиція вважала результати виборів сфальшованими. Головний суперник Бонго Альберт Ондо Осса поскаржився, що на багатьох виборчих дільницях були відсутні бюлетені з його ім’ям, а коаліція, яка їм представлялася, заявила, що в бюлетені були внесені імена деяких з кандидатів, які зняли свої кандидатури ще до виборів.
На виборах були відсутні міжнародні спостерігачі, на час голосування припинили мовлення деякі іноземні телеканали, влада відключила інтернет і ввела комендантську годину в нічний час по всій країні.
Група «Репортери без кордонів» заявила, що іноземним ЗМІ було заборонено з’являтися в країні для висвітлення голосування Все це викликало побоювання щодо прозорості виборчого процесу.
Глава зовнішньополітичного відомства Європейського союзу Жозеп Боррель заявив, що міністри оборони країн блоку обговорять ситуацію у Габоні.
«Якщо це підтвердиться, то йдеться про черговий воєнний переворот, який посилює нестабільність у всьому регіоні, – сказав Боррель на зустрічі міністрів оборони країн ЄС у Толедо. – Весь регіон, починаючи з Центрально-Африканської Республіки, потім Малі, потім Буркіна-Фасо, тепер Нігер і, можливо, Габон, перебуває в дуже складній ситуації, і, звичайно, міністри … повинні глибоко замислитися над тим, що там відбувається і як ми можемо покращити нашу політику щодо цих країн».
“Це велика проблема для Європи”, – додав він.
Франція стежить за подіями в Габоні “з найбільшою увагою”, заявила прем’єр-міністр країни Елізабет Борн.
У разі успіху переворот стане восьмим у Західній та Центральній Африці з 2020 року.
Проте більшість інших переворотів відбулися далі на північ, у Сахельському регіоні, де часті заколоти ісламістів підірвали довіру до демократично обраних урядів, які, на думку багатьох, не справляються із захистом цивільного населення.
Перевороти в Африці
Як зазначає кореспондент Бі-бі-сі в Найробі Пітер Мваї, військові перевороти стали звичайним явищем у деяких регіонах Африки протягом десятиліть після здобуття незалежності. Потім настав період відносної стабільності, але зараз їхня кількість знову зростає.
Переворот у Габоні стався лише через місяць після того, як військові захопили владу в Нігері .
У 2022 році відбулися два перевороти в Буркіна-Фасо, а також невдалі спроби перевороту в Гвінеї-Бісау, Гамбії та острівній державі Сан-Томе та Прінсіпі.
2021 року в Африці було шість спроб перевороту, чотири з яких були успішними.
Минулого року високопосадовець Африканського союзу Мусса Факі Махамат висловив стурбованість «відродженням неконституційної зміни уряду».
Переворот можна визначити як незаконну та відкриту спробу військових чи цивільних чиновників усунути чинних лідерів.
У дослідженні двох американських учених, Джонатана Пауелла та Клейтона Тайна, було виявлено понад 200 таких спроб в Африці, починаючи з 1950-х років. Приблизно половина з них виявилася успішною.
Загальна кількість спроб державного перевороту в Африці в період з 1960 по 2000 становила в середньому близько чотирьох на рік.
Пауелл вважає, що це не дивно з огляду на нестабільність, з якою зіткнулися багато країн у роки після здобуття незалежності: «В африканських країнах існували умови, типові для переворотів, такі як бідність та низькі економічні показники. Коли в країні відбувається один переворот, це часто означає, що і наступний не за горами».
На початку XXI століття кількість переворотів знизилася, але останні роки знову зросла.
У 2020 році стався лише один переворот (у Малі).
У 2021 році – вже п’ять (у Чаді, Малі, Гвінеї, Судані та Нігері).
У 2022 році також було п’ять спроб, причому дві з них – обидві у Буркіна-Фасо – мали успіх.
Цікаво, що паралельно зі зростанням кількості військових переворотів у країнах Африки збільшується російська присутність.
Першою країною, де з’явилися спочатку найманці з приватної військової компанії Вагнера, а потім і російські військові фахівці, стала в 2018 Центральноафриканська республіка, коли в складній політичній ситуації опинився президент Фостен-Арканж Туадера.
У січні 2021 року президент Туадера успішно переобрався на новий термін, а російські військові та найманці допомогли йому утримати контроль над більшою частиною території країни.
Після ЦАР найманці з Росії з’явилися й у Лівії, де на той момент кілька років тривала громадянська війна.
До Судану російські найманці заходили спочатку із завданням допомогти зберегти владу президенту Омару аль-Баширу. Але у 2019 році його було зміщено зі своєї посади внаслідок військового перевороту.
Досить швидкоплинною виявилася присутність найманців із Росії в Мозамбіку, куди вони заходили восени 2019 року зі спробою допомогти місцевою владою впоратися з ісламістськими угрупованнями, що діють у північних провінціях країни на кордоні з Танзанією.
Зрештою, у серпні 2021 року російські найманці з’явилися в Малі, де за кілька місяців до цього стався військовий переворот. Поява там росіян збіглася зі скороченням французького військового контингенту, який діяв у країні в рамках операції «Бархан».
Ндубуїсі Крістіан Ані з Університету Квазулу-Натал вважає, що народні повстання проти диктаторів, які тривалий час перебували при владі, призвели до збільшення кількості переворотів в Африці.
«Хоча народні повстання легітимні та очолюються народом, їх успіх часто визначається рішеннями, які приймають військові», – каже він.
Загалом Африка пережила більше переворотів, ніж будь-який інший континент. Із 18 переворотів, зареєстрованих у світі з 2017 року, всі, крім одного – у М’янмі у 2021 році, – сталися в Африці.
