Настав час для серйозної розмови про те, як притягнути білоруського диктатора Олександра Лукашенка до відповідальності за його участь у жорстокому повномасштабному вторгненні Росії в Україну, пише Кеті ЛаРок для Atlantic Council.
Настав час для серйозної розмови про те, як притягнути білоруського диктатора Олександра Лукашенка до відповідальності за його участь у повномасштабному вторгненні Росії в Україну. Лукашенко десятиліттями жорстоко тероризував власний народ, фальсифікуючи вибори, ув’язнюючи десятки тисяч людей, змушуючи сотні тисяч тікати з Білорусі заради власної безпеки та намагаючись викорінити незалежний активізм. За останні півтора року він став ключовим співучасником брутального вторгнення Владіміра Путіна в Україну. Лукашенко не є пасивним актором на периферії цього конфлікту; він несе пряму відповідальність за значну частину руйнувань в Україні.
Перш за все, Лукашенко дозволив приблизно 30 000 російських військових потрапити на білоруську територію перед повномасштабним вторгненням, що дозволило Путіну здійснити бліц-криг на Київ на початку 2022 року, який зрештою провалився. Мало того, що російські війська могли організувати свій північний наступ з білоруської землі, так ще й є свідчення того, що системи протиповітряної оборони, управління повітряним рухом і заправні станції країни були передані під військове командування Кремля. Білоруські лікарні навіть використовувалися для лікування поранених російських солдатів. Звірства росіян, які українські слідчі задокументували в таких містах Київської області, як Буча, Ірпінь та Бородянка, стали можливими лише завдяки співучасті Лукашенка у війні.
По-друге, до жовтня 2022 року Лукашенко регулярно дозволяв запускати російські ракети з території Білорусі по цілях на території України, що він публічно визнав. Сотні російських ракет були випущені з території Білорусі на ранніх етапах повномасштабного вторгнення, що призвело до руйнівних наслідків для цивільного населення України. За оцінками Управління Верховного комісара ООН з прав людини, з початку повномасштабного вторгнення було вбито щонайменше 9 000 українських цивільних осіб, хоча вважається, що справжня цифра значно вища. Не всі ці смерті є наслідком ракетних ударів, завданих з території Білорусі, але багато з них є такими.
По-третє, швидко зростає кількість доказів того, що режим Лукашенка також займається систематичним викраденням українських дітей з окупованих регіонів України. Дані, представлені білоруськими демократичними силами, свідчать про те, що з вересня 2022 року по травень 2023 року понад 2100 українських дітей були примусово вивезені до так званих оздоровчих таборів і санаторіїв у Білорусі. Нагадаємо, що примусове переміщення дітей з однієї групи в іншу є актом геноциду відповідно до Конвенції ООН про запобігання геноциду.
Щодо перших двох правопорушень, причетність Лукашенка підпадає під ознаки злочину агресії. Згідно з визначенням Організації Об’єднаних Націй, злочин агресії може бути доведений, коли країна “[дозволяє], щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншій державі, використовувалася цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави”. Таким чином, Лукашенко повинен бути притягнутий до відповідальності разом з Путіним за злочин агресії в спеціальному міжнародному трибуналі.
Критично важливо, що створення спеціального міжнародного трибуналу за злочин агресії дозволить обійти потенційний імунітет глави держави, який може обмежити інші механізми притягнення до відповідальності і перешкодити переслідуванню Лукашенка. Такий підхід вже отримав підтримку кількох країн, зокрема й українського уряду. Його також підтримала низка міжнародних організацій, зокрема Європейський парламент і Парламентська асамблея Ради Європи.
Шукаючи справедливості за систематичне викрадення українських дітей, ми повинні звернутися до Міжнародного кримінального суду (МКС), який вже видав ордери на арешт Володимира Путіна та Уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової у відповідь на їхню роль у ймовірних масових викраденнях. Білоруські та російські державні ЗМІ відкрито висвітлювали низку потенційно інкримінуючих заяв Лукашенка, в яких він визнає причетність свого режиму до насильницького переміщення українських неповнолітніх.
У червні 2023 року Лукашенко публічно заявив: “Я поїхав до Путіна, сказав: “Давайте витрачати частину союзного бюджету на цих дітей”. Так ми почали їх привозити”. Таке визнання свідчить про політичну домовленість на найвищому рівні білоруського та російського урядів про викрадення українських дітей. У відповідь на зростаючу кількість доказів українські та литовські генеральні прокурори розпочали розслідування ролі Білорусі у викраденні дітей. Необхідні подальші розслідування, щоб повністю оцінити масштаби ролі білоруського режиму, але наявні у відкритому доступі дані підтверджують висновок про те, що МКС повинен видати додатковий ордер на арешт Лукашенка.
Оцінюючи численні порушення прав людини, скоєні Лукашенком і його режимом, важливо підкреслити, що білоруський народ не винен у цьому. Білоруси також заслуговують на відповідальність за злочини, скоєні проти них їхніми лідерами. Репресії, яких вони зазнали, були жорстокими, нелюдськими і тривають досі. Правосуддя не може завершитися притягненням до відповідальності за злочини Лукашенка проти України; воно повинно пройти повне коло, щоб розглянути злочини, скоєні в Білорусі. Тим часом, повна відповідальність за війну проти України дає можливість притягнути до відповідальності Путіна та його спільників, головним серед яких є Лукашенко. Ми повинні скористатися цим моментом.
