Британська влада почала гальмувати «зелену революцію» в енергетиці та транспорті, пообіцяла видати сотні ліцензій на видобуток нафти та газу та пом’якшила вимоги до викидів в атмосферу. Уряд Ріші Сунака киває на російську агресію та невдоволення населення, а опозиція звинувачує його у спробі заробити очки перед виборами на шкоду боротьбі зі зміною клімату.
Прем’єр-міністр Ріші Сунак запевняє, що Британія не відмовляється від мети нейтралізувати викиди парникових газів до 2050 року, проте діятиме прагматичніше.
По-перше, щоб не вганяти в зайві витрати населення і бізнес, і без того страждають від нескінченної кризи. І по-друге, тому що російський керівник Володимир Путін розв’язав газову війну проти Європи та справжню проти України, чим спричинила енергетичну кризу у Старому Світі.
Твіт, яким Сунак у понеділок оголосив про нові нафтогазові проекти у Північному морі, починається зі слова «Путін» . Путін винен у тому, що рахунки за газ і світло зросли в рази, а зростання економіки сповільнилося, сказав Сунак того ж дня в інтерв’ю Бі-бі-сі.
А міністр енергетичної безпеки Грант Шепс додав:
«Після варварського вторгнення Путіна в Україну енергетична безпека для нас важливіша, ніж будь-коли. Ми зміцнимо її власними силами завдяки проектам у Північному морі, щоб тирани на зразок Путіна більше ніколи не могли шантажувати нас і перетворювати постачання енергоресурсів на зброю».
Бізнес чи політика?
Сунак каже, що без копалин палива «зелена революція» неможлива, оскільки відновлювані джерела не здатні повністю покрити потреби економіки та населення в електроенергії в години пікових навантажень.
«Навіть, коли ми нейтралізуємо викиди до 2050 року, чверть наших енергетичних потреб забезпечуватиметься за рахунок нафти та газу, — сказав прем’єр-міністр Британії. — Але дехто хоче, щоб ми купували їх у ворожих держав, а не видобували у себе вдома».
Під «деякими» Сунак має на увазі опозицію .
В опитуваннях громадської думки Лейбористська партія рішуче випереджає правлячих консерваторів. Торі програють довибори до парламенту в одному окрузі за іншим, і соціологи пророкують їм розгром на загальних виборах наступного року.
Щоб виправити ситуацію, Сунак взяв на себе зобов’язання збити інфляцію, пожвавити економіку, зупинити наплив нелегальних мігрантів у човнах через Ла-Манш та подолати кризу у охороні здоров’я.
На всіх чотирьох фронтах успіхів наразі немає. Натомість несподівано зіграла зовсім інша ставка.
Торі виграли довибори в окрузі Бориса Джонсона, який склав депутатські повноваження напередодні рішення дисциплінарної комісії, яке загрожує йому вигнанням з парламенту за те, що він вводив його в оману, будучи прем’єр-міністром.
Перемогу з крихітною перевагою кандидату-консерватору забезпечили виборці, які незадоволені рішенням лондонського мера-лейбориста Садіка Хана розширити зону наднизьких викидів у столиці. Через неї власникам старих, переважно дизельних, машин і фургонів доведеться або витратитися на купівлю нових екологічних або електричних, або платити по 12,50 фунтів на день за право їздити там, де досі можна було безкоштовно.
Натхнений цією перемогою, Сунак почав коригувати кліматичну політику.
Він пообіцяв захищати автомобілістів, сфотографувався у старому «Ровері» Маргарет Тетчер, виступив за «прагматичний підхід» до зниження викидів, а у понеділок оголосив про підтримку нафтогазовидобутку у Північному морі.
Коли Британія стане нафтогазовою державою?
Ліцензії – лише початок. Вони не гарантують видобуток нафти та газу. А якщо до неї й дійде, то нескоро.
У середньому від моменту видачі ліцензії до ухвалення рішення про промислову розробку родовища у Британії йде 25 років, а власне видобуток починається ще приблизно через три роки.
А поки що залежність Британії від імпорту викопного палива збільшуватиметься в міру виснаження діючих газових родовищ у Північному морі.
Газ їй потрібен переважно для опалення житлового сектора та вироблення електроенергії. У загальному обсязі генерації минулого року на газ припадало майже 40%. Вітряки забезпечували 25%, атомні станції – 15%, сонячні батареї – менше 5%.
Минулого року імпорт покривав 37% потреб Великобританії до енергії. А ще наприкінці 90-х країна була експортером.
Пастки чи хитрощі?
Одночасно з ліцензіями на видобуток нафти та газу уряд видав дозвіл на будівництво сховищ вуглекислого газу на шельфі Північного моря біля берегів Шотландії.
Уловлювання СО2 у процесі спалювання природного газу, наприклад, на електростанції, та його поховання під землею дозволяє нейтралізувати викиди.
Противники цієї технології стверджують, що вона шкодить боротьбі зі зміною клімату, оскільки дає нафтогазовим компаніям та чиновникам аргумент для виправдання нових проектів видобутку вуглеводнів, чим відволікає ресурси від інвестицій у відновлювану енергетику та відкладає момент повної відмови від спалювання викопного палива.
Сунак полетів у понеділок до Шотландії анонсувати вуглецеві пастки. Його розкритикували і за пастки, і за годину польоту бізнес-джетом.
«Мене не залишає відчуття, що це просто димова завіса, — сказав представник опозиційної Лейбористської партії Деніел Джонсон. — Як можна збільшувати видобуток нафти та газу і при цьому розраховувати, що ми досягнемо цілей скорочення викидів?»
“Сунак просто апелює до правого крила своєї партії, яке не вірить у зміну клімату”, – сказав він.
Влада, зі свого боку, розраховує не лише на політичні, а й на економічні дивіденди від пом’якшення кліматичної політики.
Минулого тижня вони без особливої помпи змінили регулювання викидів CO2, і тепер викидати в небо вуглекислий газ у Великій Британії дешевше, ніж у Євросоюзі, з яким вона попрощалася внаслідок брекситу.
Квоти на викиди парникових газів було збільшено більш ніж на 10%, що скоротить витрати енергетиків та промисловості, повідомила газета FT, назвавши це рішення «черговим свідченням того, що Консервативна партія відступає від заявленого кліматичного порядку денного».
Більше того, це рішення здатне призвести до зростання споживання викопного палива та залежності від імпорту енергоресурсів. А невелика економія бізнесу на викидах не компенсує шкоди втрати інвестиційної привабливості.
Спроба підтримати промисловість може мати зворотний ефект. Якщо влада країни втратить політичну волю до витратної «зеленої революції», приватний сектор може віддати перевагу іншим юрисдикціям для інвестицій у нові технології.
У результаті Британія ще більше програє своїм більшим і багатішим конкурентам зі стану розвинених країн — США та Євросоюзу, які вже затвердили та фінансують програми стимулювання та держпідтримки зелених технологій на сотні мільярдів доларів та євро.
Олексій Калмиков
