Західні армії не мали справу з масовими втратами з 1950-х років і їм є чого повчитися на гіркому українському досвіді.
Американські і британські спецслужби спостерігали за тим, як Росія накопичувала свої війська на кордоні з Україною в перші тижні 2022 року. Вони знали, що Владімір Путін планував вторгнення, тому що вони викрали його плани. Але питанням було чи справді він на це наважиться.
Одним з показників того, що він почне вторгнення, за словами головного хірурга збройних сил Великої Британії генерал-майора Тіма Ходжеттса, було переміщення польових госпіталів до російського кордону з Україною.
«Це було промовисто, але не катастрофічно. Росія і раніше розгортала госпіталі для навчань. Більше занепокоєння викликала кампанія зі здачі крові серед студентів університетів країни. Еритроцити зберігаються лише шість тижнів, якщо їх не заморозити. А донорам можна здавати кров лише кожні три місяці», – пише The Economist.
Ще більше занепокоєння викликало те, що відбувалося в польових госпіталях. Російські хірурги проводили операції на великих тваринах під анестезією.
«Медичні індикатори і сигнали можуть передбачити війну», – підсумовує генерал Ходжеттс.
Видання зауважує, що це життєво важливий урок війни, яка триває в Україні, для майбутніх конфліктів. Російське вторгнення стало найбільшою війною в Європі з 1945 року. Бої тривають у таких масштабах і з такою інтенсивністю, з якими західні армії не стикалися з часів Корейської війни. Військові втрати перевершили втрати в нещодавніх американських і європейських кампаніях.
«Америка втратила понад 7 тисяч військовослужбовців в Афганістані й Іраку в період з 2001 по 2019 рік. Україна втратила більш ніж удвічі більше за рік, згідно з витоками американських документів, а Росія – у 6-7 разів більше. Цей досвід назавжди змінить військову медицину», – йдеться в статті.
В Афганістані й Іраку американська армія і її союзники досягли вражаючого прогресу в медичній допомозі у воєнний час. Оскільки більшість смертей настає до того, як солдат потрапляє до шпиталю, багато чого вдалося досягти завдяки евакуації поранених гелікоптерами і лікуванню протягом «золотої години» – періоду, коли шанси на виживання набагато вищі. Солдати, які в минулому мали б померти, вижили. Співвідношення поранених до вбитих, яке у В’єтнамі становило 3-4 до одного, зросло до десяти до одного.
«В Україні цей показник впав до рівня В’єтнаму, кажуть люди, знайомі з засекреченими даними. У війнах після 2001 року було вбито або поранено не більше 2% американських солдатів. Аналогічний показник для України оцінюється в 5-10%. Дослідження 2022 року, проведене аналітичним центром Royal United Services Institute (RUSI), свідчить, що 40% поранених українських військовослужбовців мають невиліковні травми», – йдеться в статті.
Певною мірою ці цифри відображають обмеження медичної допомоги з обох сторін. Російська армія ставиться до піхоти як до одноразового матеріалу. Поранених солдатів відправляють назад на передову з серйозними осколковими пораненнями і проблемами з серцем. Експерт з питань медичної допомоги під час війни Таніша Фазал з Університету Міннесоти, каже, що у неї відвисла щелепа, коли вона побачила відео, на якому російський офіцер використовує застарілий гумовий джгут. Саме такий джгут використовувала Америка в Афганістані на початку 2000-х років.
Зі свого боку, Україна перебуває в процесі відходу від радянської системи надання медичної допомоги. До 2017 року вона не мала професійних бойових медиків, – розповідає інструктор ЗСУ Марія Назарова. До 2022 року вона підготувала 650 з них, що є краплею в морі для мільйонної армії. Зараз навчальний центр, якому бракує інструкторів і приміщень, готує до бою менше 300 осіб на місяць, кожен з яких пройшов лише 4 тижні навчання.
Нинішній контрнаступ, який змушує українські війська перетинати мінні поля під ударами безпілотників й артилерії, посилює навантаження на медичну допомогу.
«Я не бачив такого сплеску попиту на турнікети з червня минулого року», – каже Євген Воробйов, київський юрист, який працює волонтером у шести різних бригадах.
Він додає, що також потрібні пломби для грудної клітки і УЗД. Дефіцит посилюється структурними проблемами. За словами Воробйова, постачання військового обладнання на передову залишається неефективним і несистематичним. Старші медики витрачають свій час на заповнення паперових форм для запитів на постачання, яке надходить нерегулярно і в невеликих кількостях. Між підрозділами на передовій і центральним медичним командуванням Генерального штабу, яке вважає своєю роботою управління лікарнями, а не підтримкою допомоги на передовій, часто виникає напруженість. За словами Назарової, воно не забезпечує життєво необхідним обладнанням, таких ін’єкцій. За її словами, понад 90% медичних засобів для військових медиків закуповують волонтери. Ця бюрократична боротьба має і більш серйозні наслідки.
«У 2000-х роках американська армія зрозуміла, що переливання пораненим солдатам крові, а не її компонентів, таких як плазма, рятує життя. Минулого літа Міністерство охорони здоров’я України легалізувало цю практику. Медичне командування в припадку бюрократизму заборонило це робити. Але багато українських бригад з «сучасним мисленням» продовжують це робити», – пише видання з посиланням на Назарову.
Через це рівень медичної допомоги в армії дуже нерівномірний. У великій війні західні армії мали б багато переваг, включаючи більш кваліфікований персонал і краще оснащення. Але американські і європейські військові лікарі визнають, що великий конфлікт стане величезним потрясінням для системи забезпечення медичної допомоги, яка спирається на досвід десятиліть війни з радикальними групами без артилерії, ракет і безпілотників.
Лише 70 американських гелікоптерів були збиті в Афганістані й Іраку в період з 2001 по 2009 рік. Росія втратила 90 за 17 місяців.
«Усвідомлення того, що наступна війна, ймовірно, буде зовсім іншою в плані переваги в повітрі, змінило багато парадигм в арміях США і НАТО», – говорить Джон Холколмб, професор Університету Алабами, який очолював Інститут хірургічних досліджень армії США.
Він застерігає, що варто готуватися до масштабного лікування «в полі». Характер травм також відрізнятиметься. Близько 79% американських жертв у війнах після терактів 11 вересня 2001 року були спричинені саморобними вибуховими пристроями. Згідно з нещодавньою статтею, опублікованою в «Журналі Американського коледжу хірургів», понад 70% українських втрат – це жертви артилерійських і ракетних обстрілів. Вони, як правило, вражають більшу кількість солдатів одночасно, спричиняючи «політравму» – пошкодження багатьох частин тіла і органів.
Масштабне лікування таких травм ляже важким тягарем на європейські армії. Для прикладу можна розглянути питання запасів крові. Це «стратегічний ресурс» для Альянсу, – пише Рональд Ті, військово-медичний логіст з Королівського коледжу Лондона. Військова система охорони здоров’я, яка не може його забезпечити, ризикує «системним крахом морального духу», – застерігає він. Доктор Ті наводить приклад Естонії: її основні запаси крові мирного часу можуть бути вичерпані за один день війни.
Проте запаси крові – це не те ж саме, що боєприпаси. Термін зберігання свіжої крові становить лічені тижні (а замороженої – місяці), а не роки. Розморожування її із замороженої потребує часу. Більше того, рівень донорства крові в Британії регулярно падає нижче тижневого запасу, зазначає генерал Ходжеттс. Війна допомагає розв’язати юридичні проблеми. Британія зараз інвестує у виробництво власної сублімованої плазми, яка раніше залежала від дефіцитного французького і німецького виробництва, яке може бути перевантажене у воєнний час.
Інша проблема полягає в тому, як перевезти десятки тисяч поранених солдатів. 11 липня лідери НАТО схвалили перші з часів Холодної війни комплексні оборонні плани Альянсу. Вони включають конкретні плани транспортування великої кількості жертв по всій Європі. Зокрема, вирішується питання, як розподіляти поранених між різними членами Альянсу. Начальники медичних служб НАТО, до яких іноді приєднується генеральний хірург України, регулярно зустрічаються, щоб перевірити, як ці процедури будуть діяти у воєнний час. До 60% українських військових поранених перевозять залізницею.
«Колись медики хотіли, щоб лікарні виділялися в зоні бойових дій. Урок України, де Росія завдала удару по установах з великими червоними хрестами на дахах, полягає в тому, що, можливо, краще злитися з місцевістю», – пише The Economist.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, за час війни відбулося майже 900 нападів на медичні установи. Лікарі думають над тим, як укріпити, замаскувати або розосередити свої заклади. Але легкі і мобільні польові шпиталі неминуче будуть надавати більш обмежену допомогу. Ще одна зростаюча проблема полягає в тому, як зробити так, щоб електронні випромінювання медичного обладнання не слугували маячком для ворожих бомб.
Готовність до дій
Війна також повернула на порядок денний питання ядерної зброї. Восени західні лідери занепокоїлися, що Росія готується до застосування тактичної ядерної зброї. Америка, Велика Британія і Франція попередили Кремль, що він зіткнеться з серйозними військовими наслідками, якщо зробить цей крок, після цього небезпека скоротилася. Під час Холодної війни НАТО планувало воювати на ядерному полі бою. Ці плани зникли в 1990-х роках. Зараз багато чиновників занепокоєні тим, що Америка та її союзники не готові до ядерного конфлікту з медичної точки зору. Наприклад, знадобиться величезна кількість протиопікових наборів.
Україна також вже спробувала використати великі вантажні дрони, здатні перевозити 180-кілограмові вантажі на відстань до 70 км, для евакуації поранених. Так вона стала першою країною, яка здійснила таку роботизовану медичну евакуацію. Завдання полягає в тому, щоб вчитися на таких експериментах і на більш широкому досвіді України. Для цього потрібно перетворити плітки на достовірні дані.
Америка запропонувала допомогти Україні створити «реєстр травм» на кшталт того, який вона використовувала в Афганістані й Іраку. Це база даних, яка реєструє, як пацієнти отримують поранення, як їх лікують і як вони одужують. Аналіз буде корисним не лише для армій союзників, а й для широкої громадськості. Доктор Голкомб сказав, що йому вдалося зменшити кількість смертей від травм у своїй лікарні в Університеті Алабами на 30%, застосувавши навички, отримані в армії. Біль України призведе до медичних здобутків.
