Ми живемо в епоху технологічної революції, але на продуктивність це не впливає, кажуть вчені.
Бізнес і робочі процеси дедалі більше змінюються та вдосконалюються завдяки комп’ютерам, інтернету, підвищеній швидкості зв’язку, обробці даних, робототехніці, а тепер – ще й штучному інтелекту.
Але є невелика проблема — усе це не позначається на економічних показниках. Якщо новітні технології дійсно змушують нас працювати швидше та краще, то доказів цього – дуже мало.
Приміром, продуктивність праці у Британії з 1974 по 2008 зростала щороку на 2,3%. А з 2008 по 2020 впала на 0,5%.
Далі – ще гірше. За перші три місяці цього року продуктивність праці британців фактично знизилася на 0,6% порівняно з минулим роком.
Така ж картина спостерігається у більшості інших країн. У США показник продуктивності праці за період з 1995-го по 2005 рік зріс на 3,1%, а потім з 2005 по 2019 впав до 1,4%.
Таке відчуття, що ми проходимо через величезні інновації та технічний прогрес, а продуктивність при цьому знизилася до мінімуму.
Як це пояснити?
Можливо, ми використовуємо технології, щоб не виконувати роботу. Наприклад, листуємося з друзями в месенджерах, переглядаємо відео на YouTube, сперечаємось у твіттері чи фейсбуці або просто бездумно блукаємо інтернетом.
Звісно, можуть бути й серйозніші причини.
Продуктивність праці, або кількість продукції, виробленої за одиницю часу одним працівником, – показник, на який економісти звертають особливу увагу.
І хоча він залежить від багатьох чинників, як-от фінансова криза чи висока інфляція, вчені дають два основних пояснення, чому технології не сприяють підвищенню продуктивності.
Перше – ми неправильно вимірюємо вплив технологій. Друге – економічні революції відбуваються зазвичай досить повільно, і можуть минути десятиліття, перш ніж ми побачимо їхні результати.
“Сьогодні цифрова трансформація охопила усі сфери економіки, але це важко осягнути, оскільки в статистиці цього немає. Ми не збираємо дані так, щоб це допомогло нам зрозуміти реальну картину”, – каже Діана Койл, професорка Інституту державної політики Беннетта в Кембридзькому університеті.
Наприклад, компанія, яка раніше вкладала кошти у власні комп’ютерні сервери та ІТ-відділ, тепер може передати їх на аутсорсинг іноземному постачальнику.
Це дешевше та надійніше, оскільки фірма, що надає ці послуги, має краще програмне забезпечення, яке постійно оновлюється.
Але в економічній площині цей ефективний крок робить компанію меншою. Адже вона більше не інвестує в ту сферу своєї ІТ-інфраструктури, яка раніше вважалася частиною її економічного зростання.
Діана Койл наводить приклад з промислової революції XIX століття, який ілюструє, як продуктивність може випасти зі статистики.
“У мене є чудовий статистичний щорічник Британії за 1885 рік, у ньому 120 сторінок, з яких майже всі присвячені сільському господарству, і лише 12 – шахтам, залізницям та бавовняним фабрикам”, — каже професорка.
Це був розпал промислової революції, але 90% зібраних даних стосувалися старого, менш важливого сектору економіки, і лише 10% — того, що ми зараз розглядаємо як одну з найважливіших економічних змін у світовій історії.
“Ми бачимо економіку через призму того, якою вона була раніше, а не такою, якою вона є сьогодні”, — каже Койл.
Інший аргумент полягає в тому, що технологічна революція відбувається, повільніше, ніж ми очікуємо.
Нік Крафтс, який спеціалізується на історії економіки, каже, що кардинальні зміни в економічних показниках, про які ми схильні думати, що вони сталися майже за одну ніч, насправді тривали десятиліття. І зараз може відбуватися те саме.
“Британець Джеймс Ватт запатентував свою парову машину в 1769 році, – пояснює вчений. – А першу комерційну залізницю Ліверпуль-Манчестер запустили у Британії лише у 1830-му, перший же залізничний вузол і поготів з’явився лише у 1850-му. Через 80 років після патенту”.
Таку ж закономірність можна спостерігати з електрикою. Від першого публічного використання Едісоном лампочки у 1879 році до електрифікації цілих країн і заміни парової енергії на електричну минуло щонайменше 40 років.
Можливо, зараз ми – у подібній паузі.
Але у змаганні за продуктивність переможуть лише ті країни та підприємства, які зможуть краще та швидше застосовувати новітні технології. Як це було з парою та електрикою, питання не в самій технології, а в тому, як добре ви можете її адаптувати й експлуатувати.
Ознаки цього професорка Койл бачить уже сьогодні. “Зараз є багато доказів того, що якою б не була компанія, розбіжність між тими, хто вправно користується технологіями, і тими, хто ні, невпинно зростає”.
“Маючи висококваліфікований персонал, необхідні дані та вміння працювати зі складним програмним забезпеченням, ви можете змінити свої бізнес-процеси. І ваша продуктивність різко зросте”.
“Але в тому ж секторі економіки є компанії, які просто не здатні на це”.
Технології не дають відповіді на всі питання. Високі показники матиме той, хто навчиться використовувати їх якнайкраще.
Джонті Блум
