Нью-Делі прагне залучити інвестиції в передові технологічні сектори.
Індія “відкрита” для інвестицій із Китаю, попри переслідування китайських компаній з боку Нью-Делі та нещодавні повідомлення про те, що деякі інвестиційні пропозиції зайшли у глухий кут. Про це повідомляє FT.
Заява міністра з питань електроніки та інформаційних технологій Індії Раджива Чандрасекара пролунала в той час, коли країна прагне отримати вигоду з глобальних ланцюгів поставок, відходячи від Китаю і залучаючи постачальників для таких транснаціональних компаній, як Apple.
За останні три роки Індія заборонила понад сто китайських соціальних мереж та інших додатків, включаючи TikTok, посилаючись на захист даних і конфіденційність.
Нью-Делі також розпочав регуляторні перевірки проти китайських виробників мобільних телефонів Xiaomi, Oppo і Vivo, стверджуючи, що компанії порушили податкове, валютне та інше законодавство.
“Ми відкриті для ведення бізнесу з будь-якою компанією в будь-якій точці світу, якщо вона інвестує і веде свій бізнес на законних підставах і дотримується законів Індії. Ми відкриті для всіх інвестицій, включаючи китайські”, – пояснив міністр.
Репресії почалися у 2020 році після того, як індійські та китайські військові вступили у сутички вздовж спірного кордону в долині Гальван. У боях загинуло щонайменше 24 переважно індійських військовослужбовців, а прем’єр-міністр країни Нарендра Моді заявив, що його уряд не нормалізує відносини з Пекіном, доки не буде відновлено “мир і спокій”.
Приблизно в той самий час, коли відбувалися військові зіткнення, Індія також посилила свою політику щодо іноземних інвестицій з прикордонних країн, які тепер повинні отримувати схвалення центрального уряду. Чандрасекар наполягав на тому, що цей процес не спрямований проти Китаю окремо, а стосується й інших країн “по сусідству”, зокрема Пакистану, Бангладеш і Непалу.
“Концепція надійного обладнання, надійного устаткування, надійної електронної екосистеми – все це вийшло на перший план приблизно в той час. Я не думаю, що це щось дуже унікальне або пов’язане з Гальван, це загальна тенденція, коли країни світу прокидаються від занепокоєння тим, що їхні магістральні мережі, технологічні екосистеми не обов’язково надійні”, – сказав він.
Індія прагне залучити іноземні інвестиції, оскільки компанії реалізують стратегію “Китай плюс один”, яка, як сподівається Нью-Делі, допоможе їй наздогнати конкурентів у високотехнологічних секторах, де країна відстала, включаючи електромобілі та напівпровідники. Але цей пріоритет зіштовхнувся з більш жорсткою політикою щодо китайських прямих іноземних інвестицій.
Luxshare – великий китайський постачальник Apple, подав заявку на отримання дозволу на будівництво заводу в Індії з місцевим партнером. Виробник, який збирає iPhone на своїх китайських підприємствах і вже має два заводи в Індії, заявив у травні, що продовжуватиме інвестувати в Індію лише за умови “достатніх гарантій” бізнес-середовища.
Індійські чиновники кажуть, що проект ще не затверджений.
BYD – виробник електромобілів з Шеньчженя, також подав заявку на будівництво автозаводу вартістю $1 млрд у межах спільного підприємства з компанією Megha Engineering and Infrastructures з Хайдарабаду.
Незважаючи на повідомлення цього тижня про те, що уряд Індії відхилив цю пропозицію, особа, яка безпосередньо знайома з ситуацією, повідомила, що заявка “перебуває на розгляді і все ще дійсна”
Індія і Китай мають спільний кордон у 3800 км, більша частина якого нечітко демаркована, і в 1962 році між країнами відбулася коротка, але кровопролитна війна. Починаючи з 1990-х років, відносини між країнами покращилися після низки домовленостей, і зараз Китай є другим за величиною торговельним партнером Індії.
Однак інцидент у 2020 році, коли 20 солдатів Індії і чотири китайських військових загинули в сутичці під час прикордонного зіткнення, підштовхнула обидві армії до укріплення позицій і розгортання великої кількості сил і техніки. Кілька раундів військових і дипломатичних переговорів допомогли послабити напруженість між двома арміями, але Нью-Делі описує ситуацію на кордоні як нестабільну і небезпечну.
Дві країни не згодні з точним місцем розташування «лінії фактичного розмежування» і регулярно звинувачують одна одну в порушенні кордонів або прагненні розширити свою територію..
