Світ наклав на Росію близько 15 тисяч санкцій, але Кремлю вдається обійти найголовніші
Повномасштабна війна Росії проти України викликала шквал міжнародного осуду, і країни як на Заході, так і за його межами запровадили безпрецедентні санкції проти Росії. Їхня мета полягала в тому, щоб обмежити військовий потенціал Росії шляхом зменшення її доходів і блокування доступу до імпорту високотехнологічного військового обладнання.
Хоча санкції послабили російську економіку, вони не досягли своїх амбітних цілей – переважно тому, що Росія знайшла способи обійти багато з них. Для цього Кремль застосовує міжнародні корупційні механізми, покладається на посередників із третіх країн та використовує лазівки в торгових обмеженнях.
Глобальна корупція допомагає Росії
Санкції накладають обмеження на те, що Росія може продавати чи придбати – їй заборонено купувати західні мікросхеми та зброю. Кремль знайшов простий спосіб, як із цього викрутитися. Якщо росіяни не можуть купувати військову техніку напряму, то хтось інший може зробити це за них – наприклад, тіньові компанії, пов’язані з Кремлем.
Схема проста. Пов’язані з Росією компанії засновують дочірні організації по всьому світу, часто реєструючи нові фірми в офшорних гаванях або в країнах, де законодавство є доволі слабким або й відсутнім. Щоб заплутати всі ці домовленості, дочірні компанії породжують потомство у формі інших дочірніх компаній, і так цей ланцюжок тягнеться й продовжується. Результат схожий на гігантську матрьошку, за винятком того, що дочірні компанії та компанія-засновниця часто не мають нічого спільного, крім власників. Відстежити зв’язки між кінцевим бенефіціаром (реальним власником) і компанією-покупцем надзвичайно важко.
Отак через довгий ланцюг різних компаній, пов’язаних лише прихованим власником, санкційні товари – як-от мікрочіпи, дрони та інші високотехнологічні інструменти – потрапляють у Росію.
Дві третини компонентів, вилучених з російської зброї на передовій, містять чіпи та мікропроцесори виробництва США та інших західних компаній
Недавнє журналістське розслідування показало, що дві третини компонентів, вилучених з російської зброї на передовій, містять чіпи та мікропроцесори виробництва США та інших західних компаній. У російській військовій техніці виявили компоненти з 1000 іноземних компаній, і ймовірно, що всі вони були придбані нелегально.
Ще один приклад – постачання китайських дронів DJI. Хоча Китай не приєднався до санкцій проти Росії, китайський уряд заявив, що не буде продавати безпілотники жодній зі сторін російсько-української війни. Проте потік китайських безпілотників у Росію не припинявся, а Україна закупити ці дрони вже не може. Безпілотники приходять через треті компанії, пов’язані з Росією, які через тіньові структури в США, Гонконгу та інших країнах купують технології, що потрапили під санкції.
Створення компаній-посередників дозволяє Росії вільно купувати в країнах, які не вводили проти неї санкцій, але бояться потенційних обмежень Заходу за відкритий продаж технологій та інших товарів подвійного призначення Кремлю. Це дозволяє компаніям у Китаї, Гонконгу та інших країнах продавати свої товари в Росію, не побоюючись наслідків з боку США чи ЄС.
Співучасть третіх країн
Російська схема з компаніями-посередниками працює завдяки співучасті урядів третіх країн.
Найочевидніший приклад – Казахстан. Хоча уряд країни заявив про нейтралітет у російсько-українській війні, торгівля з Росією свідчить про інше. Казахстан став основним каналом для експорту технологій до Росії та ухилення від західних санкцій. Минулого року імпорт Казахстану з ЄС зріс на 89 відсотків, досягнувши 10,4 млрд євро. Це збільшення включає значний обсяг закупівель техніки та обладнання (на суму приблизно 4 млрд євро). На додачу у Казахстані «зникли» товари на суму близько 2,6 млрд євро – їх офіційно закупили у ЄС, але вони так і не потрапили до споживачів у країні.
Казахстан, Вірменія та Киргизстан «загубили» підсанкційних товарів з ЄС майже на 1 мільярд євро
Водночас казахстанський експорт до Росії у 2022 році зріс на 25 відсотків і досяг 8 млрд євро. Майже 1 млрд із цієї суми пішов на технічні та машинобудівні товари, хоча Казахстан не виробляє більшість цих речей. Віцепрем’єр-міністр Казахстану Серік Жумангарін підтвердив, що серед них були щонайменше 104 підсанкційні товари, у тому числі багато продукції подвійного призначення. Торік Казахстан продав Росії напівпровідникових компонентів на 3,3 млн євро, хоча у 2021 році обсяг цієї торгівлі становив лише 11 тис. євро.
Схожу роль відіграють Киргизстан і Вірменія. Разом із Казахстаном країни «загубили» підсанкційних товарів з ЄС майже на 1 мільярд євро. Ці товари, ймовірно, пізніше були перепродані Росії. Туреччина та інші «нейтральні» країни Азії використовують такі самі методи, імпортуючи багато технологічної продукції, яка потім перепродується до Росії.
США вже попередили Казахстан та інші згадані вище країни про загрозу вторинних санкцій – наприклад, вони наклали обмеження на кілька компаній у Киргизстані за їхню роль у порушенні російських санкцій.
Санкційні недоліки
Ще один важливий недолік санкцій – це нерівномірне дотримання граничних цін на експорт російської сирої нафти. Обмеження ціни було запроваджено як альтернативу ембарго на російську енергію, оскільки останнє підвищувало ціни на енергоносії, що зрештою пішло б на користь Росії. Ефективно застосувавши та поступово знижуючи граничну ціну, це обмеження неухильно зменшуватиме життєво важливий прибуток, який Кремль отримує від продажу нафти, і заодно обмежить здатність Росії фінансувати війну, як і було задумано на початку введення санкцій.
Відповідно до цього обмеження, російська сира нафта має продаватися нижче $60 за барель, якщо вона транспортується танкерами країн G7. Росіяни повинні пред’явити договір, який підтверджує цю ціну, але додаткових вимог до покупців немає.
Росія сумнозвісна тим, що підробляє свою документацію та поширює неправдиву інформацію, тож Кремлю доволі легко надати фальшивий контракт, аби виконати цю єдину цінову вимогу. Дослідники та журналісти наголошують, що Росія могла обійти обмеження ціни через незаконні угоди зі своїми покупцями нафти (як-от Індія та Китай). На папері Кремль продає свою нафту нижче встановленої ціни у $60, тоді як насправді ціна є вищою. Виграють від цього і покупці – вони можуть перепродувати ту саму нафту за вищою ціною більшій кількості країн, включно з тими, які наклали санкції на російські енергоносії. Справа в тому, що поточні санкції стосуються лише нафти, яка продається безпосередньо Росією, але після того, як вона змінить власника, наступний покупець (і власник) може перепродати її як свою власну, таким чином підвищуючи ціну і отримуючи вигоду від незаконних угод з росіянами.
Важливо покарати організації, які сприяють нелегальній торгівлі, і застосувати обмеження щодо посередників і міжнародних компаній, які продають в Росію
Щоб санкції працювали, західні уряди повинні серйозно діяти проти використання Росією цих та інших лазівок.
Важливо покарати організації, які сприяють нелегальній торгівлі, і застосувати обмеження щодо посередників і міжнародних компаній, які продають в Росію. Їм можна відмовити у доступі до західних ринків як покарання за їхню роль у порушенні санкцій, а також слід запропонувати додаткові обмеження для країн, які сприяють і дозволяють цю незаконну практику. Від компаній, які купують російську нафту, слід вимагати більше документів, щоб переконатися, що контракти підпадають під обмеження ціни, а саму ціну також потрібно знизити.
Європейським країнам і США необхідно розширити команди та відділи з відстеження роботи санкцій, щоб покращити моніторинг їхнього дотримання та запровадити нові заходи проти систематичних порушників. Держави, що вводять санкції, мають для цього ресурси та можливості. Вони повинні діяти.
Автор: Анна Романдаш (Anna Romandash) – дослідниця у Fourth Freedom Forum.
Джерело: IPG-Journal, ЄС
