Які дипломатичні здобутки України і що далі
Цій зустрічі приділялася велика увага, оскільки Джидда фактично стала майданчиком, де зібралися ті, хто з самого початку агресії підтримали Україну і продовжують надавати нам військову допомогу, а також представники країн, яких не завжди виправдано об’єднують узагальненою назвою Глобальний південь. Зрозуміло, що в такому протиставленні демократичних країн Заходу та так званого Півдня власне й криється зміст зустрічі, а також плани та наміри учасників. Україні та нашим союзникам треба було, сидячи за одним столом, що є надзвичайно важливим, пояснити нашу позицію і донести наші спільні аргументи до тих, хто дотримується «нейтралітету» та продовжує розвиток відносин з РФ, знайти якщо не повну підтримку, то хоча б розуміння ситуації та причин і наслідків агресії. Нашим новим (у рамках цього заходу) партнерам, які висловили інтерес до української Формули миру та виявили готовність обговорити ситуацію, важливо було не тільки почути інших, але й висловити свої бачення, підходи та занепокоєння. І якщо з самого початку, ще на етапі планування участь Росії не передбачалася, більше того – виключалася, то участь високого представника КНР була бажаною й усіляко віталася, проте була підтверджена буквально напередодні.
ЩО ПЕРЕДУВАЛО
З самого початку російської агресії проти України світ опинився перед безпрецедентною ситуацією, коли міжнародне співтовариство, попервах ще навіть не усвідомлюючи масштабів агресії та воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які окупанти скоювали й продовжують коїти на українській землі, побачило, що світовий порядок брутально порушений країною, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН і наділена правом вето. Попри численні засідання РБ ООН та резолюції Генеральної Асамблеї із засудженням агресора та підтримкою територіальної цілісності України, так само як і заклики до РФ негайно припинити агресію та вивести війська з території сусідньої суверенної держави Росія продовжує війну. Отже, під загрозою опинилася вся система безпеки та міжнародних відносин, а міжнародні правові механізми РФ просто ігнорувалися.
Агресія РФ проти України має глобальний вплив, що виявилося в погіршенні економічної ситуації у світі, перерозподілі енергетичних ринків та кризових явищах в енергетиці, суттєво постраждала світова система логістики, поглибилася продовольча криза. Значно погіршилася екологічна ситуація, і не лише в зоні військових дій, особливо у зв’язку із підривом та руйнуванням дамби Каховської ГЕС. А тимчасове захоплення Чорнобильської АЕС та окупація Запорізької АЕС, яка досі триває, спричинили пряму загрозу ядерного інциденту непередбачуваного масштабу.
Вторгнення військ РФ на територію України викликало масштабну гуманітарну катастрофу, внаслідок якої мільйони громадян України змушені були залишити територію України або стати внутрішньо переміщеними особами в своїй країні. Із звільненням частини раніше захоплених російськими військами населених пунктів стало відомо про жахливі воєнні злочини: масові вбивства цивільних громадян, обстріли й руйнування цивільної інфраструктури та об’єктів життєзабезпечення, примусової депортації цивільного населення. У зв’язку з виявленими фактами масового вивезення дітей з території України, що є тяжким воєнним злочином, Міжнародний кримінальний суд видав ордер на затримання Путіна та уповноваженої РФ з прав дитини РФ Львової-Бєлової.
Цей сухий і далеко не повний перелік наведений тут для того, щоби показати, що наслідки війни та загрози, що виникли або збільшилися через агресію Росії, вийшли далеко за межі України, регіону та Європи і набули глобального вигляду. А отже, потребують глобальної протидії та спільного реагування. А головне – викликають необхідність комплексних спільних рішень, які б зменшили ризики та небезпеки й поклали край можливим проявам збройної агресії та використанню інших чинників у якості засобів тиску та шантажу проти інших країн.
Україна, усвідомлюючи власну роль у захисті демократичних цінностей та відновленні світового правопорядку, виходить з того, що перемога у війні проти РФ має закінчитися не лише відновленням власної територіальної цілісності, але й такими заходами, які забезпечили б незворотній характер змін, прийнятних та зрозумілих для всього світового співтовариства. На такому розумінні й був розроблений Мирний план, відомий також як Українська формула миру, або План Зеленського.
Мирний план Президент Зеленський представив на саміті Групи двадцяти, який відбувся в листопаді 2022 року на індонезійському острові Балі. План складається з десяти пунктів і стосується всіх країн, це формула миру для світу, на основі Статуту ООН та міжнародного права, наголосив Зеленський. Звертаючись до учасників саміту, Президент України послався й на свій виступ на 77-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, де також наголошував на безумовності виконання Статуту ООН усіма членами організації заради забезпечення миру.
Реалізуючи мирний план, Україна веде системну роботу з метою забезпечення міжнародної підтримки та скликання Мирного саміту. Ключові положення Формули миру були закладені в проєкт Резолюції ГА ООН щодо миру в Україні, а сама резолюція була прийнята більшістю у 141 голос.
Власне, зустріч, яка відбулася днями в Джидді, є підготовчим заходом до проведення Саміту Формули миру. Як відомо, перша зустріч у форматі дипломатичних радників глав держав та урядів відбулася в Копенгагені наприкінці червня, вона мала неформальний характер та вужче коло учасників по суті це було продовженням консультацій, які розпочали глави держав та урядів під час саміту Групи семи в Хіросімі.
Велике значення мало й те, що організацію та проведення зустрічі взяла на себе Саудівська Аравія, роль якої в міжнародних питаннях стає дедалі помітнішою, а відносини з Україною – тіснішими. Варто лише згадати перший в історії візит міністра закордонних справ Саудівської Аравії до України у лютому цього року, а також візит Президента Зеленського до Королівства та участь (вперше в історії) у саміті Ліги арабських держав.
ПІДСУМКИ ЗУСТРІЧІ
Великий інтерес експертів та представників ЗМІ до зустрічі був цілком зрозумілим, адже й склад учасників давав підстави для певних очікувань, і важливість самої теми не потребувала додаткової аргументації. Але з іншого боку було також зрозуміло, що на цьому етапі важко очікувати вже конкретних рішень чи формулювань, адже привести до спільного знаменника усі точки зору протягом досить обмеженого часу навряд чи реально. Втім, напевно серед пунктів мирного плану є такі, що викликають мінімум заперечень (якщо вони взагалі є), наприклад стосовно виконання Статуту ООН або ж дотримання принципів міжнародного права.
Звісно, в Україні чекали б більш відчутного прогресу та просування в підготовці саміту миру, проте багатостороння дипломатія ніколи не була швидкою, тим більше, коли йдеться про питання війни й миру. Варто також враховувати, що, як нагадали представники США та ЄС, дискусії, які відбулися, не є переговорами щодо закінчення конфлікту та не мають на меті пошук умов урегулювання.
Як зазначали учасники, було досягнуто згоди продовжити більш детальну роботу щодо глобального впливу війни, а більшість учасників, включаючи Китай, висловили бажання знову зустрітися наступними тижнями у такому ж форматі. А у заяві, розповсюдженій Саудівською Аравією по завершенні зустрічі, зазначається, що учасники дійшли згоди щодо важливості продовження міжнародних консультацій та обміну думками з метою побудови спільного підходу, який прокладе шлях для миру.
Важливо, що Китай підтримуватиме продовження переговорів з метою пошуку рамок мирного врегулювання. Залучення Китаю можна вважати великим дипломатичним здобутком, адже у червні Пекін був запрошений на зустріч у Копенгагені, проте не брав у ній участі. Як повідомляється, погоджено формування робочих груп для детального опрацювання плану Зеленського з 10-ти пунктів, а паралельно посли продовжать технічну роботу над цими питаннями. Як зазначає The Guardian, робочі групи шукатимуть рішення щодо глобальної продовольчої безпеки, ядерної безпеки, безпеки довкілля, гуманітарної допомоги, звільнення полонених та викрадених дітей, що потім має стати матеріалом для розгляду на рівні радників з питань національної безпеки.
Багато джерел звертають увагу на участь у заході представників Бразилії, Індії, Китаю та Південної Африки, які входять до групи БРІКС (разом з Росією – авт.). Зазначається також, що рішення Китаю взяти участь у зустрічі в Джидді свідчить про можливі зміни у підходах Пекіна, але не про відмову від підтримки Москви.
Отже, зустріч відбулася, і це є безумовним успіхом України у просуванні Формули миру та підготовки мирного саміту. Порівняно з Копенгагеном, у Джидді було представлено вдвічі більше країн. Хоча у певних засобах масової інформації напередодні зустрічі повідомлялося про підготовку підсумкового документу, з огляду на закритий характер засідання підстав для таких очікувань не було. Посилило зміст і важливість проведених обговорень прибуття делегації Китаю, а також заявлена зацікавленість і готовність взяти участь у наступній зустрічі. Важливим може стати рішення про формування робочих груп, за умови, що вони будуть вже ближчим часом сформовані та розпочнуть роботу над пропозиціями для своїх керівників.
Глава делегації України Андрій Єрмак високо оцінив підсумки зустрічі та відзначив продуктивний характер проведених консультацій, відомо також, що під час роботи в Джидді Єрмак мав окремі зустрічі з більшістю глав делегацій країн-учасниць, отже було більше можливостей донести нашу точку зору, навести більше аргументів, отримати роз’яснення щодо тих чи інших позицій наших партнерів.
ЩО ДАЛІ
А далі чекає напружена робота, і є підстави вважати, що така робота вже розпочалася. Власне, вона почалася вже в Джидді, коли було погоджене проведення наступної зустрічі радників, а також проводилися двосторонні зустрічі керівників делегацій. Постійної уваги Києва (через роботу з послами країн-учасниць) потребуватиме, напевно, формування та запуск робочих груп, адже саме вони мають підготувати матеріали для обговорення на наступній зустрічі.
Крім загальних багатосторонніх питань, потребують уваги та окремої роботи окремі країни, з огляду на представлені ними позиції. Зокрема, як повідомляє Le Monde, глава делегації Бразилії, радник президента з питань зовнішньої політики Селсо Аморім заявив (і це присутнє в його заздалегідь підготовленому тексті), що будь-які справжні переговори повинні включати всі сторони, включно з Росією. І навіть наводяться його слова: «Хоча Україна й є найбільшою жертвою, якщо ми дійсно хочемо миру, ми повинні залучити у певній формі Москву у цей процес».
У пресу потрапила одна така заява, і хочеться вірити, що інших не було. Проте навіть і цей один приклад свідчить, що треба повторювати, повторювати і повторювати, що Формула миру – це не тільки для України, це для всіх країн світу.
Виключно України (й то умовно) стосуються лише два пункти Мирного плану: виведення російських військ (хоча російські війська є не тільки в Україні) і припинення бойових дій (хоча такі дії ведуться знову ж таки не тільки в Україні, а тим більше, якщо йдеться й про «вагнерівців») та останній – фіксація припинення війни.
І щодо саме цих двох пунктів нашим дипломатам суттєво допомогти і прискорити весь процес можуть ЗСУ.
Оксана Юрчик
