Як убезпечити країну без членства в НАТО – Foreign Affairs

Американський експерт пропонує зайнятися безпекою України тим країнам, які цього хочуть.
За кілька тижнів, що минули після липневого саміту НАТО у Вільнюсі, дебати на Заході щодо довгострокових механізмів безпеки України розділилися на три категорії. Найбільш оптимістично налаштовані прихильники Києва хочуть, щоб він отримав членство в НАТО і користувався захистом Альянсу. Їхні критики відповідають, що прийняття України в НАТО лише підвищить ставки і ризик повномасштабної війни з Росією, і що Захід повинен переконати Київ врегулювати конфлікт. Шукаючи золоту середину, третя група пропонує, щоб Захід продовжував надавати Україні зброю і тренувати її солдатів у довгостроковій перспективі, але утримався від формального зобов’язання захищати її від майбутніх російських нападів.

«Але це не єдині варіанти, доступні для друзів і прихильників України після закінчення нинішньої війни. Існує щонайменше ще один вибір: Захід міг би надати Україні офіційну гарантію безпеки, не приймаючи її до НАТО. Важливо, щоб ця гарантія не походила від Альянсу і не передбачала жодної участі США», – пише в статті для Foreign Affairs почесний професор міжнародних відносин Міського коледжу Нью-Йорка і старший науковий співробітник Інституту досліджень війни і миру Зальцмана в Колумбійському університеті Раджан Менон.

Він пропонує, щоб коаліція європейських країн, зокрема, деяких сусідів України, взяла на себе зобов’язання захищати її від майбутньої російської агресії. Це допомогло б стримати Росію, а також збільшило б шанси на дипломатичне врегулювання конфлікту, вирішивши проблему протесту Москви проти українського членства в НАТО.

З огляду на пережите, українці мають повне право шукати захисту від майбутньої агресії Росії. А враховуючи, що за останні десять років Україна двічі зазнавала нападів з боку РФ, можна зрозуміти і українську віру в те, що Москву можуть стримати лише чіткі зобов’зання Заходу захищати українську державу. Дехто вважає, що Росія не спробує здійснити ще одне вторгнення після того, як вона засвоїть гіркі уроки цього разу. Але українські лідери зі зрозумілих причин не бажають робити таку ставку. Наслідки помилки можуть виявитися катастрофічними. Ці міркування пояснюють обурення України тими, хто закликає залишити її поза НАТО.

Водночас, українці з пересторогою ставляться до озброєного нейтралітету і розглядають його лише як втішний приз. Вони не вірять, що їхній вступ зробить Європу і США менш безпечними. Натомість вони стверджують, що стаття 5 була помилково витлумачена як зобов’язання щодо колективної оборони із застосуванням військової сили. Автор пише, що під час поїздок в Україну почув від місцевих чиновників твердження, що стаття НАТО про спільну оборону насправді дозволяє окремим членам вирішувати, як вони будуть реагувати на напад. Це не вимикач, який після натискання запускає військово-рятувальну операцію. Таке розуміння положення допомагає пояснити наполягання президента України Володимира Зеленського, яке він повторив на саміті у Вільнюсі, що Україна не може погодитися на щось менше, ніж членство в Альянсі.

Однак, Менон допускає, що попри старання Зеленського, бажання України вступити до НАТО може ніколи не здійснитися. Але навіть якщо цього не станеться, все ще існує спосіб надати Києву чіткі гарантії безпеки, яких він прагне.

«Частина членів НАТО: ті, хто найголосніше наполягає на прийнятті України до Альянсу, – могли б спільно надати Києву еквівалент зобов’язань, передбачених статтею 5. Польща і країни Балтії – очевидні кандидати. Але й інші країни, включаючи Фінляндію, Швецію і Велику Британію, також могли б взяти участь у цьому процесі», – вважає автор.

Разом з Україною така коаліція, яка б діяла окремо від НАТО і, відповідно, не включала США, могла б підвищити ризики для Росії в разі нового вторгнення. У свою чергу, Сполучені Штати можуть і повинні продовжувати тренувати, модернізувати і оснащувати українські Збройні сили. Коаліція гарантів, складена з країн НАТО, пообіцяла б не посилатися на статтю 5, якщо буде змушена воювати з Росією для захисту України. Але положення НАТО про спільну оборону вступить в дію, якщо Росія безпосередньо нападе на територію країн Альянсу, які увійдуть в склад нової коаліції.

«Ризик застосування статті 5 може звузити військові можливості Росії і обмежити географічні рамки війни. Це також може посилити стримування з боку гарантів України. Зрештою, Москва не хотіла б зробити щось, що могло б спровокувати прямий конфлікт з Вашингтоном», – вважає Менон.

На його думку, у якийсь момент Росія може дійти висновку, що перемога неможлива. Громадська підтримка війни всередині країни вже слабне. Санкції, дію яких вдавалося контролювати, починають кусатися. Якщо ці тенденції продовжаться, і якщо українські війська здобудуть більше успіхів на полі бою, Путін може розглянути можливість укладення мирної угоди, яка поверне Україні більшу частину території, яку російська армія захопила з лютого 2022 року. Однак навіть за цих обставин Кремль вимагатиме поступок, які Путін міг би представити громадянам Росії як доказ того, що війна була виправдана.

«Обіцянка України не вступати до НАТО могла б стати такою поступкою», – йдеться в статті.

Поделиться:

Пов’язані записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх