Саміт “Росія-Африка”, що проходив наприкінці тижня в російському Санкт-Петербурзі засвідчив зростаючу ізоляцію Росії та її неспроможність вийти з новими ідеями та пропозиціями для Африки, значної частини Глобального Півдня, на який Кремль покладається у своєму протистоянні Заходу в час війни в Україні.
У п’ятницю, на другий день саміту, африканські лідери намагалися переконати президента Росії Володимира Путіна припинити війну в Україні та відновити угоду про експорт українського зерна, яку Москва розірвала минулого тижня.
Агентство Reuters повідомляє, що навіть та невелика група лідерів африканських держав, яка приїхала до Росії, не поводилася так, як очікував від них президент Путін, тобто не підтримали його, навіть попри обіцянки “безкоштовного зерна” для деяких африканських країн.
Африканські лідери не критикували Росію прямо, але їхні виступи на другий день саміту з Путіним були більш узгодженими та рішучими, ніж ті, які африканські країни озвучували досі, зауважує Reuters.
Президент Південноафриканської республіки Сиріл Рамафоса наголосив, що потрібно дотримуватися Статуту ООН – це те, чого від Росії вимагають і західні держави.
“Як Південна Африка, ми непохитні на своїй позиції, що переговори та діалог і дотримання Статуту Організації Об’єднаних Націй є необхідними для мирного та справедливого вирішення конфліктів. Ми сподіваємося, що конструктивна взаємодія та переговори можуть покласти край триваючому конфлікту між Російською Федерацією та Україною”, – сказав Рамафоса.
ПАР нещодавно відмовила Путіну в участі у саміті БРІКС через можливість арешту за ордером Міжнародного кримінального суду.
Стосунки Москви з деякими африканськими країнами зазнали небувалого напруження, коли Кремль наполягав на безпосередній участі президента Путіна на саміті БРІКС у Південноафриканській республіці наступного місяця. Переговори тривали протягом багатьох місяців, але в результаті Москва отримала відмову. ПАР є членом Міжнародного кримінального суду, і правоохоронні органи країни були б зобов’язані виконати ордер МКС на арешт Путіна, якби він прилетів на саміт.
Путіну довелося виправдовуватися перед африканськими лідерами за війну в Україні
У червні африканські лідери намагалися запропонувати Києву та Москві план примирення між Україною і Росією, який включав відведення російських військ, виведення російської тактичної ядерної зброї з Білорусі, а також призупинення ордера на арешт Путіна, виданого Міжнародним кримінальним судом, і послаблення санкцій.
Путін прохолодно прийняв ці пропозиції, і у п’ятницю він заявив, що Москва “поважає пропозиції й уважно їх вивчає”.
Як зауважують оглядачі, Путіну довелося виправдовуватися – на саміті він сказав, що Росія “вдячна нашим африканським друзям за увагу до цієї проблеми”, але саме Україна, за словами Путіна, відмовляється вести з ним переговори.
Президент України Володимир Зеленський відкидає ідею щодо припинення вогню зараз, яке б залишило б Крим під контролем Росії, а також чотири інші області на сході та півдні країни, які Путін “анексував” своїм указом.
Путін прагнув використати саміт, щоб надати нового імпульсу зв’язкам Росії з Африкою та заручитися підтримкою континенту в протистоянні тому, що він описує як гегемонію США та західний неоколоніалізм. Натомість африканські лідери переконували Путіна, щоб він рухався до мирної угоди, зауважують експерти.
“Явного засудження не було, але це ще одна ознака того, що він сподівався залучити їх на свій бік, але йому не вдалося”, – каже у розмові з Голосом Америки Марлоус ван Ваєнбург з Кафедри африканських та афроамериканських досліджень Гарвардського університету.
В Африці розуміють, що лише повернення Росії до зернової угоди відповідає інтересам континенту
Інші лідери африканських країн зауважили, що для них дуже важливим є повернення Росії до зернової угоди, яка дозволяла Україні вивозити своє зерно через порти у Чорному морі, і з якої Росія вийшла минулого понеділка в односторонньому порядку.
“Я з нетерпінням чекаю досягнення домовленості щодо зернової угоди, яка враховує потреби та інтереси всіх зацікавлених сторін, поклавши край постійному зростанню цін на зерно”, – заявив президент Єгипту Абдель Фатх Аль-Сісі.
Як кажуть експерти, їх здивувало те, що Росія запропонувала африканським країнам значно менше “безкоштовного зерна”, ніж вони очікували.
“На конференції навіть обіцянки Росії безкоштовного зерна сприйняли з великим скептицизмом. До того ж вони були приголомшливі, бо (цифри) виявилися значно меншими, ніж я очікував”, – каже у розмові з Голосом Америки Меттью Орр, аналітик Євразії в центрі RANE, компанії з аналізу ризиків, яка надає геополітичну інформацію та консультації.
Президент Росії пообіцяв безкоштовно поставити від 25 до 50 тисяч тонн зерна шістьом країнам – Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, ЦАР та Еритреї.
Але, як каже Меттью Орр, навіть якщо шість країн отримають по максимуму, то це – лише “крапля в морі” і “це значно менше, ніж кількість зерна, яке Росія краде в України”.
Африканські країни демонструють “зневагу” до Росії – аналітик з Гарварду
Навіть від безкоштовного зерна деякі африканські лідери відмовилися. Президент Зімбабве Еммерсон Мнангагва заявив, що не потребує додаткового зерна, хоч і подякував російському президенту.
На думку експертів, це означає, що Росія вже не має, що запропонувати Африці. Як вважає Орр, африканські лідери відчувають, що не мають заради чого ризикувати й поглиблювати стосунки з Росією.
“Ми побачили, що країни часто скаржаться на велику частину російської політики, особливо щодо того, що Росія вийшла із зернової угоди. Дивіться, навіть лідер Єгипту, який, по суті, є близьким партнером Росії, висловив невдоволення. І воно проходить через решту континенту. Показово є те, що кілька лідерів відмовилися навіть взяти участь у фінальному фото саміту”, – наголошує Меттью Орр.
Експерти, з якими говорили кореспонденти Голосу Америки, вважають, що Росія дедалі більше потрапляє до міжнародної ізоляції. Вони зауважують, що приїхало лише 17 африканських лідерів, у порівнянні з понад 40-а на минулому саміті в Росії, де йшлося про розвиток стосунків з Москвою.
Інші країни прислали своїх представників нижчого рангу, але це, як зауважує Марлоус ван Ваєнбург з Кафедри африканських та афроамериканських досліджень Гарвардського університету, “виглядає як зневага з політичної точки зору”.
“Путіну не вдалося просунутися вперед у тих трьох основних питаннях, які були на порядку денному. Насамперед це зернова угода. Вийшовши з зернової угоди, яка забезпечувала безпечне транспортування зерна до африканських країн, він викликав багато негативної реакції. Тепер він роздав тонни безкоштовного зерна, щоб певною мірою компенсувати цю негативну реакцію. Не думаю, що це повністю вдається”, – каже доцент Гарвардського університету.
Також, як він зауважує, Росія перестала випромінювати силу, як колись, і потрапила у скрутне становище через заколот у власній країні, а також через те, що участь у ньому взяла “Група Вагнера”, яка активно представлена на африканському континенті. Путіну довелося пояснювати, що сталося, і запевняти африканських лідерів у тому, що “Вагнер” залишатиметься в Африці, попри заколот у Росії.
“Схоже, що попри його нещодавню суперечку з головою “Групи Вагнера”, він пообіцяв африканським лідерам, що Вагнер залишиться в Африці”, – каже Марлоус ван Ваєнбург.
Лідери Малі та Центральноафриканської Республіки, уряди яких значною мірою покладаються на послуги найманців “Вагнера”, висловили вдячність Путіну.
Росії досі вдається представляти себе як антиколоніальну силу – Буґайський
Росія все ще зберігає образ борця проти колоніалізму, вважають експерти. Багато лідерів африканських країн висловили теплі слова президенту Путіну щодо підтримки Москвою їхніх країн у їхній визвольній боротьбі у ХХ столітті та останнім часом.
Як наголошує Януш Буґайський, старший науковий співробітник Фундації Джейсмтаун, Росія впродовж довгого часу, ще з часів Радянського Союзу представляла себе як антиколоніальна сила, що протистоїть колоніальній політиці Заходу.
Це великий важіль у стосунках з африканськими лідерами, особливо з тими, які не зацікавлені у зміцненні демократії у своїх країнах. Тут Захід програє у конкуренції з Росією, вважає Буґайський.
“Я б сказав, що Росія намагалася схилити на свій бік авторитарні країни, зокрема, диктатури в Африці. Не тільки, але насамперед тих, хто бореться з повстанцями. Західний порядок денний щодо демократії, лібералізму, громадянських прав не подобається багатьом із цих авторитарних лідерів. Тобто, є певні речі, від яких ми точно не можемо відмовитися, щоб мати з ними хороші стосунки”, – зауважує Буґайський.
Африканські країни мали тісні зв’язки з Москвою, багато африканських лідерів училися у Росії, через них Москва поширювала свій вплив на континенті вже після розвалу Радянського Союзу. Також вона вкладала свої дипломатичні ресурси у те, щоб Африка залишалася на її боці. Захід, на думку Буґайського, був занадто пасивним весь цей час в Африці.
На думку Буґайського, Заходу бракує стратегічного мислення щодо того, яку роль може відіграти Африка в майбутньому, йдеться про самостійну роль, а не про ресурси континенту чи його стратегічне розташування.
Дослідник вважає, що Захід не помітив, як в Африці дедалі важливішу роль почав відігравати Китай, який у майбутньому може витиснути Росію з африканського континенту.
“Якщо вони не приєднаються до Заходу, то, швидше за все, вони приєднаються до Росії чи Китаю, який, звичайно, є більш зростаючою силою, ніж Росія», – каже Буґайський.
На його думку, Заходу потрібно вкладати набагато більші дипломатичні і особливо інформаційні ресурси у стосунки з африканськими країнами.
“На інформаційному фронті відстали від того, що африканцям продають росіяни, і це стало зрозуміло під час війни проти України”, – нагадує дослідник.
