Переворот у Нігері, який здійснили військові 26 липня, поставив один з найбільш неспокійних регіонів світу – Західну Африку – на межу військового протистояння за участі багатьох держав.
Військові хунти, які з 2020 року прийшли до влади в чотирьох країнах регіону – Малі, Гвінеї, Буркіна-Фасо, Нігері – можуть зіткнутися з демократичними країнами західноафриканського блоку ECOWAS на чолі з Нігерією.
Останні висунули ультиматум членам хунти Нігеру – до неділі 6 серпня повернути владу легітимному президенту Мохамеду Базуму, інакше здійснять військову інтервенцію.
Протистояння розгортається у регіоні, де вже понад 10 років частина територій контролюється різноманітними джихадистськими угрупованнями, наявні сотні тисяч біженців.
В останні два роки додалося ще протиборство Росії та ПВК “Вагнер”, які підтримують хунти Буркіна-Фасо та Малі, з Францією та США, для яких Нігер до перевороту був ключовим безпековим партнером в регіоні.
Яка вірогідність того, що регіон вибухне, як порохова діжка, і якими будуть наслідки для світу та України?
Чому Нігер є стратегічно важливим
Нігер (мешканці називають країну Ніжер) – колишня французька колонія, яка здобула незалежність у 1960 році після того, як президент Франції Шарль де Голль вирішив закінчити історію Французької колоніальної імперії.
Більша частина цієї країни, яка за територією вдвічі перевищує розмір України, розташована в пустелі Сахара та напівпустельному регіоні Сахель. Контроль влади над деякими районами країни завжди був умовним.
Нігер – слаборозвинена країна, у якій до того ж відбувається демографічний вибух – рівень фертильності сягає майже 7 дітей на жінку, найвищий показник у світі. В таких умовах надзвичайно складно боротися з безробіттям та іншими соціальними проблемами.
Та попри це, саме за президента Мохамеда Базума, країна була одним з лідерів економічного зростання в Західній Африці, переважно за рахунок розвитку сільського господарства, гірничої галузі та залучення інвестицій. За даними African Development Bank, економічне зростання 2022 року становило 7,2% і з подібним прогнозом і на цей рік. Щоправда економісти застерігали, що через безпекову ситуацію та вплив кліматичних змін, показники можуть змінитися.
Нігер відомий переважно як одна з десяти країн з найбільшими покладами урану в світі, контролює 5% світового видобутку. В Нігері уран почали видобувати 1969 року, і основний видобуток припадає на корпорацію Orano, 45% акцій якої належить французькій державі, ще 40% – французькій компанії Areva.
За оцінкою видання Jeune Afrique, імпорт урану з Нігеру забезпечує 10-15% потреб атомної енергетики – ключової енергетичної галузі Франції. За даними Euratom Supply Agency, у 2022 році саме Нігер забезпечив 25% потреб Євросоюзу в урановій сировині.
Окрім того, Нігер є експортером нафти та золота.
Країна відіграє велике значення і у безпековому вимірі – Нігер є ключовим партнером США, Франції, Німеччини та ЄС у боротьбі з джихадистами в Західній Африці – “Аль-Каїдою”, “Ісламською державою в Західній Африці” та “Боко Харам”. Західні країни, зокрема, прагнуть запобігти, щоб будь-яке з угруповань встановило контроль над урановими родовищами Нігеру.
Франція має тут 1500 військових, її сили розміщені на базі в аеропорту столиці Ніамей. У країні є кілька американських військових баз, де розміщені 1000 американських військових, при чому база в Агадесі (Niger Air Base 201) є ключовою базою для американських дронів у регіоні. Німеччина тримає в Ніамеї 100 військових і 60 інструкторів.
Президент Базум був союзником західних держав у їхніх безпекових планах в регіоні, а його значення зросло після того, як до влади в Малі та Буркіна-Фасо прийшли проросійські хунти. Він також допомогав боротися з торговцями людьми, які брали участь у схемах нелегальної міграції африканців до Європи.
Після перевороту вже зупинили надання фінансової допомоги Нігеру Франція (131 млн дол), ЄС (503 млн доларів на 2021-2024 роки), Німеччина (120 млн дол на 2021-2023 роки), а США (233 млн дол на 2023 рік) пригрозили це зробити.
Як розвивалися події
26 липня бійці президентської гвардії Нігеру здійснили державний переворот у країні. Вони захопили демократично обраного президента Мохамеда Базума. Для управління країною незабаром була сформована військова хунта – Національна Рада збереження батьківщини – на чолі з генералом Омаром Чіані.
Власне для Нігеру військовий переворот чи амбіції військових керувати державою не є чимось новим. Це вже п’ятий успішний військовий переворот в історії цієї країни, попередній був 2010 року. 2021 року саме Мохамед Базум став першим в історії цивільним лідером Нігеру, якому владу передала не хунта, а попередній обраний президент країни.
Переворот засудили партнери Нігеру – США, Франція, ЄС та регіональний блок ECOWAS, до якого входить Нігер. А також Україна – за правління Базума Нігер підтримував Київ в ООН і навіть приєднався до Кримської платформи.
30 липня нинішній голова ECOWAS, президент Нігерії Бола Тінубу на екстреному саміті лідерів держав-членів блоку заявив, що якщо конституційний порядок в Нігері не відновлять і не звільнять президента Базума до 6 серпня, то блок розгляне всі можливості, зокрема військові.
Тоді ж були запроваджені суворі санкції проти Нігеру – закриття кордонів, припинення всіх торгових та фінансових операцій. Нігерія припинила електропостачання свого північного сусіда – частка нігерійської електроенергії складала 70% в електроспоживанні Нігеру.
Представники хунт Малі, Гвінеї та Буркіна-Фасо виступили проти погроз здійснити інтервенцію до Нігеру.
У спільному комюніке керівник хунти Малі Ассімі Гоїта та керівник хунти Буркіна-Фасо Ібрагім Траоре взагалі заявили, що будь-яка військова інтервенція проти Нігеру буде розглядатися як оголошення війни проти Малі та Буркіна-Фасо.
Вони пообіцяли вийти зі складу ECOWAS (де членство цих двох країн вже призупинене через перевороти) і застосувати “заходи легітимної оборони на підтримку армії і народу Нігеру”.
Лідери хунт також відмовилися застосовувати “нелегальні, нелегітимні і нелюдські санкції”, які 30 липня запровадив ECOWAS проти Нігеру.
Хунта Гвінеї на чолі з Мамаді Думбуя опублікувала більш помірковану заяву проти санкцій та ультиматуму, оголошених ECOWAS. У ній йдеться, що “санкційні заходи, рекомендовані ECOWAS, включаючи військове втручання, є варіантами, які не можуть бути вирішенням поточної проблеми, але призведуть до людської катастрофи, наслідки якої можуть вийти за межі Нігеру”. Якихось погроз втрутися у війну з боку Гвінеї не було.
3 серпня хунта Нігеру заявила про розрив усіх домовленостей про безпекову співпрацю з Францією, яка має на території країни військову базу з 1500 військовими. Також заборонили мовлення французьких ЗМІ – RFI та France 24. Франція відмовилася виконати вимогу, аби її війська залишили Нігер, адже не визнає хунту.
Утримуваний військовими президент Мохамед Базум (попри затримання він зберігає можливість комунікації) у статті для Washington Post закликав США та міжнародну спільноту відновити конституційний порядок в країні.
“Я пишу це як заручник. Нігер піддався нападу військової хунти… і я лише один із сотень громадян, які були довільно і незаконно ув’язнені”, – відзначив Базум.
Він також попередив про зростання небезпеки від впливу “злочинних російських найманців” з ПВК “Вагнер”, яких місцеві хунти запросили в регіон “на шкоду правам та гідності народів”.
“Вся центральна частина регіону Сахель може потрапити під вплив Росії через групу “Вагнер”, чий жорстокий тероризм проявився в Україні”, – наголосив Мохамед Базум.
Чи буде війна?
Вірогідність військової операції ECOWAS проти хунти Нігеру є високою. Видання Jeune Afrique прогнозує, що в ній візьмуть участь армії Нігерії, Сенегалу, Гвінеї-Бісау, Беніну та Кот-д’Івуару.
Посередницькі місії президента Беніна Патріса Талона та керівника Чаду Махамата Дебі завершилися безрезультатно, а нігерійським посередникам – експрезиденту країни Абдулсаламу Абубакару і впливовому султану Сокото, лідеру мусульман північної Нігерії Мухамаду Сааду Абубакару – не тільки не вдалося зустрітися з представниками хунти, але й навіть виїхати за межі аеропорту.
На кону опинилося виживання ECOWAS, який через військові перевороти вже фактично залишився без 4 з 15 членів – членство Малі, Гвінеї, Буркіна-Фасо та Нігеру тимчасово зупинили, поки вони не повернуться до демократичного устрою.
Хвиля переворотів у регіоні викликає побоювання “теорії доміно” в демократично обраних лідерів, бо деякі амбіційні військові в їхніх країнах можуть теж спробувати захопити владу. Ці побоювання посилилися після розкриття змови військових в Сьєрра-Леоне цього тижня. Врешті-решт існує лише одна країна Західної Африки, де ніколи не було успішних військових переворотів – Сенегал.
Нігерія, ініціатор військової інтервенції в Нігер, надає велике значення існуванню регіонального блоку, який розглядає як один з факторів впливу на події у регіоні і намагатиметься його зберегти.
Нігерійська армія є найсильнішою в регіоні, і вона зіграла ключову роль в миротворчих місіях ECOWAS під час громадянських війн в Ліберії, Сьєрра-Леоне і Кот-д’Івуарі.
Врешті-решт, в ECOWAS є досвід відновлення демократії. Контингент західноафриканських держав провів операцію у Гамбії у січні 2017 року, коли президент цієї держави відмовився передати владу своєму супернику, який переміг на виборах. Тоді ключову роль зіграли війська Сенегалу, армія Гамбії не чинила спротиву.
Проте армія Нігеру, яку озброювали західні держави для боротьби з джихадистами, точно не є такою слабкою як гамбійська.
Небезпеці розповсюдження конфлікту на весь регіон може запобігти хіба що слабкість збройних сил Буркіна-Фасо та Малі, які не можуть навіть за допомогою Росії впоратися з джихадистами на своїй території.
Погрози з боку хунт обох країн можуть слугувати для мобілізації власних прихильників проти ворогів – Франції та ECOWAS, аби відвернути увагу населення від внутрішніх проблем, поки хунтам не вдається впоратися ані з джихадистами, ані з соціальними проблемами.
Втім, у цьому рівнянні є одна невідома – як буде діяти ПВК “Вагнер”.
Відомо, що представники хунти Нігеру їздили в Малі, де присутні найманці. За даними джерела видання Jeune Afrique серед західних дипломатів, вони встановили контакт з “вагнерівцями”.
Лідер ПВК “Вагнер” Євген Пригожин вітав переворот в Нігері. 3 cерпня один з російських телеграм-каналів опублікував його аудіозвернення щодо ситуації в країні.
Пригожин вважає дії хунти “визвольною боротьбою за незалежність країни”. Він стверджує, що французька компанія наживалася на продажі урану з Нігеру, щоб запобігти невдоволенню населення нерівномірним розподілом прибутків, країну начебто спеціально насичували джихадистами з різних угруповань, аби їй знадобилася західна безпекова допомога.
Давно відомо, що ключовими факторами зростання популярності джихадистів в Західній Африці є бідність та невлаштованість молоді в умовах демографічного вибуху, конфлікти за землю в умовах кліматичних змін між місцевими землеробами та народами, які займаються кочовим скотарством, внаслідок чого пригнічені кочовики стають бажаними рекрутами для джихадистів.
Проте подібна риторика з боку Пригожина може знайти вдячну аудиторію серед тих африканців, які засуджують політику Франції, її намагання жорсткими методами в минулому зберегти зону впливу на континенті, так звану “Франсафрік” (Françafrique).
На думку авторів доповіді про африканську діяльність “Вагнер” для Конгресу США, Росія може використовувати найманців, щоб “за низьку ціну” кинути виклик Заходу в Африці, у цій боротьбі використовуються “вразливі місця та амбіції певних африканських лідерів”, невдоволення західним впливом та Францією.
Французькі ЗМІ та науковці вже активно обговорюють, що Росія створює свою зону впливу, яку вони називають “Русафрік” (Russafrique).
Амбіційною метою “Вагнер” може бути встановлення контролю у нестабільних африканських державах, які змушені боротися з джихадистами та сепаратистами (Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Чад), аби надалі тиснути на багатші держави західноафриканського узбережжя (Нігерія, Гана, Бенін, Кот-д’Івуар, Сенегал), розхитувати політичну ситуацію в цих країнах, які хочуть зберегти дружні відносини з Заходом.
Поки що невідомо, чи будуть найманці ПВК “Вагнер” воювати на боці хунти Нігеру, але якщо це станеться, кількість учасників конфлікту може суттєво зрости – навряд чи західні країни відмовлять ECOWAS у підтримці.
Для української дипломатії важлива підтримка в ООН з боку Нігерії та інших демократичних держав Західної Африки у той час, як представники хунт утримуються або голосують проти резолюцій (Малі у лютому 2023 року), які підтверджують територіальну цілісність України. Нігерія, Гана, Сенегал, Кот-д’Івуар є до того ж ключовими економічними партнерами України в регіоні.
Тож очевидно, що Україна підтримає в нинішньому конфлікті президента Базума та його союзників, бо зацікавлена у відсутності російського впливу в регіоні.
От тільки велика війна у Західній Африці може відвернути увагу світу від російсько-української війни.
Георгій Ерман
