Українська влада заявляє – шантаж окупаційних сил на Запорізькій АЕС останнім часом загострився у зв’язку з контрнаступом ЗСУ. В Міністерстві енергетики закликали міжнародну спільноту негайно запровадити санкції проти російської атомної галузі, щоб спонукати росіян до перемовин щодо деокупації Запорізької АЕС, адже “всі можливі опції, які були використані, не дають результату”. Посилення ядерної риторики Росії свідчить про те, що Кремль не виявляє інтересу у змістовній дипломатії, заявив на засіданні Рабдезу ООН 17 серпня заступник постійного представника США при ООН Роберт Вуд. “Якби Росія була стурбована зменшенням конфлікту та пом’якшенням можливого незаконного використання зброї, вона б припинила цю війну, вивела свої сили, а не посилювала ядерну риторику, ракетні обстріли, порушення прав людини та резолюцій Ради Безпеки ООН і Статуту ООН”, – вказав американський дипломат.
Про небезпеку атомної катастрофи, песимістичні сценарії та санкції проти атомної галузі Росії журналіст Української Служби Голосу Америки Олексій Коваленко поспілкувався з дослідницею атомної енергетики Гарвардського університету Мар’яною Буджерин.
Олексій Коваленко: Нещодавно були повідомлення, що через дії російських сил на четвертому енергоблоці ЗАЕС стався витік води. Наскільки небезпечною є ситуація з точки зору технічного обслуговування ЗАЕС?
Мар’яна Буджерин: Ситуація є надзвичайно небезпечною зараз на ЗАЕС і щодня вона загострюється. Зокрема, з двох причин. Перше те, що ви згадали, обладнання не отримує належного догляду, не отримає належних компонентів.
Друга причина – це критичний брак персоналу. Дуже багато персоналу [потрібно для обслуговування], це висококваліфіковані фахівці, ліцензовані нашим українським регулятором. Багато з них вже виїхало, евакуювалося, багато з них зазнали тортур, знущань з боку російських окупантів. І зараз, наскільки нам відомо, на енергоблоках немає жодного ліцензованого оператора, жодного ліцензованого фахівця, навіть незважаючи на те, що п’ять із шести зараз зупинені, в холодному стані.
О.К.: У липні міністр енергетики України Герман Галущенко заявив, що значно посилився шантаж російських сил щодо ЗАЕС після початку контрнаступу України. Чи бачите ви зараз ризики підриву ЗАЕС?
М.Б.: Ризики підриву існували від того моменту, коли ЗАЕС опинилася в руках російських окупантів. Відповідно, ми бачимо закономірність – відбувається загострення і розігрується ця карта – ядерний шантаж на ЗАЕС російськими окупантами, коли це політично вигідно росіянам.
Росіяни використовують це як політичну карту, як політичний важіль. Нагнітають страхи підриву станції постійно звинувачують, що українці можуть щось робити.
О.К.: Американське ядерне товариство зробило оцінку найгірших сценаріїв для Запорізької атомної електростанції – це бомбардування та навмисний підрив реакторів чи сховища відпрацьованого палива. Відповідно до цих висновків, ці найгірші сценарії не вплинуть на здоров’я людей і це не буде схоже на Чорнобильську атомну катастрофу. На вашу думку, наскільки реалістичні ці сценарії?
М.Б.: Я не цілком погоджуюся з американським ядерним товариством. Все-таки на території ЗАЕС зберігаються тонни ядерного палива. Так, це не буде Чорнобиль. Там інший реактор, ризики дещо відрізняються.
Але незважаючи на це, якщо росіяни захочуть створити інцидент, створити там аварію з викидом радіоактивних речовин, вони, очевидно, можуть це зробити, і можуть зробити це досить легко. Є багато різних систем і вузлів, і арматури, де можна закласти вибухівку.
Якщо вони підірвуть і не дадуть українському персоналу запобігти аварії, то це паливо розплавиться за декілька годин; в стані гарячого зупину, це може бути декілька діб, і тоді воно проплавить контейнер, в якому воно знаходиться, і все це може вийти в ґрунтові води, в ґрунт, і потрапити до Дніпра, потрапити в Чорне море і так далі.
Тобто, навіть якщо, можливо, не буде такого самого вибуху, який був на Чорнобильській АЕС, забруднення навколишнього середовища є дуже можливим і ймовірним варіантом.
О.К.: Нещодавно міністр енергетики в інтерв’ю Голосу Америки говорив, що єдиний спосіб змусити росіян вести перемовини щодо ЗАЕС — це санкції проти атомного сектору. Чи це так, на вашу думку?
М.Б.: Санкції проти атомного сектору, зокрема, Росатому, який є частиною окупаційних сил на ЗАЕС, це звичайно справедлива і доцільна дія з боку міжнародного співтовариства.
Чи змусить це російську владу змінити своє ставлення? Я, звичайно, сумніваюся, що тільки санкції проти Росатому і російської ядерної галузі, якось корінним чином повернуть хід подій.
Ми бачимо, що дії Росії не змінилися, плани не змінилися і після того, коли Захід ввів санкції на газ, на нафту, на інші сектори її економіки. Я думаю, сподіватися на якісь такі політичні чи економічні важелі було б занадто оптимістично.
О.К.: Наскільки Захід зараз все ж таки залежний від російського урану? І чи це є причиною, чому не накладаються серйозні санкції західними країнами на російську атомну галузь?
М.Б.: Росія зараз тримає великий шмат цього ядерного світового ринку, як і уранової руди, десь близько 30%, так і послуги збагачення цього урану і виробництва низько збагаченого урану. Все це десь близько 40-45% світового ринку.
Так сталося вже після розпаду Радянського Союзу з багатьох причин. Зокрема з тих, що це все було набагато дешевше собівартість цього в Росії, аніж в інших країнах, розвинутих країнах.
І тому за ці роки на Заході, зокрема в США, Канаді, Великій Британії, Франції уряди дозволили атрофуватися багатьом потужностям в цій галузі. Це треба відбудовувати, це треба знову перезапускати, це не питання декількох місяців чи навіть декількох років.
