Президент Росії Володимир Путін не відвідуватиме особисто саміт країн BRICS 22-24 серпня у Йоганнесбурзі, Південна Африка. Натомість Росію представлятиме очільник МЗС Сергій Лавров, а Путін очікувано буде присутній по відеозв’язку.
Його неявка красномовно говорить про ізоляцію Росії і про звуження горизонтів Путіна, вважає аналітик CNN Нейтен Годж.
Але чи справді важливо, що Путін не відвідає саміт особисто, а лише поспілкується з його учасниками по відео? Адже сам Путін заявив журналістам ще 29 липня, що не вважає свою присутність у БРІКС «важливішою за мою присутність зараз у Росії», як зауважує CNN, цитуючи російське державне інформаційне агентство ТАСС.
Про те, що Путіне не приїде, заявив ще 19 липня офіс південноафриканського президента Сиріла Рамафоси, наголосивши, що таке рішення було прийняте «за взаємною згодою» сторін.
Цьому рішенню передувало те, що у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна та російської уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової за ймовірні злочини депортації українських дітей до Росії. Цей ордер МКС поставив Південну Африку у вкрай незручне становище: як країна, яка приєдналася до міжнародної угоди про суд, Південна Африка зобов’язана заарештовувати осіб, як того вимагає МКС.
Звісно, Кремль відкидає будь-які натяки на те, що Путін не їде на саміт BRICS через ордер МКС. Також речник Путіна Дмитро Пєсков спростував конфіденційні заяви президента Рамафоси про те, що Росія нібито розглядатиме арешт Путіна як «оголошення війни», повідомляє CNN.
Водночас Путін є рішучим прихильником так званого «багатополярного світового порядку» і всіляко підтримує структури на кшталт BRICS як противагу міжнародним інституціям, де лідерами є США та західні союзники. Хоч війна Росії проти України викликала загальне засудження і неабияку протидію з боку західних країн та інституцій, Росія наразі активно бореться за вплив і підтримку у країнах глобального півдня, до яких зазвичай зараховують багато країн Африки, Південної Америки та Азії.
Тож участь у міжнародній події з ключовими країнами цієї групи була б зручним приводом для Путіна показати себе як впливового гравця на міжнародній арені, а також дала б йому змогу особисто продовжити просування свого бачення належного світового порядку. Цю можливість наразі втрачено, вважає Нейтен Годж.
Водночас очікується, що на саміті BRICS будуть присутні лідери інших членів економічного блоку, зокрема, президент Південної Африки Сиріл Рамафоса, лідер Китаю Сі Цзіньпін, президент Бразилії Луїс Лула да Сілва та прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді.
Припускати, що Путіна могли б заарештувати на саміті в Йоганнесбурзі було б недоречно, на думку Годжа. Однак, вочевидь людина, яка розв’язала катастрофічну війну проти України, тепер вважає, що її можливості до подорожей вкрай обмежені, хоч Путін і продовжує мати вільний доступ до Китаю, дружніх до Кремля країн Центральної Азії, Ірану та Білорусі. Тож відсутність Путіна на саміті BRICS, вірогідно, матиме репутаційні втрати для Росії.
«Незалежно від мотивів, з будь-якого погляду, неявка Путіна на саміт не є хорошою для Москви», – підсумовує Годж.
З цієї точки зору цікавим також є не досить вдалий саміт Росії з африканськими країнами, який відбувся 27-28 липня у Санкт-Петербурзі. Саміт, покликаний посилити позиції й зв’язки Росії з африканськими країнами, відвідали менше половини лідерів континенту, що викликало неабияке невдоволення у Москві й підкреслило ізоляцію Росії та самого Путіна, зазначають аналітики CNN Радіна Гігова, Анна Чернова, Софі Танно та Німі Прінсвілл.
Це сталося навіть всупереч тому, що багато африканських країн залежні від Росії щодо постачання збіжжя; деякі з них навіть висловили глибоке занепокоєння щодо агресії Росії проти України. Кремль традиційно поклав відповідальність за такі результати саміту на США та західні країни, які начебто чинили «безпрецедентний тиск» на африканські країни, щоб завадити зустрічі, зазначає CNN.
«Кінець однополярного світу, на думку Путіна, схоже означає, що Росія може займатися кривавою справою окупації України, не обмеженої міжнародними нормами, під фальшивим прапором звільнення», – підсумовує Годж.
Таким чином, усі ці останні події є неабияким контрастом часу перед початком повномасштабного вторгнення, коли «світові лідери по черзі курсували до Москви, щоб спонукати лідера Кремля відступити від краю прірви та скасувати будь-які плани нападу [на Україну]», як зазначає Годж.
